Постанова № 54224096, 17.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 листопада 2011 р. № 2-а- 10900/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САТП -2001» (надалі позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому, просило суд скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0001271520/0 від 29.07.2009 року на суму 9.881, 07 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання за період з 31.03.2009 року по 16.07.2009 року, за результатами якої складений Акт № 1165/15-02-36 від 20.07.2009 року. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату підприємством узгодженої суми податкових зобовязань по податкових деклараціях за лютий 2009 року та за березень 2009 року протягом граничних строків. 29.07.2009 року на підставі висновків перевірки, викладених в Акті №1165/15-02-36 від 20.07.2009 року, податковою прийнято податкове повідомлення рішення № 0001271520/0 на суму 9.881, 07 грн. Позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що податковим органом за даними облікової картки був здійснений перерозподіл сум ПДВ, які були сплачені підприємством за платіжними дорученнями без врахування «призначення платежу». Жодною нормою чинного законодавства, як стверджує позивач, не встановлено право чи обовязок контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків на виконання вимог законів України «Про систему оподаткування» та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно спрямував власні кошти.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначено, що в результаті перевірки ТОВ «САТП-2001», код ЄДРПОУ 31013004, було встановлено порушення терміну сплати податку на додану вартість. ДПІ дійсно частину сплачених позивачем коштів по деклараціям спрямовувало на погашення попередньої недоїмки, що значилась за підприємством. Однак, при здійсненні цих дій ДПІ керувалась законодавством України.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків:

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобовязання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка), за визначенням п. 1.3 ст. 1 вказаного вище Закону, - це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійне узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобовязання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Підп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до підп. 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків , визначений підп. 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За правилами, встановленими п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобовязань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнаються будь які власні кошти та інші активи. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «САТП - 2001», пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код за ЄДРПОУ 31013004, з 01.01.2009 року як платник податків та зборів (обовязкових платежів) позивач перебуває в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (за № 4).

30.03.2009 року ТОВ «САТП - 2001» було нараховане податкове зобовязання згідно декларації № 9078 від 19.03.2009 року на загальну суму 36.201, 00 грн. за лютий 2009 року.

Вказане податкове зобовязання було сплачено позивачем наступними платежами: № 297 від 27.03.2009 року на суму 13600, 00 грн., № 319 від 31.03.2009 року на суму 4000, 00 грн. № 333 від 09.04.2009 року на суму 1000, 00 грн., № 355 від 15.04.2009 року на суму 6000, 00 грн., № 385 від 23.04.2009 року на суму 5000, 00 грн., № 413 від 28.04.2009 року на суму 6000, 00 грн., № 475 від 13.05.2009 року на суму 3000, 00 грн., № 561 від 27.05.2009 року на суму 7000, 00 грн., № 577 від 29.05.2009 року на суму 3000, 00 грн., № 620 від 10.06.2009 року на суму 10000, 00 грн.

Таким чином, підприємством за зобовязанням було сплачено 58.600, 00 грн.

30.04.2009 року ТОВ «САТП - 2001» було нараховане податкове зобовязання згідно декларації № 21110 від 21.04.2009 року на загальну суму 50.205, 00 грн. за березень 2009 року.

Зазначене податкове зобовязання було сплачено позивачем наступними платежами: № 796 від 06.05. 2009 року на суму 7000, 00 грн., № 803 від 13.05.2009 року на суму 3000 грн., № 806 від 19.05.2009 року на суму 7000, 00 грн., № 840 від 12.06.2009 року на суму 4000, 00 грн., № 45 від 17.06.2009 року на суму 7000, 00 грн., № 851 від 19.06.2009 року на суму 2500, 00 грн., № 854 від 26.06.2009 року на суму 14406, 24 грн., № 92 від 24.06.2009 року на суму 10000, 00 грн., № 732 від 30.06.2009 року на суму 5000, 00 грн., № 195 від 15.07.2009 року на суму 5000, 00 грн., № 261 від 23.07.2009 року на суму 6200, 00 грн.

Таким чином, підприємством за зобовязанням було сплачено 71.106, 24 грн.

Відповідачем ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, за спірним податковим повідомленням рішенням застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату ТОВ «САТП - 2001» узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Згідно пояснень відповідача, з терміном сплати 30.03.2009 року до картки платника податку ТОВ «САТП - 2001» внесено податкову декларацію з ПДВ за лютий 2009 року, надану до ДПІ 19.03.2009 року за реєстраційним номером 9078 у сумі 36.201, 00 грн. По строку 30.03.2009 року у підприємства виникла недоїмка у сумі 36.201, 00 грн. Сума, на яку нараховувалась штрафна санкція у розмірі 31.570, 58 грн. та штраф у розмірі 6.314, 11 грн. застосовано актом перевірки від 11.06.2009р. № 992/15-02-36. Сплата податку відбулась частково: 12.06.2009року платіжним дорученням № 840 у сумі 4000, 00 грн., з яких на погашення боргу податковою було зараховано 3.957, 71 грн. та 17.06.2009 року платіжним дорученням № 45 у сумі 7000, 00 грн., з яких на погашення боргу було зараховано 672, 71 грн.

З терміном сплати 30.04.2009 року до картки платника податку ДПІ було внесено податкову декларацію з ПДВ за березень 2009 року, надану до ДПІ 21.04.2009 року за реєстраційним номером 21110 у сумі 50.205, 00 грн. По строку 30.04.2009 року у підприємства виникла недоїмка у сумі 50.205, 00 грн. Загальна сума штрафної санкції склала 9.881, 07 грн. Сплата податку відбулась частково: 19.06.2009 року платіжним дорученням № 851 у сумі 2.500, 00 грн. (на погашення боргу ДПІ було зараховано 2041, 53 грн.), 24.06.2009 року платіжним дорученням № 92 у сумі 10.000, 00 грн. (на погашення боргу було зараховано 9865, 60 грн.), 26.06.2009 року платіжним дорученням № 854 у сумі 14.406, 24 грн. (на погашення боргу зараховано 14183, 10 грн.), 30.06.2009 року платіжним дорученням № 732 у сумі 5.000, 00 грн. (на погашення боргу було зараховано 4904, 63 грн.), 13.07.2009 року платіжним дорученням № 180 у сумі 4240, 00 грн. (на погашення боргу було зараховано 4195, 12 грн.), 15.07.2009 року платіжним дорученням № 195 у сумі 5000, 00 грн. (на погашення боргу було зараховано 4943, 10 грн.), 16.07.2009 року платіжним дорученням № 869 у сумі 4700, 00 грн. (на погашення боргу було зараховано 4641, 83 грн.).

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо перерахування сплачених сум на сплату боргу, що виник в минулих роках, посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону України № 2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, і не заперечує, що ним здійснений перерозподіл сум ПДВ за даними облікової картки платника, що були самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями без врахування «призначення платежу».

Суд не погоджуються з такими доводами відповідача та зазначає наступне:

Відповідно до підп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є не правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачем було виконано необхідні дії, спрямовані на своєчасну та в повному обсязі сплату податку на додану вартість за лютий та березень 2009 року згідно платіжних документів № 297 від 27.03.2009 року, № 319 від 31.03.2009 року, № 333 від 09.04.2009 року, № 355 від 15.04.2009 року, № 385 від 23.04.2009 року, № 413 від 28.04.2009 року, № 475 від 13.05.2009 року, № 561 від 27.05.2009 року, № 577 від 29.05.2009 року, № 620 від 10.06.2009 року, № 796 від 06.05. 2009 року, № 803 від 13.05.2009 року, № 806 від 19.05.2009 року, № 840 від 12.06.2009 року, № 45 від 17.06.2009 року, № 851 від 19.06.2009 року, № 854 від 26.06.2009 року, № 92 від 24.06.2009 року, № 732 від 30.06.2009 року, № 195 від 15.07.2009 року, № 261 від 23.07.2009 року, дії відповідача щодо перерозподілу та направлення на погашення попереднього боргу підприємства суд вважає неправомірними, такими, що суперечать діючому законодавству.

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0001271520/0 від 29.07.2009р. на суму 9.881,07 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (місцезнаходження: вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039) судовий збір у розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 22 листопада 2011 року.

< Текст > < Сума задоволення > < Текст >

Суддя Панченко О.В.