Постанова № 54224441, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року № 826/18796/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»доВолодимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2015 року № 0001461500.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/18796/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 жовтня 2015 року.

У судовому засіданні 06 жовтня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку, за результатом якої складено акт перевірки від 20 травня 2015 року № 440/15-135390.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 року в сумі 6010 грн.

На підставі вищезазначеного висновку прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 червня 2015 року № 0001461500, яким ПАТ «Укрнафта» збільшено грошове зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 9015 грн., в тому числі: за основним платежем - 6010,00 грн., за штрафними санкціями - 3005,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу ПАТ «Укрнафта» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 08 червня 2015 року № 0001461500- залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 01 липня 2015 року № 4476/10-03-20-10-03-06 та ДФС України від 28 липня 2015 року № 157/6/99-99-10-01-02-25).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 20 травня 2015 року № 440/15-135390.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Положеннями пп. 14.1.4 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Положеннями абз.2 пп.14.1.212. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПКУ, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Зокрема із наведеного вбачається висновок, що при наявності договорів поставок з суб'єктами господарювання з оплатою постачання в безготівковому порядку або у готівковому порядку через касу підприємства та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, чеків тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

З наведеними положеннями узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 №14, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З наведеного у сукупності вбачається, що під комерційним використанням слід розуміти не тільки придбання певною особою підакцизних товарів (за переліком пп. 215.3.4 ПК України) з метою подальшої реалізації, тобто з комерційною метою отримання прибутку, але й придбання для використання у власній господарській діяльності господарського товариства з метою, крім іншого, отримання прибутку, що є загальною метою підприємництва (господарської комерційної діяльності).

Суд зазначає про помилковість доводів відповідача про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442 через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Так, зазначеними Правилами визначено порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Крім того, суд зважає на той факт, що названі Правила роздрібної торгівлі розроблені на виконання ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів», який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону).

Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на визначення «роздрібна торгівля», наведене в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», також не заслуговують на увагу. Вказаний ДСТУ пояснює як термін «роздрібна торгівля», так і термін «оптова торгівля». Так, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (п. 4.5). Зазначаючи про здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизних товарів саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом не спростований належним та допустимим доказами факт постачання позивачем таких підакцизних товарів покупцям для комерційного використання.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, а ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" законом не є.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем було заповнено «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, який є Додатком 6 до Декларації акцизного податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 14.

ПАТ «Укрнафта» відповідно до вищезгаданого Порядку заповнило рядок 6 до декларації, вказавши у графі 3 загальну вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків, а у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання.

Як зазначено позивачем, при реалізації ПАТ «Укрнафта» підакцизних товарів (нафтопродуктів) через власну мережу автозаправних станцій юридичним особам шляхом відвантаження (передачі) відповідної кількості пального особам (представникам), які діють від імені та в інтересах саме цих юридичних осіб реалізації у роздріб, в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, не відбувається. Під час продажу підакцизних товарів розрахункові документи та податкова накладна надаються представнику покупця, тобто фізичній особі, яка здійснює комерційне представництво або представництво за довіреністю в інтересах юридичної особи - покупця підакцизного товару.

Таким чином, на думку позивача, при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладених як усних договорів так і тих, що укладені в письмовій формі, крім договорів роздрібної купівлі-продажу, відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб (фізичним особам) для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб (покупців).

На підтвердження вищенаведеного позивачем надано суду копію договору поставки нафтопродуктів від 01.11.2004 р. № 26/1341в-АЗС, укладений між ПАТ «Укрнафта» (постачальник)та ТОВ ВТФ «Авіас» (покупець). На підставі вказаного договору ПАТ «Укрнафта» поставляє (відвантажує) нафтопродукти ТОВ ВТФ «Авіас» на умовах EXW - автозаправні станції ПАТ «Укрнафта».

Як вбачається з п. 3.1.1 договору поставки № 26/1341в-АЗС від 01.10.2004 р. ПАТ «Укрнафта» зобов'язаний здійснювати відпуск товару через мережу АЗС по довірчим документам покупця - ТОВ ВТФ «Авіас» та вести звітність виданого товару та довірчих документів покупця.

Відповідно до п. 2.3 Додаткової угоди № 11 до договору поставки № 26/1341в-АЗС від 01.10.2014 р. товар видається на підставі довірчих документів покупця, якими є: паливні карти, скетч-карти.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Матеріали справи свідчать, що передача нафтопродуктів здійснювалася ТОВ ВТФ «Авіас» шляхом оплати платіжними картками, що підтверджується наявними в матеріалах справи чеками та актами приймання-передачі товару № 3 від 31.01.2015 р., № 2 від 31.01.2015 р.

Таким чином, при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладених як усних так і письмових договорів, крім договорів роздрібної купівлі-продажу відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб (фізичним) особам для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб (покупців).

За таких обставин реалізація підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбавалися позивачем з метою їх використання громадянами або іншими кінцевими споживачами в особистих некомерційних цілях, а придбавалися з метою їх використання у комерційній діяльності юридичної особи.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08 червня 2015 року № 0001461500 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08 червня 2015 року № 0001461500.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник