Постанова № 54224304, 10.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2015 року № 826/15522/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «Гранд Галерея» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкових повідомлень - рішень № 133226552207 від 26.09.2014, №133326552207 від 26.09.2014, № 133426552203 від 26.09.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ «Гранд Галерея» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень № 133226552207 від 26.09.2014, № 133326552207 від 26.09.2014, № 133426552203 від 26.09.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 у справі № 826/15522/14 касаційну скаргу задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу, зокрема, про те, що договір поставки товару № 13/05 від 16.04.2013 укладений між позивачем та ТОВ «Аргадон» не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «Аргадон», які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, водночас він позбавлено можливості надати відповідні первинні документи суду з огляду на те, що їх було вилучено на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13.05.2014 у справі №757/11775/14-к під час обшуку 13.06.2015.

Також позивач зазначив про те, що люмінесцентні лампи були списані зі складу позивача в торгівельні зали для їх подальшого використання, а отже не втратили своїх споживчих властивостей та не є відходами, як на те посилається відповідач.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та проси суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 22.07.2014 по 02.09.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

За результатами якої складено акт № 843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014, яким у тому числі, встановлено порушення статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 236 062 грн., статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 5 758 569 грн., статей 249, 250 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за IV квартал 2012 року, за ІІ квартал 2013 року по екологічному податку в сумі 15 365,34 грн. та неподання розрахунку по екологічного податку за IV квартал 2012 року, за І-IV квартали 2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві були подані заперечення на зазначений акт, за результатами розгляду яких листом №47404/10/26-55-22-07-10 від 23.09.2014 повідомлено про залишення висновків акту без змін.

26.09.2015 на підставі акту перевірки № 843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення № 133226552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8 637 854 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 879 285 грн., № 133326552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 6 354 093 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2 118 031 грн. та № 133426552203, яким визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 20 056,67 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 691,33 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ «Гранд Галерея» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішення №0003482220 від 14.08.2012 та №0003492220 від 14.08.2012 та вважаючи їх такими, що підлягають скасування звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 15.04.2015 у справі №826/15522/14 (к/с №К/800/10306/15) постанову Окружного адміністративного сулу міста Києва від 24.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 зазначив наступне: "Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, єдиною підставою для відмови у задоволенні вимог позивача стали висновки, отримані в рамках кримінального провадження. Проте вирок суду, який набрав законної сили у даній справі відсутній, а тому Колегія суддів вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

Як вже зазначалось, оцінка господарських операціях повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Проте, зазначене судами попередніх інстанцій здійснено не було."

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №826/15522/14 відповідача було зобов'язано надати додаткові письмові пояснення та документи щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Відповідачем доказів та додаткових письмових пояснень на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2015 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних доказів.

Судом на адресу Головного слідчого управління МВС України було направлено запит про надання суду інформації щодо стану досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014000000000060, а також належним чином засвідчені копії кінцевих процесуальних документів прийнятих у рамках зазначеної кримінальної справи у разі їх наявності. Зазначений запит Головним слідчим управлінням МВС України відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано 17.09.2015.

Станом на 10.12.2015 відповіді на судовий запит до суду не находило.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином у суду відсутні докази на підтвердження факту прийняття вироку суду за результатами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014000000000060.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/25519/13 від 18.11.2014.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що первинна документація щодо правовідносин між позивачем та ТОВ «Аргадон» за договором поставки № 13/05 від 16.04.2013 була вилучена відповідно протоколу обшуку від 13.06.2014 складеного старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України старшим лейтенантом міліції Яковлевим Сергієм Олександровичем за результатами обшуку проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного сулу міста Києва про дозвіл на обшук від 13.05.2014 у кримінальному провадженні № 1201400000000006.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

В акті № 843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014 містяться посилання на первинні документи складені відповідно до договору поставки товару № 13/05 від 16.04.2013 укладеного між позивачем та ТОВ «Аргадон», водночас відповідних документів відповідачем суду надано не було.

З огляду на зазначене, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України скасовуючи ухвалою від 15.04.2015 у справі №826/15522/14 (к/с №К/800/10306/15), також те, що відповідачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №826/15522/14, у той час, як в матеріалах справи докази на підтвердження правомірності податкових повідомлень - рішень № 133226552207 від 26.09.2014, № 133326552207 від 26.09.2014, крім посилань на матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014000000000060, у суду відсутні правові підстав для висновку про наявності у відповідача правових підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

Підпунктом 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання)

Згідно з підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, встановлено, що об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання

Згідно з абзацом 16 частини першої статті 1 Закону України "Про відходи" спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів

Відповідач, як на обґрунтування наявності у позивача обов'язку щодо сплати екологічного податку посилається на те, що позивачем за IV квартал 2012 року, I-IV квартали 2013 було списано 311 шт. люмінесцентних ламп

Позивач, в позовній заяві зазначає про те, що люмінесцентні ним були списані зі складу в торгівельні зали для їх подальшого використання, а не у відходи.

Також позивачем надано суду копію договору оренди № 26 від 01.10.2012 з додатком № 2 до нього, яким є "Прейскурант на надання послуг з вивозу й очищення території від виробничих відходів (сміття)" та договір поставки № 1 від 30.04.2014 укладений між позивачем та ТОВ "ТС "Гранд Галерея" з додатком, відповідного до якого було здійснено поставки люмінесцентних ламп.

Відповідачем доказів та обґрунтувань на спростування тверджень позивача, у тому числі на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2015 суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження факту того, що списані лампи були використані з метою заміни відпрацьованих чи не були реалізовані позивачем контрагентам -покупцям.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивачем здійснювалось розміщення відходів, а отже і підстав для виникнення у нього обов'язку щодо сплати екологічного податку.

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №133226552207 від 26.09.2014, №133326552207 від 26.09.2014, №133426552203 від 26.09.2014.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов