Рішення № 5422608, 30.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09 Справа № 13/179

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія", м. Луганськ

до Приватного підприємцяфізичної особи ОСОБА_1, м. Новоборовіци Свердловського району Луганської області

про стягнення 2 131 грн. 81 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Секретар с.з.Лисенко В.П.

за участю: від позивача Бахтігозіна О.А., дов. № 06 від 02.02.09.; від відповідача представник не прибув. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 531 грн. 20 коп., інфляційних нарахувань в сумі 212 грн. 22 коп., неустойки в сумі 388 грн. 39 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судові засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу від 20.07.2008 року № 20/07/351(надалі Договір), позивач зобовязався передати відповідачу у визначені Договором строки Товар, а відповідач зобовязується прийняти його та оплатити на умовах даного Договору.

На виконання умов Договору, позивач за накладними:

від 25.07.2008 року на суму 2 489 грн. 36 коп.,

від 25.07.2008 року на суму 2 017 грн. 69 коп.,

від 13.08.2008 року на суму 1 846 грн. 20 коп.,

передав відповідачу, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 6 353 грн. 25 коп.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, відповідач зобовязався перерахувати оплату за Товар на розрахунковий рахунок позивача у продовж 14 календарних днів з моменту поставки партії товару у відповідності з п. 1.2. Договору. Оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України.

П. 2.2. Договору сторони домовились, що датою виконання відповідачем своїх зобовязань з оплати Товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно п. 5.2. Договору, за кожен день прострочення платежу відповідачу нараховується штрафна неустойка в розмірі 0,6% від суми неоплаченого товару. Нарахування неустойки припиняється через дванадцять місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Позивачем відповідачу направлено претензію від 21.08.2008 року № 145 з вимогою про сплату боргу. Відповідачем дана розписка від 26.08.2008 року, якою зокрема підтверджено наявність заборгованості на суму 6 353 грн. 25 коп.

Відповідачем за накладною від 02.10.2008 року №13 позивачу повернуто Товар на загальну суму 2 542 грн. 05 коп., здійснено часткову сплату за отриманий Товар на суму 2 280 грн. 00 коп.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на суму 1 531 грн. 20 коп.

Позивачем відповідачу направлено досудове попередження від 31.10.2008 року №55, з вимогою про сплату боргу.

Відповідачем заборгованість не сплачена.

Позивачем 25.05.2009 року подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 531 грн. 20 коп., в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати в сумі 212 грн. 22 коп., відповідно до п. 5.2. Договору нарахована неустойка в сумі 388 грн. 39 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобовязання за Договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., а також 1 500 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Приватного підприємцяфізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія", м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд. 2, ідентифікаційний код 31594936, заборгованість в сумі 1 531 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 212 грн. 22 коп., неустойку в сумі 388 грн. 39 коп., державне мито в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., а також 1 500 грн. витрат на послуги адвоката, наказ видати.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання рішення

06 липня 2009 року