Ухвала суду № 54226110, 08.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. Справа № 876/6130/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаряГользбергер А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" та Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" до Перечинського відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671501/74 від 02.07.2012,

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Перечинський Стеатит" 18.07.2012року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Перечинського відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671501/74 від 02.07.2012 про нарахування грошового зобовязання в розмірі 735005,92 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем 1 неправомірно нараховано грошове зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб, оскільки, враховуючи вимоги п. 14.1.136 ст. 14, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 14, 18 Закону України "Про оренду плату", договори оренди земельних ділянок з Перечинською міською радою не укладались, у звязку з чим відсутні будь-які правові підстави для нарахування орендної плати. Вимоги відповідача щодо підписання направлених Перечинською міською радою нікчемних договорів про упорядкування плати за користування земельними ділянками є безпідставними та незаконними, оскільки такі суперечать та порушують вимоги чинного законодавства, а саме, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 123, 124, 126 Земельного кодексу України. Також вважає, що відповідачами був порушений порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема, окремого процесуального документа у вигляді висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки не складалось, а лист Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 25.06.2012 року № 434/10/15-03 не може таким вважатись. Крім того, воно прийняте поза межами повноважень, наданих Перечинському відділенню Ужгородської МДПІ та його керівнику, оскільки таке не містить ознак юридичної особи, відомості про нього в ЄДР відсутні, відповідно керівник відділення не є керівником податкового органу, уповноваженим приймати відповідні рішення.

Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року задоволено частково позовну заяву.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідачем 1 неправомірно нараховано грошове зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб, оскільки, враховуючи вимоги п. 14.1.136 ст. 14, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 14, 18 Закону України "Про оренду плату", договори оренди земельних ділянок з Перечинською міською радою не укладались, у звязку з чим відсутні будь-які правові підстави для нарахування орендної плати. Вимоги відповідача щодо підписання направлених Перечинською міською радою нікчемних договорів про упорядкування плати за користування земельними ділянками є безпідставними та незаконними, оскільки такі суперечать та порушують вимоги чинного законодавства, а саме, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 123, 124, 126 Земельного кодексу України.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у відповідності до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно та інформації, наданої Перечинською міською радою, за позивачем рахуються земельні ділянки, розташовані в м. Перечин за адресою: вул. Червоноармійська, 33, розміром 3,5584 га; вул. Жовтнева, 110, розміром 3,49 га. Згідно з даними відділу земельних ресурсів станом на 31.05.2012 року державних актів на право власності на земельні ділянки, державні акти на землю, договори оренди землі ТОВ "Перечинський стеатит" не реєструвались. Проте, згідно з вимогами ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі є платним. Враховуючи той факт, що у підприємства відсутні державні акти на право власності на землю, з врахуванням положень ст. 13 Закону України "Про плату за землю", ст. 288 Податкового кодексу України, йому необхідно було укласти договори оренди з Перечинською міською радою. Разом з тим, керівником підприємства було проігноровано постійні вимоги з боку податкового органу та Перечинської міської ради про укладення договорів оренди та сплати орендної плати. Вважає, що у звязку з вищенаведеним, враховуючи порушення позивачем вимог п. 288.1, п. 288.2, п. 288.7 ст. 288, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, ст.ст. 13, 14, 15 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 13, 14, 21 Закону України "Про орендну плату", податковим органом правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV, із змінами та доповненнями, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, незалежно від оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, юридична особа, яка є - власником будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачує земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини).

З Акту перевірки вбачається, що базою для визначення Позивачу орендної плати за землю став визначений податковим органом земельний податок у трикратному розмірі. Так, як на момент проведення перевірки нормативно-грошову оцінку спірних земельних ділянок не проведено, у відповідності до ст. 7 Закону України "Про плату за землю", ст. 275 Податкового кодексу України, податковим органом визначено земельний податок за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 року у розмірі 43700,08 грн.; з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року в сумі 66959,80 грн.; з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 67664,64 грн.; з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року в сумі 24434,45 грн. Тобто, за весь охоплений податковою перевіркою період податковим органом, з врахуванням змін, внесених при розгляді заперечень до акту, визначено суму земельного податку у розмірі 202764,84 грн. Дотримання податковим органом порядку та методології визначення розміру земельного податку, який слугував базою для визначення розміру орендної плати позивачем не оспорюється.

З огляду на викладене, оскільки ТОВ "Перечинський стеатит" було фактичним землекористувачем вказаних земельних ділянок, ним було порушено вимоги законодавства щодо платності використання землі в Україні, а тому останній мав обовязки щодо сплати земельного податку за період з 01.05.2009 по 30.04.2012 роки у розмірі встановленому податковим органом, а саме у сумі 202764,84 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що працівниками Перечинського відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Перечинський стеатит" з питань правильності нарахування орендної плати за землю за період з 01.05.2009 р. по 30.04.2012 р., за результатами якої був складений акт Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби № 85/15-03/14313814 від 12.06.2012 р. У відповідності до висновків вищезазначеного акта, перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства: 1) п. 288.1, п. 288.2, п. 286.2 ст. 286, а. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI; 2) ст. 13, ст. 14 та ст. 15 розд. 6 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ із змінами та доповненнями; 3) ст.ст. 13, 14 розділу ІІ, ст. 21 розд. ІІІ Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХІV.

Відповідно платнику на підставі пп. 4.2.2 п. 4.2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 гл. 4 розділу ІІ Податкового кодексу України контролюючий орган самостійно визначив суму грошового зобовязання по орендній платі за землю по земельних ділянках, які використовуються в господарські діяльності ТОВ "Перечинський "Стеатит", за період: - з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 року в сумі 131100,24 грн.; - з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року в сумі 200879,40 грн.; - з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 202993,92 грн.; - з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року в сумі 73303,36 грн. Всього нараховано платнику орендної плати за землю 608276,92 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки, подав на адресу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області заперечення на акт, за результатами розгляду яких було прийнято висновок розгляду Заперечення ТОВ "Перечинський "Стеатит" від 15.06.2012 р. № 43, затверджений начальником Ужгородської МДПІ 22 червня 2012 року , у відповідності до якого було вирішено виправити методологічну помилку - перерахунок по земельній ділянці в м. Перечин вул. Червоноармійська, 33: за 2010 рік сума з 101414,40 грн. збільшується на 8,89 грн. і складає 101423,29 грн.; а в результаті перерахунку по земельній ділянці м. Перечин, вул. Жовтнева, 110 за 2010 рік сума з 99465,00 грн. збільшується на 8,72 грн. і складає 99473,72 грн. З врахуванням змін, підстав вважати, що Акт документальної невиїзної перевірки ТОВ "Перечинський стеатит" з питань правильності нарахування орендної плати за землю за період з 01.05.2009 р. по 30.04.2012 р. № 85/15-03/14313814 від 12.06.2012 р., згідно якого встановлено порушення, складено з порушенням чинного законодавства відсутні.

Про результати розгляду заперечень на Акт б/н від 15 червня 2012 року ТОВ "Перечинський Стеатит" повідомлено листом № 434/10/15-03 від 25.06.2012 р.

На підставі акта перевірки № 85/15-03/14313814 від 12.06.2012 р. начальником Перечинського відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671501/74 від 02.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ "Перечинський стеатит" за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб на суму 735005,92 грн., у тому числі за основним платежем 608294,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 126711,39 грн.

Приймаючи рішення про нарахування ТОВ "Перечинський стеатит" грошового зобовязання по орендній платі за землю посадові особи відповідача виходили з того, що, у відповідності до інформації, отриманої від Перечинської міської ради, за ТОВ "Перечинський стеатит" рахується земельна ділянка, яка використовується для виробничої діяльності, розміром 3,5584 га, розташована в м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33, а також земельна ділянка, на якій розміщений спортивний комплекс "Зоря", за адресою: м. Перечин, вул. Жовтнева, 110, площею 3,49 га. Згідно з інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманих від районного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Перечинської районної ради" ТОВ "Перечинський стеатит" має зареєстроване право власності на нерухоме майно в м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33 (свідоцтво про право власності САА № 909813 від 20.08.2003 року) та на "Спортивний комплекс "Зоря" (свідоцтво про право власності САВ № 426422 від 04.09.2007 року), що розташовані на зазначених земельних ділянках. Проте, не зважаючи на вимоги ст.ст. 13, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ігноруючи направлені на адресу підприємства Перечинською міською радою тимчасові договори оренди, директор ТОВ "Перечинський стеатит" договори не підписав, орендну плати за землю не сплачував.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням 5 сесії Перечинської міської ради V скликання № 54 від 10 липня 2007 року "Про надання дозволів на розробку проектів відведення земельних ділянок на території міста, вилучення земельних ділянок, внесення змін до рішення сесії міської ради, матеріалів попереднього погодження місця розташування" було погоджено кадастрову справу на земельну ділянку ВАТ "Стеатит" для виробничої діяльності в місті Перечин Закарпатської області та надано дозвіл ВАТ "Стеатит" на виготовлення проекту відведення земельної ділянки розміром 4,3584 га в місті Перечин по вул. Червоноармійська, 33, призначеної для здійснення виробничої діяльності, за винятком ділянки № 5.

Рішенням 5 сесії Перечинської міської ради V скликання № 175-Р від 01 липня 2008 року "Про надання дозволів на виготовлення проектів відведення земельних ділянок в місті Перечин, які знаходяться в землях запасу міської ради, вилучення земельних ділянок, внесення змін до рішень сесії" було внесено зміни в п. 14.2 рішення 5 сесії Перечинської міської ради V скликання № 54 від 10 липня 2007 року, та викладено його в такій редакції: "Дати дозвіл ВАТ "Стеатит" на виготовлення проекту відведення земельної ділянки розміром 3,5584 га в місті Перечин по вул. Червоноармійська, 33, призначеної для здійснення виробничої діяльності, за винятком ділянки № 5. Зобовязати ВАТ "Стеатит" до 01 жовтня 2008 року подати на затвердження міської ради проект відведення земельної ділянки".

У відповідності до п.п. 13.1, 13.2, 13.3 рішення 7 сесії Перечинської міської ради V скликання № 345-Р від 25 травня 2010 року "Про затвердження проектів відведення та надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення в м. Перечин, продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, звільнення від орендної плати, вилучення ділянки в землі запасу міста, затвердження кадастрових справ та надання дозволу на виготовлення проектів відведення, внесення змін до рішень сесії", Перечинською міською радою затверджено ВАТ "Стеатит" (89200, м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для ведення виробничої діяльності ВАТ "Стеатит", розміром 3,5584 га, розташовані в м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33. Надано в оренду ВАТ "Стеатит" (89200, м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33) три земельні ділянки № 1, 3, 4, загальним розміром 3,5584 га, розташовані в м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33, призначені для обслуговування обєктів нерухомості, ведення виробничої діяльності. Орендну плату визначити в розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, термін оренди 3 роки. Зобовязано директора ТОВ "Стеатит" (89200, м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33) в місячний термін від дати отримання даного рішення, упорядкувати плати за землекористування під будівлею прохідної по вул. Червоноармійська.

Листом № 65/01-18 від 02.03.2010 року Перечинською міською радою було направлено на адресу ВАТ "Стеатит" для підписання проект договору про упорядкування плати за користування земельною ділянкою до укладення договору оренди земельної ділянки.

Вказаний проект договору позивачем підписано не було.

У відповідності до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 29071494 від 21.02.2011 року, ВАТ "Стеатит" має зареєстроване право власності на "Спортивний комплекс "Зоря" (свідоцтво про право власності САВ № 426422 від 04.09.2007 року).

Договором оренди стадіону у місті Перечин від 02.08.2005 року ВАТ "Стеатит" (орендодавець) передало, а Перечинська міська рада (орендар) прийняла в оренду обєкт оренди на умовах цього договору. П. 1.2 договору передбачено, що обєктом оренди виступає стадіон ВАТ "Стеатит", що розташований за адресою: м. Перечин, вул. Жовтнева, 110.

Згідно з розділом 10 договору, цей договір вступає в дію з дати підписання акту прийому-передачі обєкту - стадіону ВАТ "Стеатит" і діє до 01 липня 2010 року. Дія договору продовженню не підлягає.

Листом № 125/01-18 від 01.06.2010 року, направленим директору ВАТ "Стеатит", Перечинською міською радою, враховуючи закінчення строку дії договору оренди стадіону від 02.08.2005 року, висловлено намір укласти новий договір оренди або прийняти обєкт у комунальну власність територіальної громади міста Перечин. У звязку з чим було запропоновано повідомити про згоду.

Листом № 196/01-18 від 20.07.2010 року, позивачу бав направлений для підписання проект договору про упорядкування плати за користування земельною ділянкою до укладення договору оренди земельної ділянки розміром 3,49 га. Проте, зазначений проект договору позивач не підписав.

Рішенням 3 сесії Перечинської міської ради 6 скликання № 48 від 24 травня 2011 року пропозиції та зауваження ТОВ "Перечинський "Стеатит" до договору оренди стадіону в м. Перечин, відхилено. Запропоновано директору ТОВ "Перечинський "Стеатит" в місячний термін від дати отримання даного рішення, укласти з Перечинською міською радою договір оренди або договір про упорядкування плати землекористування щодо земельної ділянки, призначеної для обслуговування стадіону "Зоря" в м. Перечин. В разі невиконання ТОВ "Перечинський "Стеатит" п. 2 даного рішення, зобовязати Перечинського міського голову ОСОБА_1 звернутися до господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Перечинський "Стеатит" про усунення перешкод в землекористуванні шляхом звільнення земельної ділянки.

У відповідності до листа відділу держкомзему у Перечинському районі Закарпатської області від 31 травня 2012 року, земельних ділянок на території району згідно з Книгою записів (реєстрації) державних актів на право власності на земельні ділянки договорів оренди землі ТОВ "Перечинський стеатит" не реєструються.

Таким чином, судом встановлено, а також підтверджено матеріалами проведеної податкової перевірки, що станом на день проведення перевірки договори оренди земельних ділянок за адресою: м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33 та вул. Жовтнева, 110, укладені між ТОВ "Перечинський стеатит" та Перечинською міською радою та належним чином зареєстровані не були.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Ця норма також кореспондується з вимогами ст. 125 зазначеного кодексу, якою регулюється порядок виникнення права на земельну ділянку, у відповідності до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок реалізації права на оренду землі регулюється Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV.

Зазначений законодавчий акт дає наступне трактування поняттю "оренда землі" - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Тобто в розумінні зазначеного закону, обовязковою умовою для виникнення правовідносин, повязаних з орендою землі, є наявність договору оренди.

Згідно з дефініцією, що дається ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Крім того, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", обумовлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч. 1, 2 ст. 21 зазначеного закону).

Вищезазначене кореспондується також з положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у відповідності до п. 288.1 ст. 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.п. 288.2, 288.3, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

На підставі проведеного аналізу положень законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що право оренди землі виникає з моменту укладення в письмовій формі договору оренди та його державної реєстрації. В свою чергу, орендною платою є платіж, що зобовязаний вносити орендар за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, в розмірі визначеному договором. До моменту укладення договору оренди землі користувач земельної ділянки в розумінні Закону України "Про оренду землі" не може вважатися орендарем.

Як встановлено в засіданнях суду, Перечинська міська рада направляла на адресу ТОВ "Перечинський "Стеатит" проекти договорів про упорядкування плати за користування земельною ділянкою до укладення договору оренди земельної ділянки, однак останнє їх не підписало, а третя особа не скористалася своїм правом на звернення до суду щодо зобовязання ТОВ "Перечинський "Стеатит" їх укласти або усунути перешкоди у користуванні власністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування податковим органом ТОВ "Перечинський стеатит" грошового зобовязання, як орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 735005,92 грн., у тому числі за основним платежем 608294,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 126711,39 грн. є помилковим, оскільки, Позивач не є орендарем, а отже, у нього відсутній обовязок щодо сплати орендної плати.

Разом з тим, ані в позовній заяві, ані в ході судового розгляду справи позивач не заперечував фактичне використання земельних ділянок, на яких розміщена нерухомість, що перебуває у його власності. Вважаючи неправомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, він посилається виключно на відсутність договорів оренди. Натомість, сам факт використання земельних ділянок, на яких розміщена нерухомість позивача, обумовлює у нього обовязок щодо сплати земельного податку.

У відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Зазначена норма кореспондується також зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-XII (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону України "Про плату за землю").

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. 13 Закону України "Про плату за землю"). Документація земельного кадастру включає, зокрема, дані про реєстрацію права власності на землю, права користування земельними ділянками та договорів оренди землі, обліку кількості та якості земель.

Вищезазначені норм узгоджуються також із положеннями Податкового кодексу України, у відповідності до якого платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 269 та ст. 270 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а обєктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV, із змінами та доповненнями, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, незалежно від оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, юридична особа, яка є - власником будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачує земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини).

З Акту перевірки вбачається, що базою для визначення Позивачу орендної плати за землю став визначений податковим органом земельний податок у трикратному розмірі. Оскільки, на момент проведення перевірки нормативно-грошову оцінку спірних земельних ділянок не проведено, у відповідності до ст. 7 Закону України "Про плату за землю", ст. 275 Податкового кодексу України, податковим органом визначено земельний податок за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 року у розмірі 43700,08 грн.; з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року в сумі 66959,80 грн.; з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 67664,64 грн.; з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року в сумі 24434,45 грн. Тобто, за весь охоплений податковою перевіркою період податковим органом, з врахуванням змін, внесених при розгляді заперечень до акту, визначено суму земельного податку у розмірі 202764,84 грн. Дотримання податковим органом порядку та методології визначення розміру земельного податку, який слугував базою для визначення розміру орендної плати Позивачем не оспорюється.

З огляду на викладене, оскільки ТОВ "Перечинський стеатит" було фактичним землекористувачем вказаних земельних ділянок, ним було порушено вимоги законодавства щодо платності використання землі в Україні, а тому останній мав обовязки щодо сплати земельного податку за період з 01.05.2009 по 30.04.2012 роки у розмірі встановленому податковим органом, а саме у сумі 202764,84 грн.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" та Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року у справі № 2а-0770/2369/12 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_2