Ухвала суду № 54226579, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/26630/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 по справі №1570/2267/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси від 12.01.2012 №0000032350.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 змінено та викладено її резолютивну частину в іншій редакції. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.01.2012 №0000032350.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби 28.05.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.06.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статей 7, 70, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» за серпень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» вимог статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість на суму 116689,80грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вказаних вимог законодавства ґрунтується на тому, що правочини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» були укладені без наміру настання реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності, оскільки не відповідають сутності господарської операції.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси складено акт від 26.12.2011 №9750/23-513/34672770 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000032350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану на 116689,80грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58344,90грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем контрактом №4-07/С-10 від 22.03.2011, податковими накладними, актом приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт №КБ-3, платіжними дорученнями, декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

Також судами встановлено, що одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» є будівництво будівель, а тому придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» роботи (послуги) безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та мало статус платника податку на додану вартість та ліцензію.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж».

Таким чином слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 по справі №1570/2267/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв