Ухвала суду № 54226540, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/62142/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі №820/6258/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, яка є правонаступником Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.07.2013 №0000042200, №0000052200, №0000062200.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області 05.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1, 3, 4, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс» за період з 01.01.2012 по 30.04.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 148540,00грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість на суму 5642,00грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 7862,00грн.

Висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськми операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс» з огляду на ознаки фіктивності вказаного підприємства, зо свідчить про нікчемність укладених правочинів, а саме, укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Крім того, відповідач зазначає, що актом Державної податкової інспекції у місті Сумах від 06.11.2012 №3513/2240/37053262 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2012 по 31.08.2012» встановлено відсутність товариства за юридичною адресою.

За результатами проведеної перевірки Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів складено акт від 02.07.2013 №4/20-29-22/37525412 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2013 №0000042200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 148540,00грн.; №0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8463,00грн., в тому числі 5642,00грн. - основний платіж та 2821,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000062200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7862,00грн.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, на підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність та товарність спірних фінансово-господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс» підтверджується належним чином оформленими первинними документами копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, наданими позивачем договором поставки товару (соєвої макухи (сиродавленої) та олії соєвої), видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями, що свідчать про здійснення оплати за поставлений товар.

Досліджені судами в процесі розгляду справи документи підтверджують не лише реальність укладеного правочину, а й фактичне виконання умов договору.

Судами також встановлено, що товар, придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс», в подальшому було використано позивачам у виробничому процесі із виготовлення комбікормів для тварин, що в повній мірі відповідає основним видам діяльності товариства. Підтвердженням використання при виготовленні комбікормів придбаної позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс» сировини є рецепти на готову продукцію, затверджені підприємством-виробником, та довідки про вироблення комбікормів і використання сировини на комбікормовому заводі. В подальшому готову продукцію (комбікорм для тварин) Товариство з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» реалізовувало покупцям, що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними та банківськими виписками, які свідчать про здійснення оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» вартості товару.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс» було зареєстровано в установленому законом порядку.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс».

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та фактичного знаходження їх за місцем реєстрації

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» ознак неправомірних дій, а наведені Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текоілресурс».

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 №0000042200, №0000052200, №0000062200 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі №820/6258/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв