Постанова № 54224429, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року № 826/14311/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боржава-Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2015 року № 12426552202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14311/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2015 року адміністративну справу № 826/14311/15 передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року адміністративну справу № 826/14311/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 30 листопада 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач проти адміністративного позову заперечив, надав письмові заперечення проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боржава-Інвест» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

В період з 18 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі направлень на проведення перевірки посадовими особами відповідача згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс» за серпень 2014 року, результати якої оформлені актом від 20 січня 2015 року № 50/26-55-22-02/38928102 (далі по тексту – акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення ст. 185, п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10, 201.11 ст. 201, ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в липні 2014 року на суму 221000 грн.

На підставі вищезазначених висновків та з урахуванням розглянутих відповідачем заперечень прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2015 року № 12426552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 368461,00 грн., у тому числі за основним платежем – 221000,00 грн., та за штрафними санкціями – 55250,00 грн.

Суд зазначає, що відповідачем при складанні податкового повідомлення-рішення № 12426552202 здійснено описку шляхом невірного зазначення дати винесення 04 січня 2015 року замість вірної 04 лютого 2015 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням – рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс». Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта перевірки.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «ДІ-Некс» (виконавець) укладено договір від 01 липня 2014 року № 1407-01, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послуги з розробки 3D моделі об’ємного рельєфу частини територій Воловецького та Міжгірського районів згідно топозйомки у відповідності до Технічного завдання (Додаток № 1), а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах, визначених цим договором. Надані послуги та результат наданих послуг передаються виконавцем замовнику за актом приймання-передачі наданих послуг.

Додатком № 1 до договору визначено технічне завдання 3D моделі об’ємного рельєфу частини територій Воловецького та Міжгірського районів згідно топозйомки, а саме: характеристика об’єкту – частина території Воловецького району, розташованого в Закарпатській області поблизу смт Воловець, села Гукливий та села Пилипець; топографічна зйомка частини територій Воловецького та Міжгірського районів в М 1:5000 (на електричному носії); вимоги до розробки – відобразити в 3D моделі об’ємний рельєф частини територій Воловецького та Міжгірського районів.

На виконання умов даного договору сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг та CD-диск з результатом наданих послуг, а також податкову накладну, копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с. 164-170).

Оплата за придбані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, карткою рахунку 631 по ТОВ «ДІ-Некс» за серпень, вересень 2014 року (т.1, а.с. 171).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Пром-Тех-Снаб» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 1406-01 від 27 червня 2014 року, за умовами якого виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послуги, що споживаються в процесі вчинення певних дій та здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначені послуги в порядку, термін та на умовах, визначених цим договором. Предметом цього договору є: підготовка аналізу спостережень по метеостанції на г. Плай у Воловецькому районі Закарпатської області згідно Технічного завдання (додаток № 1 до договору); розробка аналітичної записки щодо варіантів організації електропостачання бальнеологічного комплексу в с. Гукливий Воловецького району Закарпатської області згідно Технічного завдання; розробка концепції розвитку всесезонного бальнеологічного курорту згідно технічного завдання.

Виконавець зобов’язується надати послуги у повній відповідності до технічного завдання та, при наданні послуг, керується цим договором, чинним законодавством України та гарантує таку якість послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до такого роду послуг, а також, що всі послуги будуть відповідати законодавству України. Термін надання послуг – до 07 серпня 2014 року.

Розділом 3 договору визначено розмір оплати за надані послуги – 1 218 000,00 грн. при цьому, витрати, понесені виконавцем, необхідні для належного виконання цього договору, включені до розміру оплати, визначеної в п. 3.1 договору.

На виконання умов даного договору сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 06 серпня 2014 року, CD-диск з результатом наданих послуг, аналітичну довідку, концепцію розвитку всесезонного бальнеологічного курорту на території гірського масиву «Боржава», а також податкову накладну, копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с. 189-250, т. 2, а.с. 1-162).

Оплата за придбані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 311, карткою рахунку 311 по ТОВ «Пром-Тех-Снаб» за серпень, вересень 2014 року (т.2, а.с. 164-170).

Суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладеним віднесено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Пром-Тех-Снуб» та ТОВ «Ді-Некс» у зв’язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Щодо необхідності придбання послуг за договором, укладеним з ТОВ «Пром-Тех-Снаб», з матеріалів справи вбачається, що даний договір був укладений з метою виконання позивачем умов договору про надання послуг № 25-06/1 від 25 червня 2014 року, укладеного з ТОВ «Акваенерго», відповідно до умов якого позивач (виконавець) виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послуги, що споживаються в процесі вчинення певних дій та здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначені послуги в порядку, термін та на умовах, визначених цим договором. Предметом цього договору є: підготовка аналізу спостережень по метеостанції на г. Плай у Воловецькому районі Закарпатської області згідно Технічного завдання (додаток № 1 до договору); розробка аналітичної записки щодо варіантів організації електропостачання бальнеологічного комплексу в с. Гукливий Воловецького району Закарпатської області згідно Технічного завдання; розробка концепції розвитку всесезонного бальнеологічного курорту згідно технічного завдання.

Виконавець зобов’язується надати послуги у повній відповідності до технічного завдання та, при наданні послуг, керується цим договором, чинним законодавством України та гарантує таку якість послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до такого роду послуг, а також, що всі послуги будуть відповідати законодавству України. Термін надання послуг – 45 календарних днів з моменту укладення договору.

Розділом 3 договору визначено розмір оплати за надані послуги – 1 379 000,00 грн. при цьому, витрати, понесені виконавцем, необхідні для належного виконання цього договору, включені до розміру оплати, визначеної в п. 2.1 договору.

Додаток № 1 до договору ідентичний додатку до договору № 1406-01 від 27 червня 2014 року.

На підтвердження надання послуг позивачем долучено до справи копію акту передачі-приймання наданих послуг від 07 серпня 2014 року, аналітичну довідку та концепцію розвитку всесезонного бальнеологічного курорту на території гірського масиву, податкову накладну та докази оплати послуг.

Результатом даної господарської операції для позивача є отримання прибутку в розмірі 98 000,00 грн.

Щодо використання у власній господарській діяльності послуг за договором, укладеним з ТОВ «ДІ-Некс», позивач обґрунтовує придбання вказаних послуг – 3D моделі об’ємного рельєфу частини територій Воловецького та Міжгірського районі – подальшим використанням з наданням можливості проведення детальних та наглядних презентацій інвестиційного проекту курорту потенційним інвесторам. Крім того, позивач має на меті побудувати на території Воловецького та Міжгірського районі Закарпатської області гірськолижний комплекс, у зв’язку з чим, після отримання консультацій від архітекторів та проектантів придбано згідно договорів купівлі-продажу земельні ділянки в рамках договору № 1407-01 від 07 липня 2014 року.

Проте, з наявних матеріалів справи не вбачається за можливе встановити наявність ділової доцільності на укладення відповідних договорів з ТОВ «Пром-Тех-Снаб» та ТОВ «ДІ-Некс», оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності та економічної доцільності їх укладення, подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності та необхідності залучення контрагентів для виконання послуг.

Доводи позивача про наявність у його контрагентів – ТОВ «Пром-Тех-Снаб» та ТОВ «ДІ-Некс» - відповідної правосуб'єктності також не приймаються судом до уваги, оскільки сам по собі лише факт реєстрації відповідних юридичних осіб в органах державної влади не свідчить про намір та можливість товариства на провадження реальної господарської діяльності.

Аналізуючи зміст первинних документів, якими позивач обґрунтовує реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс», суд наголошує на тому, рух активів в процесі здійснення відповідних взаємовідносин позивачем суду не доведений.

Позивачем не обґрунтовано вартість послуг за договорами із ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс» та необхідність залучення відповідних контрагентів.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відсутність документів, які б підтверджували рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин за договорами, укладеними між ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс», і правомірність формування позивачем даних свого податкового обліку, свідчить про обґрунтованість висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління ДФС у місті Києві від щодо недобросовісності позивача як платника податків.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс» є неспеціалізована оптова торгівля.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс» трудових ресурсів та обладнання, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Надані позивачем копії податкових накладних та актів приймання-передачі наданих послуг із ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс» не дають змогу ідентифікувати участь останніх у взаємовідносинах з позивачем.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення ст. 185, п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року зобов’язано позивача надати суду: витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців з інформацією про всі реєстраційні дії, вчинені з моменту реєстрації з інформацією про види діяльності щодо ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс»; оригінали для огляду та завірені належним чином копії для залучення до матеріалів справи укладених договорів між позивачем та ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс»; оригінали для огляду та завірені належним чином копії для залучення до матеріалів справи первинних документів, складених за результатами господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс»; докази на підтвердження оплати позивачем послуг наданих ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс»; інформацію про рух активів підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «ДІ-Некс»; докази на підтвердження використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Проте інших первинних документів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем не надано.

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на акти перевірок контрагентів ТОВ «Пром-Тех-Снаб» та ТОВ «ДІ-Некс», які досліджувались по ланцюгу постачання, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Боржава Інвест» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Інвест» відмовити.

2.Стягнути позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Інвест» (код ЄДРПОУ 38928102) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник