Ухвала суду № 54226180, 09.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2485/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Біотранспілет» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Біотранспілет» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року за №0002292200, яким ПП «Біотранспілет» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 533 333 грн. та за штрафними санкціями в сумі 133 333 грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, прийняті за висновками перевірки, які не підтверджують відсутності реальності господарської діяльності позивача.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), заперечувала проти позову з тих підстав, що перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Південь Агросвіт», встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, податкова накладна не має статусу юридично значимої. Відповідач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем, правомірним та просив відмовити у задоволенні позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 30.07.2015 № НОМЕР_1. Відшкодовано з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Біотранспілет» (код ЄДРПОУ 36838405) витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень) 20 коп.

На вказану постанову ДПІ у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що приватне підприємство «Біотранспілет» є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість, з 2009 року знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні як платник податків. Одним з основних видів діяльності є оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин.

Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року за №0002292200 про збільшення ПП «Біотранспілет» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 533 333 гривень та за штрафними санкціями в сумі 133 333 гривень прийнято на підставі акту №170/21-03-22-04/36838405 від 20.07.2015 року позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентами постачальниками ФГ «Юхновець» та ТОВ «Південь Агросвіт» та контрагентами-покупцями за лютий 2015 року. Перевіркою було встановлено порушення п.44.1. ст.44. п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у лютому місяці 2015 року на суму 533 333 грн., що відображено в п.3.1, пп 3.2.2. п.3.2 розділу 3 акту перевірки.

Так, перевіркою виявлено, що 27.02.2015 року між ПП «Біотранспілет» та ТОВ «Південь Агросвіт» було укладено та підписано договір №4 від 27.02.2015 року про поставку пшениці третього класу, на виконання умов якого позивачем отримано пшениці 640 т. на загальну суму 2 666 666 грн. 67 коп., крім того ПДВ 583 333 грн. Поставка товару підтверджена рахунком №24 від 24.02.2015 року, платіжним дорученням № 299 від 27.02.2015 року. Видатковою накладною від 27.02.2015 року № 24, податковою накладною № 24 від 27.02.2015 року ТОВ «Південь Агросвіт», товарно-транспортними накладними.

Податкова інспекція зазначає про недоліки в оформленні ТТН, в яких відсутня інформація про реквізити довіреностей вантажоодержувача, загальну вартість товару, супровідні документи, прізвище та посада особи, яка прийняла товар від ПП «Біотранспілет». Пункт навантаження в ТТН в с.Михайло-Ларине зазначено то Новоодеський район Миколаївської області, то Жовтневий район Миколаївської області. Одна ТТН датована 26.02.2015 року, тоді як договір укладено тільки 27.02.2015 року. Оприбуткування товару здійснено в лютому, а інші ТТН датовані 1-3 березня 2015 року.

При проведені перевірки податковою інспекцією була використана інформація, яка надійшла від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва по контрагенту ТОВ «Підень-Агросвіт», з якої відповідач дізнався про відсутність даного контрагента за місцезнаходженням, відсутність у даного товариства основних засобів, трудових ресурсів. Приймаючи до уваги викладене, податкова інспекція дійшла до висновку, що дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, податкова накладна видана ТОВ «Південь Агросвіт» не має статусу юридично значимої, позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму 533 333 грн. 33 коп. Акт перевірки підписано платником податків із запереченнями, які були розглянуті ДПІ у м. Херсоні та відхилені.

Не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед ОСОБА_2, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно до вимог пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Відповідно до вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу... . Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, б) дата відвантаження товарів, ... а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог п.п.201.4, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що контролюючий орган при проведені перевірки не обмежується перевіркою наявності податкових накладних, документів бухгалтерського обліку, а повинний аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з абзацом 11 статті 1 ОСОБА_2 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог ч.1 ст.9 ОСОБА_2 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, позивачем надані докази укладання договору поставки із ТОВ «Південь Агросвіт», видаткову накладну № 24 від 27.02.2015 року, платіжне доручення № 299 від 27.02.2015 року, податкову накладну № 24 від 27.02.2015 року.

Також позивачем надані витяг з ЄДР про реєстрацію ТОВ «Південь Агросвіт», вид діяльності оптова торгівля зерном та інші, витяг з Реєстру платників ПДВ, в якому значиться ТОВ «Південь Агросвіт», дата реєстрації платником 19.06.2008 року. Таким чином, включена позивачем сума ПДВ до податкового кредиту підтверджена належним чином складеною та зареєстрованою податковою накладною, виданою зареєстрованим платником ПДВ, який мав право видавати податкові накладні. На час здійснення правочинів з позивачем, ТОВ «Південь Агросвіт» було діючим підприємством. Тому, позивач мав право на включення зазначеної в податковій накладній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Позивач пояснив, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не оформлялись, оскільки накладна містить підписи керівників підприємств, завірені мокрими печатками. Щодо товарно-транспортної накладної від 26.02.2015 року, то представник позивача пояснив, що дійсно оформлена ТТН 26.02.2015 року, але фактично товар був доставлений 27.02.2015року, про що свідчить акт приймання товару на складі та відмітка на самої ТТН.

На підставі діючого законодавства податок на додану вартість був включений до податкового кредиту за податковою накладною, яка оформлена по першій події - попередня оплата грошових коштів ПДВ, тому доставка товару протягом 27.02.2015 року - 03.03.2015 року ніяким чином не впливає на термін виписки податкової накладної та нарахування ПДВ.

Відповідач надав суду податкову інформацію від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 02.06.2015 року, з якої вбачається, що ТОВ «Південь Агросвіт» має юридичну адресу: АДРЕСА_1, а є фактичну адресу: м. Миколаїв, просп. Леніна, 171/5. Згідно балансу за 2014 рік основні засоби становлять 5,2, за 1 квартал 2015 року обліковується 4 працівника. Декларує податкові зобов'язання, в тому числі з позивачем за лютий 2015 року в сумі 533 333 грн. 33 коп., але ДПІ вказує що неможливо встановити походження товарів, оскільки даний платник документував придбання товарів у ТОВ «Агротерра Плюс» (Констянтинівський район Донецької області), яке відсутнє за юридичною адресою.

Представник позивача повідомив, що придбаний товар у ТОВ «Південь Агросвіт» знаходиться на даний час на складі, ще не реалізований, і його наявність податкова інспекція може перевірити.

Крім того, позивач посилається на те, що не був замовником перевезення придбаного товару та не оплачував транспортні послуги, тому товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує право на податковий кредит з податку на додану вартість і не є документом, що підтверджує факт виконання угоди купівлі-продажу. ОСОБА_2 України «Про автомобільний транспорт» вказують, що ця накладна є основним документом, що підтверджує надання послуг саме з перевезення вантажу. Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит, на думку позивача, є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткова й податкова накладні, платіжний документ, мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані ТОВ «Південь Агросвіт», відповідає вимогам п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, на підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо протиправності виключення відповідачем сум ПДВ, сплачених позивачем ТОВ «Південь Агросвіт» в ціні придбаних товарів.

Колегія суддів зазначає, що в деяких ТТН є недоліки складання та відсутні деякі реквізити, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.1 ОСОБА_2 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Позивач оформляв придбання товарів видатковою накладною. Товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з придбання товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію саме придбання товару, а тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок недоліків у складанні деяких ТТН господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту за результатом виконання господарських операцій з ТОВ «Південь Агросвіт».

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано. Укладена позивачем угода не визнана у встановленому законом порядку недійсною. Висновок податкового органу про те, що відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб

Наявність помилки в оформленні певних документів сама собою не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують факти заниження податку на додану вартість, твердження відповідача про його заниження є лише припущеннями податкового органу, не підкріпленими належними доказами.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.07.2015 року. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 ОСОБА_2 України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до ОСОБА_2 України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.

Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 4872 грн.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 5359,20 грн. (110% х 4872 грн. = 5359,20 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 в розмірі 5359 (пять тисяч триста пятдесят девять) грн. 20 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький