Ухвала суду № 54225603, 12.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2015 рокусправа № 804/3120/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання:Лащенка Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі № 804/3120/15 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат в якому просило стягнути з останнього суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6409642.05 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 1281.93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року адміністративний позов було задоволено та стягнуто з державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6409642.05 грн. та пені у розмірі 1281.93 грн.

Державне підприємство Східний гірничо-збагачувальний комбінат, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою в задоволені адміністративного позову відмовити.

Також заявник апеляційної скарги зазначив, що у випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві повязані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не повязані із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2013 року відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2012 році становила 7251 особа; кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 76 осіб (яка розрахована з фактичних робочих місць, на яких не заборонена праця інвалідів - 1897 осіб); середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві - 155 осіб.

05.03.2013 року юрисконсультом 1 категорії відділу правової роботи Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_3 проведена позапланова невиїзна перевірка стану виконання ст.19, ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів України ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат (ЄДРПОУ 14309787) за 2012 рік, за результатами якої складено акт від 05.03.2013 року № 87.

В результаті перевірки встановлено, що на підприємстві працює 7251 особи, 155 з яких встановлена інвалідність, проте, з огляду на загальну кількість робочих місць на підприємстві, кількість працюючих осіб, яким встановлена інвалідність, повинна складати 290 осіб, в звязку чим, Позивач дійшов висновку про наявність у підприємства обовязку по сплаті адміністративно господарських санкцій за незайняті 135 місць, яка у сумі складає 6409642.05 грн.

Але, у добровільному порядку зазначена сума сплачена не була, у звязку з чим, Позивач дійшов висновку про необхідність стягнення з Відповідача вказаної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6409642.05 грн. та пені у розмірі 1281.93 грн.

Правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6409642.05 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 1281.93 грн. є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст..17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда

За змістом статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні вбачається, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця..

Однак, згідно з частиною 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до обовязків підприємства відноситься створення робочих місць для інвалідів у розрахунку 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік та інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту інвалідів та щомісячної звітності до районного центру зайнятості.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підприємством був поданий до Позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПН за 2012 рік, в якому ним було самостійно визначено середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у кількості 7251 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 155 осіб, а кількість місць для працевлаштування інвалідів складає 76 місць.

Так, у своїх поясненнях Відповідач зазначає, що зазначена кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховувалася виходячи з розрахунку робочих місць, на яких не була заборонена праця інвалідів, а саме з кількості 1897 чоловік.

Але, суд апеляційної інстанції зазначає, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто виходячи від загальної чисельності працюючих).

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка була сформована за результатами розгляду даної справи на предмет неоднаково застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та зазначена у постанові від 09.12.2014 року.

Отже, виходячи з зазначених приписів та встановлених обставин справи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік має становити 7251*4%=290 місць.

Однак, як було встановлено судом, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві у 2012 році становила 155 осіб у звязку з чим, кількість не працевлаштованих інвалідів становить 290-155=135 осіб.

Приписами частини 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, року сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється відповідно до Закону, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, у разі недотримання підприємством вимог по нормативу робочих місць для інвалідів, на нього накладаються штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне незайняте робоче місце та нараховується пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з сформованого Відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 47478.83 грн., у звязку з чим, сума штрафних санкцій за 135 нестворених робочих місць буде становити 47478.83 грн.*135=6409642.05 грн.

Окрім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій Позивачем була нарахована пеня у розмірі 1281.93 грн., яка є обґрунтованою та ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Отже, виходячи з встановлених обставин, Відповідачем були обґрунтовано нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 6409642.05 грн. та пеня за порушення термінів їх сплати у розмірі 1281.93 грн., які у звязку з відсутність їх добровільної сплати підлягають стягненню у примусовому порядку.

Посилання підприємства на порушення фондом процедури проведення невиїзної перевірки стану виконання ст.19 та ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, як на підставу безпідставності нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки невиїзна перевірка за своєю правовою природою має на меті виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданих підприємством звітах, у звязку з чим належним предметом доказування при оскарженні правомірності нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені має бути зокрема обґрунтованість визначення підприємством кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка в даному випадку обґрунтована не була.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, ст. 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі № 804/3120/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:Л.М. Нагорна