Постанова № 54224318, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року № 826/8671/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл»додержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 №0000082205 та №0000092205, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 №0000082205 та №0000092205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.12.2014 №587/26-57-22-04-10/31904415 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами останнього необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 №0000082205 та №0000092205. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, заперечень проти позову не надав, а також не виконав вимог ухвали суду від 14.05.2015, з огляду на що справу №826/8671/15 розглянуто у порядку письмового провадження, згідно з приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Вказаною перевіркою встановлено такі порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» вимог податкового законодавства:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139 статті 139, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток до сплати за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 231 238,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 33 418,00 грн., півріччя 2012 року на суму 105 207,00 грн., три квартали 2012 року на суму 112 883,00 грн. та 2013 рік на суму 118 355,00 грн.;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 всього у сумі 232 092,00 грн., у тому числі за січень 2012 року в сумі 5 942,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 11 827,00 грн., за березень 2012 року в сумі 14 058,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 13 798,00 грн., за травень 2012 року в сумі 26 583,00 грн., за червень 2012 року в сумі 27 989,00 грн., за липень 2012 року в сумі 7 311,00 грн., за липень 2013 року в сумі 19 904,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 20 115,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 25 130,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 24 597,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 34 838,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 05.12.2014 №587/26-57-22-04-10/31904415, а державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015:

№0000082205, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 290 115,00 грн., з яких 232 092,00 грн. за основним платежем та 58 023,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0000092205, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 289 047,00 грн., з яких 231 238,00 грн. за основним платежем та 57 809,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.12.2014 №587/26-57-22-04-10/31904415, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Рунацентр», товариством з обмеженою відповідальністю «Елай Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант центр Інк» («Крафт-профі») та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатренд плюс».

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем (покупець) та приватним підприємством «Рунацентр» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 20.01.2012 №ДКП025, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця автомобільні мастила, трансмісійні мастила, охолоджуючі рідини, гальмівні рідини, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору, згідно з виставленими на адресу покупця рахунками, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу від 20.01.2012 №ДКП025; рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, витягу з книги обліку довіреностей та платіжних доручень.

У свою чергу, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатренд плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару від 02.09.2013 №02/09/2013-2, у відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна ціна поставлених товарів за даним договором визначається у накладних. Загальна кількість, розгорнутий асортимент товару, що постачається, визначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу товару від 02.09.2013 №02/09/2013-2, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, витягу з книги обліку довіреностей та платіжних доручень.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант центр Інк» («Крафт-профі») (продавець) ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу товару від 16.07.2013 №2013/07/16/2, згідно з яким продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна ціна поставлених товарів за даним договором визначається у накладних. Загальна кількість, розгорнутий асортимент товару, що постачається, визначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу товару від 16.07.2013 №2013/07/16/2, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, витягу з книги обліку довіреностей та платіжних доручень.

Також, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Елай Компані» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару від 02.09.2013 №2/09/2013-2, згідно з яким продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна ціна поставлених товарів за даним договором визначається у накладних. Загальна кількість, розгорнутий асортимент товару, що постачається, визначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу товару від 02.09.2013 №2/09/2013-2, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, витягу з книги обліку довіреностей та платіжних доручень. Також позивачем надано суду примірники декларацій товариства з обмеженою відповідальністю «Елай Компані» як доказ декларування останнім своїх грошових зобов'язань по взаємовідносинам із позивачем.

У відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом зазначено про наявну щодо приватного підприємства «Рунацентр» та товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант центр Інк» («Крафт-профі») податкову інформацію, згідно з якою державною податковою інспекцією у Хортицькому районі міста Запоріжжя складено акт від 12.06.2013 №117/2200/35168635 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Рунацентр» за період лютий-жовтень 2012 року, а також про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-профі» за травень, червень, липень 2013 року. Щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатренд плюс» контролюючим органом вказано про анулювання 24.01.2014 свідоцтва платника податку на додану вартість останнього, тобто вже після здійснення оспорюваної фінансово-господарської операції з позивачем, а також про подання вказаним товариством останньої податкової звітності у січні 2014 року.

Крім того, перевіряючими зазначено, що у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100060000134 від 12.06.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 та частиною 3 статті 2012 Кримінального кодексу України, встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Елай Компані» створено не встановленими слідством особами, фінансово-господарська діяльність якого була направлена на штучне формування податкового кредиту діючим суб'єктам господарської діяльності. Разом з тим, зроблено висновок, що ОСОБА_1, який є директором товариства з обмеженою відповідальністю «Елай Компані», не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність, а зареєстрував суб'єкт господарської діяльності за грошову винагороду.

Водночас, зазначені в акті перевірки твердження контролюючим органом жодним чином суду не обгрунтовані і матеріалами справи непідтверджені. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів щодо порушення внаслідок господарських взаємовідносин позивача та його контрагентів фіскальних інтересів держави, доказів неможливості виконувати контрагентами позивача взятих на себе за договорами зобов'язань.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

При цьому, слід зазначити, що контролюючим органом в акті від 05.12.2014 №587/26-57-22-04-10/31904415 викладено наявну щодо приватного підприємства «Рунацентр» та товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант центр Інк» («Крафт-профі») податкову інформацію без належної перевірки останньої.

Також, результати кримінального провадження №32014100060000134 від 12.06.2014, викладені в акті перевірки позивача, про те, що ОСОБА_1, який є директором товариства з обмеженою відповідальністю «Елай Компані», не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність, а зареєстрував суб'єкт господарської діяльності за грошову винагороду, не підтверджені належними та допустимими доказами, яким у даному випадку є відповідний вирок суду. Крім того, вказане застосовано контролюючим органом без проведення жодної перевірки щодо даних обставин при виконанні покладеної на нього фіскальної функції.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної адміністративної справи не надано суду заперечень проти позову, а також будь-яких доказів на обґрунтування власної позиції щодо заниження позивачем розміру податку на прибуток та додану вартість внаслідок фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Рунацентр», товариством з обмеженою відповідальністю «Елай Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант центр Інк» («Крафт-профі») та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатренд плюс» за перевіряємий період.

Крім того, на підтвердження наявності у позивача розумної економічної причини (ділової мети) за результатами фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами останнім надано письмові пояснення з приводу того, що придбані у приватного підприємства «Рунацентр», товариства з обмеженою відповідальністю «Елай Компані», товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант центр Інк» («Крафт-профі») та товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатренд плюс» товари реалізовувались третім особам.

Також, у відповідності до наявних у матеріалах справи копій договорів суборенди нежитлового приміщення від 31.03.2010 №003 та від 01.03.2013 №8/01, товариству з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» надано у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення у нежилій будівлі за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, 102 літера Б, на адресу якого здійснювалося постачання товару, придбаного у вказаних контрагентів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, які оформлювалися на виконання умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.01.2012 №21, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортное предприятие-1».

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій за перевіряємий період з контрагентами - приватним підприємством «Рунацентр», товариством з обмеженою відповідальністю «Елай Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант центр Інк» («Крафт-профі») та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатренд плюс» - діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 №0000082205 та №0000092205 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Ойл» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 №0000082205 та №0000092205 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.01.2015 №0000082205 та №0000092205.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.