Постанова № 54224922, 03.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 грудня 2015 р. Справа № 820/10071/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Цибульник Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ БІЗНЕС - СИСТЕМИ" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ БІЗНЕС - СИСТЕМИ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 року № 000052/20-40-21-02/38397793, № 000053/20-40-21-02/38397793, № 000054/20-40-21-02/38397793, № 000055/20-40-21-02/38397793, № 000056/20-40-21-02/38397793..

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за даними контролюючого органу 28.04.2015 року у кіоску, розташованому за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, зупинка трамваю "8-й Хлібзавод", в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Сучасні бізнес-системи", представниками ГУ ДФС України у Харківській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за результатами якої складено акт перевірки № 15/20-40-21-02-40/38397793 від 28.04.2015 року. За результатами зазначеного акту фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 року № 000052/20-40-21-02/38397793, № 000053/20-40-21-02/38397793, № 000054/20-40-21-02/38397793, № 000055/20-40-21-02/38397793, № 000056/20-40-21-02/38397793. Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на надані до суду заперечення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що в.о. начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ від 17.04.2015 року № 80 про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів протягом квітня-травня 2015 року. Також, було виписано направлення від 17.04.2015 року № 69 та № 70 на проведення фактичної перевірки з 28.04.2015 року по 06.05.2015 року ТОВ "Сучасні бізнес-системи" за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, зупинка трамваю "8-й Хлібзавод".

В подальшому, фахівцями податкового органу було проведено перевірку ТОВ "Сучасні бізнес-системи" за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, зупинка трамваю "8-й Хлібзавод" та складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами та складено акт від 28.04.2015 року № 22/20-40-21-02/10/38397793.

Відповідно до висновків акту встановлені наступні порушення, а саме: п. 226.11 ст. 226 Податкового кодексу України; ст. 11-1, ч. 12, ч. 35 ст. 15 Закону України від 19.12.95 року № 481/95-ВР; постанови КМУ від 30.10.08 року № 957; п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 року № 265/95-ВР.

На підставі висновків акту, податковим органом до ТОВ "Сучасні Бізнес-Системи" прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 року у розмірі 1700,00 грн. за № 000052/20-40-21-02/38397793, № 000053/20-40-21-02/38397793, № 000054/20-40-21-02/38397793 та у розмірі 1000,00 грн. за № 000055/20-40-21-02/38397793, № 000056/20-40-21-02/38397793.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій. визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку; направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, в платника податків є право не допускати до проведення перевірки посадових осіб органу державної фіскальної служби до проведення фактичної перевірки з підстав, зазначених в п.п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Представником позивача зазначено, що з огляду на те, що посадові особи відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, перед початком проведення перевірки предявили замість службових посвідчень довідки невстановленої форми та невстановленого зразка, що є порушенням п.81.1 ст.81 Податкового кодексу.

Судом встановлено, що представник товариства відмовився від підпису у направленні на проведення перевірки та отримання копії наказу на перевірку, про що складено акт від 28.04.2015 року № 15/20-40-21-02-40/38397793.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПКУ у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було встановлено порушення ТОВ "Сучасні Бізнес Системи" норм чинного законодавства, а саме: реалізація однієї пачки сигарет з фільтром "ОСОБА_3 № 6 " за ціною 13,70 грн. максимальна роздрібна ціна (МРЦ) яких, виходячи з МРЦ на пачці (13,00 грн.) та суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу (0,65 грн.) становить 13,65 грн., тобто встановлено факт реалізації в роздрібній мережі тютюнових виробів за ціною вищою від максимальної роздрібної ціни встановленої виробником (імпортером), чим порушено вимоги Закону № 481/95-ВР.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 11-1 закону № 481/95-ВР, встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Відповідно до пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України максимальні роздрібні ціни-ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Також перевіряючим органом встановлено порушення, а саме: факт реалізації та зберігання за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в асортименті, а саме настоянка ТМ "Цілющий" містк. 0,25л., міцн. 35 % об., в асортименті ("з хріном", "з лимоном та зеленим чаєм", "з прополісом та медом") вартістю 15 грн. 75 коп. за пляшку, тобто встановлено факт без ліцензійної торгівлі алкогольними напоями та їх збереження в місці не внесеному в Єдиний державний реєстр місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв, чим порушено вимоги ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновим виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно ст. 15 Закону № 481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених до Єдиного реєстру.

Внесення до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних виробів, а також: для юридичних осіб-найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців; для фізичних осіб підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвічена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви.

Обов'язок суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними виробами у тому випадку, коли місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі.

Тобто, оскільки під час перевірки було встановлено, що ТОВ "Сучасні Бізнес-Системи" відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями то, відповідно, підприємство не вживало заходів по внесенню місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідно до санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.10.2012 року № 05.03.02-04/105013 настоянки "Цілющий" в асортименті ("з хріном", "з лимоном та зеленим чаєм", "з прополісом та медом"), виробником яких є "Золотоніський лікеро-горілчаний завод"Златогор" є продуктами харчовими для спеціалізованого дієтичного споживання на основі рослинної сировини та продуктів бджільництва, зміст складових речовин вказаної настойки не містить спирту етилового, а відтак зазначена продукція не відноситься до алкогольних напоїв.

Однак, суд не погоджується з зазначеною позицією представника позивача з урахуванням наступного.

Поняття "алкогольні напої" визначене у підпункті 14.1.5 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та абзаці сьомому статті 1 Закону № 481/95-ВР, згідно з яким алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Так, зі змісту етикети, що знаходиться на пляшці настоянки торгівельної марки "Цілющий" встановлено під час перевірки та не спростовано у ході розгляду справи, що настоянка містить етиловий спирт міцністю у 35% об, що відповідає поняттю алкогольних напоїв.

Тому суд приходить до висновку, що настоянка відноситься до алкогольних напоїв, а відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. У даному випадку суб'єктом господарювання порушено вищевказані приписи норм чинного законодавства.

Так, перевіряючим органом встановлено факт зберігання та реалізації алкогольних напоїв немаркованих марками акцизного податку, а саме настоянки торгівельної марки "Цілющий" містк. 0,25л., міцн. 35 % об., в асортименті ("з хріном", "з лимоном та зеленим чаєм", "з прополісом та медом"), чим порушено вимоги ст. 11 Закону № 481/95-ВР та п.п. 226.11 ст. 226 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 226.11 ст. 226 Податкового кодексу України, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Пунктом 4 ст. 11 Закону № 481/950ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Крім того, перевіряючими встановлено факт реалізації однієї пляшки настоянки ТМ "Цілющий" "З хріном" містк. 0,25л., міцн. 35 % об., вартістю 15 грн. 75 коп., яка є нижчою від мінімальної роздрібної ціни встановленою згідно розрахунку мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затвердженого Постановою КМУ № 957 та дорівнює 17 грн. 46 коп., тобто встановлено порушення мінімальної роздрібної ціни під час реалізації алкогольних напоїв.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.

Також, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Крім того, пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ (далі - Закон №996-ХІУ) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Так, статтею 2 зазначеного Закону визначено, що він поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм власності, а також на представництво іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Згідно із пунктами 1, 3 і 5 статті 9 Закону №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем не надано підтвердження щодо порядку організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тобто не надано первинних документів. Так, в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що позивачем не забезпечено ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем реалізації та/або зберігання товару, а саме: під час проведення фактичної перевірки прибуткові та товарно-транспортні накладні на товар, алкогольні напої та тютюнові вироби, зазначені в акті опису продукції не надано.

Таким чином, факт порушення ТОВ "Сучасні бізнес-системи" приписів п.12 ст.З Закону України №265/95-ВР підтверджується актом фактичної перевірки від 28.04.2015 за №22/20-40-21-02-10/38397793; описом наявної продукції, що є додатком до акту перевірки, фіскальним чеком від 28.04.2015, що підтверджує факт придбання алкогольних напоїв.

Суд зазначає, що обов'язок платника податків до початку проведення перевірки надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, визначено приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

В силу приписів ст.20 Закону № 265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд не знаходить у діях Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, порушень норм діючого законодавства, на які посилається позивач.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, враховуючи відсутність порушення відповідачем норм податкового законодавства, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ БІЗНЕС - СИСТЕМИ" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2015 року.

Суддя Р.В. Мельников