Постанова № 54224512, 10.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2015 року № 826/10204/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сусід»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. №0009102201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. №0009102201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 7488/26-56-22-01-03/32251091 від 23.12.2014 р. щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.12.2014 р. №0009102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 659 918,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки в акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження удаваності правочинів між позивачем та його контрагентом. Всі послуги, які було замовлено позивачем у ТОВ "Інтер Профі Груп", були реально надані у повному обсязі, що підтверджується наданими первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 24.09.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Сусід" з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Інтер Профі Груп" за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Сусід»:

п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Сусід» занижено податок на додану вартість в сумі 527 935 грн. за період - серпень 2014 р.

За результатами перевірки складено акт від № 7488/26-56-22-01-03/32251091 від 23.12.2014 р. та винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. №0009102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 659 918,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 527 935,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 131 983,00 грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 08.05.2015 р. № 9839/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. №0009102201 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» зареєстровано як юридична особа 23.10.2002 р. в Подільській районній у м. Києві державній адміністрації. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.11.2002 р. за № 4149. У періоді, що перевірявся був зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Інтер Профі Груп", суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сусід" та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 30.05.2014 р. №05-15 про надання послуг кадрового обліку. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано Звіт про надані послуги від 29.08.2014 р., акт прийому-передачі №827 від 31.08.2014 р. На підставі укладеного договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкову накладну №43 від 31.08.2014 р. на загальну суму 10 368,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 728,00 грн., який позивачем було віднесено до податкового кредиту.

Крім того, між ТОВ "Сусід" та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 29.08.2014 р. №08-12 про надання транспортних послуг. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано заявку на виконання перевезення від 29.08.2014 р., акт надання послуг від 31.08.2014 р. №877, звітом виконаних послуг від 31.08.2014 р. та товарно-транспортну накладну від 31.08.2014 р. №31-08-14/1. На підставі укладеного договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкову накладну № 93 від 31.08.2014 р. на загальну суму 281,88 грн. в т.ч. ПДВ 46,98 грн., який позивачем було віднесено до податкового кредиту.

Також між ТОВ "Сусід" та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 05.06.2014 р. №06-16 про виконання робіт з техобслуговування обладнання. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано наряд-замовлення від 01.08.2014, звіт про виконані роботи від 31.08.2014 р. та акт надання послуг №839 від 31.08.2014 р. На підставі укладеного договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкову накладну № 55 від 31.08.2014 р. на загальну суму 61 908,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 318,00 грн., який позивачем було віднесено до податкового кредиту.

Окремо між ТОВ "Сусід" та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 28.02.2014 р. №02-24 про надання юридичних послуг. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано звіт про надані юридичні послуги від 31.08.2014 р. та акти наданих послуг №879 від 31.08.2014 р., №880 від 31.08.2014 р., №881 від 31.08.2014 р. та №878 від 31.08.2014 р. На підставі укладеного договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкові накладні (№97, №99, №100 від 31.08.2014 р.) на загальну суму 3 036 970,00 грн. в т.ч. ПДВ 506 161,67 грн., який позивачем було віднесено до податкового кредиту.

Також між ТОВ "Сусід" та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 15.07.2014 р. №07-50 про надання послуг з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності підприємства за II квартал 2014 року. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано звіт про надані послуги та акт наданих послуг №822 від 31.08.2014. На підставі укладеного договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкову накладну № 38 від 31.08.2014 р. на загальну суму 58 080,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 680,00 грн., який позивачем було віднесено до податкового кредиту.

Факт перерахування грошових коштів від ТОВ "Сусід" на користь ТОВ «Інтер Профі Груп» за вищевказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 100681095 від 13 січня 2015 р., № 100681096 від 13 січня 2015 р., № 100662684 від 09 грудня 2014 р., № 100662685 від 09 грудня 2014 р., № 100638574 від 30 жовтня 2014 р., № 100638575 від 30 жовтня 2014 р., № 100615895 від 23 вересня 2014 р., № 100614394 від 18 вересня 2014 р.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем, не підтверджують реальність вчинених господарських операцій, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Інтер Профі Груп» мало відповідні матеріальні ресурси, кваліфікований персонал у достатній кількості для виконання послуг відповідно до вищевказаних договорів.

Так, зокрема, на підтвердження реальності договору від 30.05.2014 р. №05-15 про надання послуг кадрового обліку не надано доказів існування у ТОВ «Інтер Профі Груп» відповідних фахівців з кадрового обліку з відповідною освітою та кваліфікацією а також доказів складання саме працівниками ТОВ «Інтер Профі Груп» Звіту про надані послуги від 29.08.2014 р.

На підтвердження реальності договору від 29.08.2014 р. №08-12 про надання транспортних послуг позивачем не надано доказів наявності у ТОВ «Інтер Профі Груп» транспортних засобів а також водіїв відповідного фаху, які можуть здійснювати перевезення автомобілем ГАЗ 33021, який вказано у ТТН від 31.08.2014 р. №31-08-14/1.

На підтвердження реальності договору від 05.06.2014 р. №06-16 про виконання робіт з техобслуговування обладнання позивачем не надано доказів, що обладнання, яке мало обслуговуватись ТОВ «Інтер Профі Груп» перебуває на балансі ТОВ "Сусід", як і не надано доказів наявності у ТОВ «Інтер Профі Груп» різнофахових спеціалістів з відповідною освітою та досвідом на технічне обслуговування обладнання (що є предметом договору), яке суттєво відрізняється між собою за технічно-експлуатаційними характеристиками (холодильні установки, кондиціонери, телефонні апарати, касові апарати, печі, комп'ютери, ваги, водонагрівачі та ін.).

На підтвердження реальності договору від 28.02.2014 р. №02-24 про надання юридичних послуг позивачем не надано жодного доказу на підтвердження реального надання послуг з підготовки, складання проектів договорів фінансового лізингу; аналізу договорів фінансового лізингу; юридичного супроводження та представництва інтересів при проведенні переговорів та укладанні договорів фінансового лізингу; супроводження нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу; не надано ані проектів таких договорів, а ні доказів укладання будь-яких договорів фінансового лізингу ТОВ "Сусід" за сприяння ТОВ «Інтер Профі Груп».

На підтвердження реальності договору від 15.07.2014 р. №07-50 про надання послуг з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності підприємства за II квартал 2014 року не надано доказів існування у ТОВ «Інтер Профі Груп» відповідних фахівців з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості з відповідною освітою та кваліфікацією а також доказів складання саме працівниками ТОВ «Інтер Профі Груп» звітів про надані послуги.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних послуг, а саме - належним чином оформлених первинних документів, які дають суб'єкту господарювання право на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Інтер Профі Груп», тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції ТОВ "Сусід" та ТОВ «Інтер Профі Груп» фактично не мали реального характеру, замовлення та надання послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх використанням, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

На думку суду наслідком здійснення господарських операцій є фактичний рух активів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий Кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 527 935 грн. за період - серпень 2014 р.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. №0009102201, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» решту суми судового збору у сумі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук