Постанова № 54224434, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року № 826/16403/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова

корпорація України»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2015 року № 10726552210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16403/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 27 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач проти адміністративного позову заперечив, надав письмові заперечення проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 25 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі наказу від № 4000 від 22 грудня 2014 року посадовою особою відповідача згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Піраміда-ЛТД» за серпень 2014 року, вересень 2014 року та з ТОВ «Компанія «Юкос» за вересень 2014 року, результати якої оформлені актом від 14 січня 2015 року № 20/26-55-22-10/37243279 (далі по тексту – акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено значення р. 20.2 декларації з ПДВ за вересень 2014 року на загальну суму 40575 грн., значення р. 24 декларації з ПДВ за вересень 2014 року на загальну суму 143182 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2015 року № 10726552210, яким зменшено суму від’ємного значення з ПДВ за вересень 2014 року в розмірі 183757 грн. рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 15 квітня 2015 року № 6406/10/26-15-10-05-35 та рішенням ДФС України від 18 червня 2015 року № 12681/6/9999-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2015 року № 10726552210 залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням – рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Піраміда».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 14 січня 2015 року № 20/26-55-22-10/37243279.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, з урахуванням того, що перевіркою повноти нарахування ПДВ встановлено його завищення при взаємовідносинах з ТОВ «Піраміда», в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Піраміда», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» (замовник) та ТОВ «Піраміда-ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 222 12 серпня 2014 року, предметом якого є передача у власність позивача овса. Умови поставки – Інкотермс 2010 DAP (Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Чайковського, 28). Вид поставки – автомобільний (за домовленістю сторін можлива зміна виду транспорту). Документи, які супроводжуються товар: накладна, податкова накладна, документи про якість.

Крім того, між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» (замовник) та ТОВ «Піраміда-ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 229 від 18 серпня 2014 року, предметом якого є передача у власність позивача овса. Кількість товару, ціна, умови продажу товару обумовлюється сторонами у договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару.

На виконання умов договорів купівлі-продажу ТОВ «Піраміда-ЛТД» поставило позивачу товар, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, ТОВ «Піраміда-ЛТД» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому була включені позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за вересень 2014 року на підставі податкової накладних, виписаних ТОВ «Піраміда-ЛТД» у зв’язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих товарів за вказаним вище вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»є юридичною особою, зареєстроване у встановленому законодавством порядку та є платником ПДВ. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» здійснює такі види діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; складське господарство; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність головних управлінь (хед-офісів) (основний).

З матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий за вказаними вище договорами використовувався позивачем з метою переробки у вівсяні пластівці та подальшої реалізації, що підтверджується наступними документами: відомості відвантаження продукції, виробничий акт-звіт, акт про зачищення виробничого корпусу, видаткові накладні, картки обліку хлібопродуктів, накладні на переміщення хлібопродуктів в середині підприємств, лабораторний аналіз, картка рахунку 631.

Придбаний товар зберігався на складі позивача, орендованому у ТОВ «Піраміда-ЛТД» згідно договору складського зберігання № 212 від 11 серпня 2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

У якості доказів на підтвердження транспортування товару позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних.

Готову продукцію ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в подальшому реалізувало контрагенту-покупцю TOB «Украгропродукт», що підтверджується договором поставки готової продукції № 187 від 10 липня 2014 року, специфікаціями до договору видатковими накладними та відомостями відвантаження продукції.

Як встановлено контролюючим органом в акті перевірки стосовно ТОВ «Піраміда-ЛТД», дане підприємство не могло виконати господарські операції за договорами у зв’язку з відсутністю достатньої кількості трудових ресурсів та виробничого обладнання.

Проте, відповідач не надав докази на підтвердження достовірності вищезазначеної інформації, через що вона не може бути покладена в основу висновків про відсутність у ТОВ «Піраміда-ЛТД» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, неможливості здійснення ними операцій з відповідною кількістю певного товару тощо.

Судом встановлено, що необґрунтованими є посилання відповідача на те, що господарські операції з контрагентом не мали реального характеру, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Піраміда-ЛТД» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Піраміда-ЛТД» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2011 року у справі № К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Крім того, судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач, в свою чергу, не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинам з ТОВ «Піраміда-ЛТД», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02 лютого 2015 року № 10726552210 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Державна продовольчо-зернова корпорація України» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02 лютого 2015 року № 10726552210.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Державна продовольчо-зернова корпорація України» понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 367,51 грн. (триста шістдесят сім гривень 51 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник