Постанова № 54224427, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року № 2а-17142/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом’янському районі ГУ ДФС

у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Інком»

про застосування арешту коштів та інших цінностей

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва (далі по тексту – позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Інком» (далі по тексту – відповідач), в якому просить прийняти рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку, ТОВ «Голд Інком» з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 165594,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі №2а-17142/12/2670 скасовано. Справу № 2а-17142/12/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначила наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявність умов, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, за відсутності підстав визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, які є необхідною умовою для застосування арешту коштів та інших цінностей на рахунках платника податків, не є підставою для застосування арешту майна платника податків. Крім того, суд першої інстанції вказує на відсутність доказів вчинення дій податковим органом, спрямованих на безпосереднє стягнення податкового боргу шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків в установах банку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказала на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо обмеженості підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, оскільки реалізація податковим органом своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, який має податковий борг, за умови відсутності у нього майна, необхідного для погашення податкового боргу, відповідає законодавчо визначеній компетенції податкового органу.

Між тим, за змістом пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. А тому, саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу. Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас, розмір майна, достатній для погашення боргу, повинен встановлюватися станом на момент звернення до суду з позовом та не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто, не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. Проте, вказані обставини судами не встановлювались.

З урахуванням викладеного, під час нового розгляду справи необхідно, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2015 року адміністративну справу передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року адміністративну справу № 2а-17142/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд Інком» зареєстроване Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією як юридична особа від 22 листопада 2010 року та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві з 23 листопада 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 165594,00 грн., яка виникла внаслідок несплати суми податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 15 листопада 2011 року №0028421504/0 та від 24 травня 2012 року №0026541504/0.

Матеріали справи свідчать, що спірна сума заборгованості з податку на додану вартість виникла внаслідок несплати ТОВ «Голд Інком» суми податкового зобов’язання, визначеного відповідно до податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2011 року №0028421504/0 та від 24 травня 2012 року №0026541504/0.

Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Так, у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань, позивачем 14 грудня 2011 року надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 07 грудня 2011 року № 3507. Зазначений лист повернуто 21 січня 2012 року у зв’язку з неможливістю вручення платнику податків за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків платником податків, заявник звертався із запитами щодо наявності або відсутності активів відповідача до Державної авіаційної служби України (запит від 20 грудня 2011 року № 18771/9/24-041), Головного управління земельних ресурсів (запити від 05 грудня 2011 року № 17783/9/24-041, від 20 грудня 2011 року № 18769/9/24-041), Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (запит від 20 грудня 2011 року № 18768/9/24-041), на підставі відповідей яких, встановлено, що за відповідачем не зареєстровано будь-яке рухоме чи нерухоме майно.

Крім того, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості з розрахункових рахунків відповідача.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року задоволено адміністративний позов та стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ «Голд Інком» 161514,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість. 23 жовтня 2012 року видано виконавчий лист у справі.

На виконання положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 позивачем направлено інкасові доручення до банківський установ, які обслуговуються ТОВ «Голд Інком», які повернені до ДПІ у зв’язку з відсутністю коштів на рахунках.

Крім того, постановою ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві від 21 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-8959/12/2670 про стягнення з ТОВ «Голд Інком» податкового боргу. Постановами ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві від 21 листопада 2012 року накладено арешт на кошти та на майно ТОВ «Голд Інком».

Проте, у зв’язку з тим, що вищевказані дії позивача не призвели до сплати відповідачем податкового боргу, позивач 14 грудня 2012 року (згідно штампу вхідної кореспонденції) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку, ТОВ «Голд Інком».

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для звернення позивача до суду на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України стала наявність у відповідача податкового боргу та відсутність необхідного майна для погашення такого боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Виходячи зі змісту вищенаведеної норми, вбачається наявність права податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків та підстави для його реалізації, серед яких: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу, з зв`язку з тим, що балансова вартість цього майна менша за суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна), підстави і порядок застосування якого визначені статтею 94 Податкового кодексу України, зокрема, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно приписів підпунктів 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною 2 пункту 94.6 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, вбачається наявність двох видів арешту майна, які мають різні підстави та порядок їх застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, обумовлений сумою податкового боргу, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення встановленого податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який, в залежності від виду майна, застосовується за адміністративним або судовим рішенням.

Крім того, норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та статті 94 Податкового кодексу України регулюють різні правовідносини та встановлюють різні підстави для їх застосування.

Так, норми статті 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків.

В свою чергу, підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює коло суспільних відносин щодо накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках та не може бути застосована до майна платника податків, відмінного від коштів.

За таких обставин, звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми статті 94 Податкового кодексу України, оскільки норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до норм пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та містять різні підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Між тим, за змістом пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. А тому, саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що податкова вимога направлена на адресу ТОВ «Голд Інком» 14 грудня 2011 року. Тобто, встановлення позивачем розміру майна, достатнього для погашення боргу чи відсутність відповідного майна, повинні встановлюватися станом на момент звернення до суду з позовом та не раніше 14 лютого 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 14 грудня 2012 року, тобто після встановлення відсутності у ТОВ «Голд Інком» майна, яке може бути джерелом погашення боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідей Державної авіаційної служби України, Головного управління земельних ресурсів, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого, на підставі яких встановлено, що за відповідачем не зареєстровано будь-яке рухоме чи нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на відсутність майна боржника, згідно інформації, наявної в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Інком» (код ЄДРПОУ 37416296) в межах податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 165 954,00 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник