Постанова № 54224545, 03.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 грудня 2015 року 10:16 №826/22196/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Вініченко В.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий Стандарт»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 28.05.2015 №0001762205,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 грудня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий Стандарт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0001762205.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 08.05.2015 №611/26-53-22-05-21/33740410 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0001762205 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий Стандарт» по взаємовідносинам з приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» за період липень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий Стандарт» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 204 196,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.05.2015 №611/26-53-22-05-21/33740410 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0001762205, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий Стандарт» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 306 294,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 204 196,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 102 098,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.05.2015 №611/26-53-22-05-21/33740410 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий Стандарт» та його контрагентом приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» по договорам від 03.02.2014 №САТН03, від 03.02.2014 №САТН04, від 03.02.2014 №САТН01, від 03.02.2014 №САТН02, від 09.01.2014 №СА05, від 09.01.2014 №СА07, від 09.01.2014 №СА01.

Як вбачається з матеріалів справи, між «ТК «Мережевий Стандарт» (замовник) та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» (підрядник) укладено типові договори підряду від 09.01.2014 №СА 01, від 09.01.2014 №СА 05, від 09.01.2014 №СА 07, відповідно до якого замовник доручає, зобов’язується прийняти та оплатити, а підрядник зобов’язується виконати роботи по комплексному монтажу інженерних систем по об'єктах із вказаними в договорах адресами.

Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору надано суду копії: договорів підряду від 09.01.2014 №СА 01, від 09.01.2014 №СА 05, від 09.01.2014 №СА 07, актів прийому-передачі виконаних робіт, банківських виписок, податкових накладних.

Також, між «ТК «Мережевий Стандарт» (замовник) та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» (підрядник) укладено типові договори підряду від 03.02.2014 №СА ТН 01, 03.02.2014 №СА ТН 02, від 03.02.2014 №СА ТН 03, від 03.02.2014 №СА ТН 04, відповідно до яких замовник доручає, зобов’язується прийняти та оплатити, а підрядник зобов’язується виконати роботи по технічному надзору за виконанням робіт по комплексному монтажу інженерних систем.

Позивачем на підтвердження виконання умов даних договорів надано суду копії: договорів підряду від 03.02.2014 №СА ТН 01, 03.02.2014 №СА ТН 02, від 03.02.2014 №СА ТН 03, від 03.02.2014 №СА ТН 04, актів прийому-передачі виконаних робіт, банківських виписок, податкових накладних.

Також, на підтвердження факту реальності здійснення операцій за вище переліченими договорами (09.01.2014 №СА 01, від 09.01.2014 №СА 07, від 03.02.2014 №СА ТН 01, від 03.02.2014 №СА ТН 02, від 03.02.2014 №СА ТН 03, від 03.02.2014 №СА ТН 04), укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю «МК «Мережевий Стандарт» та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб», позивачем вказано на відображення операцій за даними договорами в бухгалтерському обліці в картках рахунках 631 за період 01.07.2013 – 30.09.2015, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

У свою чергу, висновки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нереальності господарських операцій, здійснених між позивачем та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб», грунтуються на акті державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.12.2014 №1874/26-59-22-08/38007002, з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.

Як зазначено контролюючим органом, відповідно до поданої контрагентом позивача - приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» податкової звітності середньооблікова кількість штатних працівників підприємства складає 10 осіб, що, на думку відповідача, свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для ведення фінансово-господарської діяльності. Балансова вартість основних фондів на кінець 2013 року складає 85, 0 тис.грн., що, на думку відповідача, свідчить про недостатню кількість основних фондів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Проаналізувавши доводи контролюючого органу, висловлені в акті перевірці, суд наголошує на тому, що вони грунтуються виключно на припущеннях, є необгрунтованими, непідтвердженими матеріалами справи.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача не містять аналізу господарських взаємовідносин позивача та його контрагента у відповідний період, зокрема, щодо співвідношення обсягу виконаних робіт із трудовими затратами, недостатності основних фондів для виконання контрагентом позивача взятих на себе за договорами зобов'язань, інформації щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

При цьому, під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду акту державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.12.2014 №1874/26-59-22-08/38007002, на підставі якого державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зроблені відповідні висновки, податкової інформації по приватному підприємству «Пром-Тех-Снаб».

Разом з тим, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 №К/800/67199/14 нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю у контрагентів технічних можливостей, основних фондів, складських приміщень тощо.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено.

Враховуючи те, що висновки контролюючого органу в межах спірних правовідносин зроблені на припущеннях, за відсутності належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0001762205 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0001762205 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд наголошує на наступному.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 594,41 грн. (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто чотири гривні сорок одна коп.), що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2015 №2500. Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 4 594,41 грн.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.05.2015 №0001762205.

Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий Стандарт» (02002, місто Київ, вулиця Каховська, 60-А, код ЄДРПОУ 33740410) документально підтверджені платіжним дорученням від 16.09.2015 №2500 судові витрати у розмірі 4 594,41 грн. (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто чотири гривні сорок одна коп.) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 09.12.2015