Постанова № 54224064, 03.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 листопада 2011 р. № 2-а- 8317/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» (надалі позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкова від 09.12.2010 року №0000190818/0, №0000200818/0, №0000210818/0 та від 22.03.2011 року № 0000050818/0, №0000060818/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення грунтуються на помилкових судження субєкта владних повноважень, що викладені в акті від 25.11.2010р. №4392/18-010/05750295, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України. Господарські взаємовідносини з ВТФ «Промтекс» ТОВ мали реальний характер, придбання робіт за договором № 28000/07/021 від 05.11.2008 року з ВТФ «Промтекс» ТОВ було належним чином оформлено. Податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ВТФ «Промтекс» ТОВ позивачем сформовано правомірно. Позивач стверджує, що відповідно до чинного законодавства він не несе відповідальність за правильність та достовірність податкової звітності ВТФ «Промтекс» ТОВ, ТОВ ПБК «Вертикаль» та її контрагентів за ланцюгом постачання. Отже, податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові, які прийняті на підставі таких висновків податкового органу, є неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на вищевикладені обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом перевірки від 25.11.2010р. №4392/18-010/05750295 платником податків вчинено порушення ст.ст. 203, 215, 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог даних статтей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» із ВТФ «Промтекс» ТОВ; п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 абз. «а», п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України Про Податок на додану вартість із змінами та доповненнями, у зв»язку з чим ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» неправомірно завищено заявлене до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 24.756, 6 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про Податок на додану вартість із змінами та доповненнями, у зв»язку з чим ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ВТФ «Промтекс» ТОВ послуг на загальну суму 72.078, 73 грн.; п. 3.1 ст. 3 та п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств із змінами та доповненнями, а саме: підприємством ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» завищено суму валових витрат на загальну суму 484.176, 67 грн. Враховудючи виявлені порушення, СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові правомірно винесені оскаржені податкові повідомлення рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Відкрите акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» засновано згідно з рішенням Міністерства машинобудування, військово промислового комплексу і конверсії України від 22.12.1994р. № 1656 шляхом перетворення Державного підприємтва «ХТЗ» у Відкирте акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210-93 «Про корпорацію державних підприємств» з метою підвищення відповідальності підприємства за результати економічної діяльності та підготовки його до приватизації.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» було проведено зміну найменуваня Відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» на Публічне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе».

На обліку як платник податків підприємство перебуває в СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові.

За матеріалами справи, спірні податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 року №0000190818/0 про визначення суми грошового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі 108.118,10 грн. (основний платіж 72.078,73грн., штрафні (фінансові) санкції 36.039, 37грн.)), №0000200818/0 про визначення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 181.566,24 грн. (основний платіж 121.044,16 грн., штрафні (фінансові) санкції 60.522, 08грн.)), №0000210818/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24.756,60 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій 12.378, 30грн. були винесені відповідачем, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з посиланням на акт перевірки №4392/18-010/05750295 від 25.11.2010р.

Акт перевірки №4392/18-010/05750295 від 25.11.2010р. був складений СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові за наслідками проведеної позапланової перевірки ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» з питань підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків ВТФ «Промтекс» ТОВ за період з 01.01.2008 року по 30.11.2008 року.

Згідно із вищевказаним актом у діяльності позивача ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», податковим органом виявлено порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочину, здійсненому ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» із ВТФ «Промтекс» ТОВ; підп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 абз. «а», п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України Про Податок на додану вартість із змінами та доповненнями, а саме: ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» неправомірно завищено заявлене до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 24.756, 6 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про Податок на додану вартість із змінами та доповненнями, а саме: ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ВТФ «Промтекс» ТОВ послуг на загальну суму 72.078, 73 грн.; п. 3.1 ст. 3 та п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств із змінами та доповненнями, а саме: підприємством ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» завищено суму валових витрат на загальну суму 484.176, 67 грн.

Не погодившись з наведеними висновками податкового органу та винесеними на їх підставі спірні податкові повідомлення - рішення, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача № 60/385-Д від 17.12.2010 року, СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові рішенням про результати розгляду первинної скарги залишила без змін податкові повідомлення рішення від 09.12.2010 року №0000190818/0, №0000200818/0, №0000210818/0, а скаргу без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, Державна податкова адміністрація у Харківській області прийняла рішення № 986/10/25-103 від 12.03.2011 року, яким скасувала податкові повідомлення рішення № 0000190818/0 в частині визначення основного платежу у розмірі 35.237, 73 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17.618, 87 грн., збільшила визначене податковим повідомленням рішенням № 0000210818/0 від 09.12.2010 року суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 35.238, 40 грн. та застосування штрафних санкцій на 17.619, 20 грн. В решті висновки ОСОБА_2 перевірки залишені без змін.

25.03.2011 року позивачем були отримані податкові повідомленя рішення від 22.03.2011 року № 0000050818/0 та №0000060818/0, що були прийняті за результатом розгляду повторної скарги згідно відповідного рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області № 986/10/25-103 від 12.03.2011 року.

Отримавши додаткові податкові повідомлення рішення № 0000050818/0 та №0000060818/0 від 22.03.2011 року, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень рішень, виставлених за результатами рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області № 986/10/25-103 від 12.03.2011 року від 12.03.2011 року.

За результатом розгляду скарг позивача № 85-72 від 24.03.2011 року та № 85-81 від 01.04.2011 року, Державною податковою адміністрацією України винесене єдине рішення № 9676/6/25-045 від 25.05.2011 року, яким в задоволенні скарг було відмовлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень та відображених в акті №4392/18-010/05750295 від 25.11.2010р. суджень субєкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує наступне:

Обгрунтовуючи висновки про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п 7.4.1., 7.4.4. та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 3.1 ст. З та п.п. 5.2.Ю. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", відповідач в акті перевірки вказує, що податкові накладні № 125 від 26.06.2008 р. на суму 148.539,60 грн., у т.ч. ПДВ 24. 756,60 грн., № 129 від 31.07.2008 р. на суму 211.427,60 грн., у т.ч. ПДВ 35.237,93 грн., № 132 від 29.08.2008 р. на суму 221.044,80 грн., у т.ч. ПДВ 36 840,80 грн. не є підставою для формування податкового кредиту позивача, оскільки договір підряду № 28000/07/0021 на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту будівель та споруд позивача від 05.11.2007 р. не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

Також, в зв'язку з визнанням відповідачем нікчемним вказаного Договору, в акті перевірки зазначається про завищення валових витрат на загальну суму 484.176,67 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 121.044,16 грн. в порушення п. 3.1 ст. З та п.п. 5.2.10. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Акт перевірки містить відомості про проведення перевірки дотримання податкового законодавства ВТФ „Промтекс" ТОВ та його контрагентами за ланцюгом постачання. Зазначено, що Договір - укладений та такий, що виконувався протягом перевіряємого періоду між ВТФ „Промтекс" ТОВ та позивачем в розрізі взаємовідносин між ВТФ „Промтекс" ТОВ та ТОВ ПБК „Вертикаль" не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним. Після викладення обставин про здійснення діяльності ВТФ „Промтекс" ТОВ та ТОВ ПБК „Вертикаль" та її контрагентів за ланцюгом постачання, вказано, що вищезазначене свідчить про те, що ВАТ „ХТЗ" діяло без належної обачності, йому мали бути відомі порушення, які допускалися ВТФ „Промтекс" ТОВ при здійсненні фінансово-господарських операцій".

Разом з цим, в ОСОБА_2 перевірки не міститься обґрунтування нікчемності Договору підряду № 28000/07/0021, укладеного між позивачем ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» та ВТФ „Промтекс" ТОВ на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту будівель та споруд позивача від 05.11.2007 р.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, а саме: ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» та ВТФ „Промтекс" ТОВ, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що оскільки спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, а також послуги, надання яких не потребує отримання будь-яких дозвільних документів у вигляді ліцензій, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ, то відсутні підстави для висновку про суперечність спірного правочину вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірним правочином.

Посилаючись на реальність господарських операцій за вказаним правочином, позивач подав до суду складені ВТФ „Промтекс" ТОВ податкові накладні № 125 від 26.06.2008 р. на суму 148.539,60 грн., у т.ч. ПДВ 24. 756,60 грн., № 129 від 31.07.2008 р. на суму 211.427,60 грн., у т.ч. ПДВ 35.237,93 грн., № 132 від 29.08.2008 р. на суму 221.044,80 грн., у т.ч. ПДВ 36 840,80 грн.

Оглянувши копії перелічених первинних документів, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.7 Закону України Про ПДВ, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо отримання коштів саме ВТФ „Промтекс" ТОВ (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності укладеного правочину суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину. Зазначена норма встановлює презумпцію правомірності правочину, яка, зокрема, поширюється і на укладений Договір ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» з ВТФ „Промтекс" ТОВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦКУ правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним, а не нікчемним. Частиною 2 ст. 234 ЦК України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, угода, вчинена без реального настання правових наслідків не є нікчемною, а є недійсною і її недійсність повинна бути доведена у суді.

З цього приводу суд відзначає, що визнання нікчемними угод між ВТФ „Промтекс" ТОВ та його контрагентом по ланцюгу постачання ТОВ ПБК "Вертикаль" не тягне за собою нікчемності договорів укладених ВТФ „Промтекс" ТОВ з іншими, контрагентами, у тому числі і з позивачем.

Доказів того, що договір підряду № 28000/07/0021, укладений між позивачем ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» та ВТФ „Промтекс" ТОВ на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту будівель та споруд позивача від 05.11.2007 р., визнаний недійсним в судовому порядку відповідачем не надано, а судом а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Також суд відзначає, що в силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України, лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів, про відсутність обєктів оподаткування в діяльності платника податків тощо є недостатньо для судження іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для заявлення до суду вимоги про визнання такого правочину недійсним).

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У матеріалах справи також відсутні докази повязаності сторін спірного правочину в розумінні п.1.26 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, фактичної залежності сторін спірних правочинів одна від одної тощо.

Перевіряючи обґрунтованість судження субєкта владних повноважень про нікчемність укладеного правочину, суд враховує правові позиції Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними(далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9), та наголошує на відсутності в матеріалах справи фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України Про податок на додану вартість і Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладеного між позивачем ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» та ВТФ „Промтекс" ТОВ правочину на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту будівель та споруд позивача від 05.11.2007 р. позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірного правочину, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності платників податків, вчинені за спірним правочином господарські операції не мали реального характеру та не спричинили зміни майнового стану ПАТ «Харківський тракторний завод ім.. ОСОБА_3» відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочину є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ" та Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Підпунктом п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

За матерілами справи, позивач отримав податкові накладні № 125 від 26.06.2008 р. на суму 148.539,60 грн., у т.ч. ПДВ 24.756,60 грн., № 129 від 31.07.2008 р. на суму 211. 427,60 грн., у т.ч. ПДВ 35.237,93 грн., № 132 від 29.08.2008 р. на суму 221.044,80 грн., у т.ч. ПДВ 36.840,80 грн. і відповідачем не заперечується факту отримання останнім вказаних податкових накладних.

Виконання роботи, з ремонту промислових приміщень, згідно укладеного між позивачем ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» та ВТФ „Промтекс" ТОВ договору № 28000/07/0021 від 05.11.2007 р., підтверджуються актами виконаних робіт. Здійснені у зв»язку з цим витрати увійшли в валові витрати підприємства відповідно до вимог п.п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, підприємством позивачем був правомірно сформований податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ВТФ „Промтекс" ТОВ в червні-серпні 2008 р. на загальну суму ПДВ у розмірі 96.835,33 грн.

Придбання робіт за договором № 28000/07/021 від 05.11.2008 р. у ВТФ „Промтекс" ТОВ було належним чином оформлено, про що свідчать матеріали справи.

Відповідальності за правильність і достовірність податкової звітності ВТФ „Промтекс" ТОВ, ТОВ ПБК „Вертикаль" та її контрагентів за ланцюгом постачання, позивач відповідно до чинного законодавства не несе.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог закону.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши добуті докази, суд прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення рішення не відповідають вимогам наведеної норми процесуального закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 09.12.2010 року №0000190818/0, №0000200818/0, №0000210818/0, від 22.03.2011 року № 0000050818/0, №0000060818/0.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2011 року.

< Текст > < Сума задоволення > < Текст >

Суддя О.В. Панченко