Постанова № 54223941, 03.12.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р. Справа №818/3416/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Агротемп" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Агротемп», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області в якому просить:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення- рішення від 19.06.2015 р. № НОМЕР_1 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 316 648,97 та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 79 162,25грн. та № НОМЕР_2 про донарахування податку на додану вартість в сумі 373 553,92 грн. та застосування штрафних(фінансових санкцій) в сумі 93 388,48 грн.

- заборонити відповідачу вносити зміни до автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов"язань позивача з ПДВ, без врахування господарських операцій останнього із ТОВ " Прилуцький нафто налив", ТОВ "Адітів" та ТОВ "ДВ ОСОБА_3 груп".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем за результатами планової виїзної перевірки приватного підприємства «Агротемп» були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підставами для прийняття даних повідомлень-рішень є висновки, зроблені в акті перевірки про безтоварність господарських операції позивача по придбанню мазуту TOB «Дизайн парк» та його продажу TOB «Прилуцький налив», TOB «Адітів» та TOB «ДВ ОСОБА_3».

Крім цього, відповідачем також зроблено аналогічні висновки по господарським операціям по придбанню бітуму нафтового дорожнього від TOB «Титан кремінь», а також при проведенні господарських операцій з придбання мазуту ПП «Грат».

Позивач вважає, що відповідачем під час перевірки не було взято до уваги надані до перевірки наявні у позивача відповідні договори на придбання та продаж, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення та інші первинні бухгалтерські документи за 2013 рік та серпень 2014 року.

Вказані надані документи є єдиною базою для визначення виду, обсягу та вартості придбаних-реалізованих нафтопродуктів та підтверджують реальність здійснення кожної господарської операції за вказаний період.

З вказаними контрагентами ПП «Агротемп» за придбані у них вищевказані нафтопродукти розрахувалось у повному обсязі, будь-які взаємні претензії сторін за договорами відсутні.

Відповідач зробив висновки за вказані 9 місяців не на підставі перевірки первинних бухгалтерських та інших документів, а на підставі інформації з електронної бази даних, що свідчить про їх неналежність як доказів та нікчемність висновків.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.

Причиною донарахування податку на прибуток та податку додану вартість стало зменшення за результатами перевірки доходів і витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту ПП «Агротемп» по операціях з TOB «Дизайн - парк», а також зменшення витрат і податкового кредиту по операціях з ПП «Грат» та TOB «Титан Кремінь», оскільки по цих правочинах документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування.

Проведеною перевіркою встановлено «транзитні» операції з реалізації товарів. ПП «Агротемп» не надано під час перевірки акти приймання продукції за якістю (форма №14-НК), журнали реєстрації проб (форма №3-НК), протоколи випробувань мазуту та бітуму. Товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів оформлені з порушеннями, а саме, не містять інформації про номер резервуара, об'єм нафтопродукту, густину нафтопродукту (нафти) та температуру.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Роменською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Агротемп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року за результатами якої складено акт від 3 червня 2015 року №225/18-13-22/22590605 (т.1 а.с. 15 - 76).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновки про порушення ПП «Агротемп» п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2 ст.138, пункту 135.2 статті 135, п. 139.1.9 ст. 139, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 316648,97 грн., у тому числі за 2013 рік на 15269,83 грн., 2014 рік на 301379 грн., та занижено податок на додану вартість на загальну суму 373553,92грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 року № НОМЕР_1 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 316 648,97 та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 79 162,25 грн., № НОМЕР_2 про донарахування податку на додану вартість в сумі 373 553,92 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 93 388,48 грн. (т.1 а.с. 77 80).

Причиною донарахування податку на прибуток та податку додану вартість стало зменшення за результатами перевірки доходів і витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту ПП «Агротемп» по операціях з TOB «Дизайн - парк», а також зменшення витрат і податкового кредиту по операціях з ПП «Грат» та TOB «Титан Кремінь», оскільки відповідач вважає, що правочини між позивачем та зазначеними контрагентами укладались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування.

Суд не погоджується із вищезазначеними висновками податкового органу та вважає їх такими що не відповідають нормам податкового законодавства.

Так з матеріалів справи суд вбачає, що ПП «Агротемп» у 2014 році здійснювало господарські операції з TOB «Дизайн - парк», з яким було укладено договір від 5 лютого 2014 року №ДП-120 на поставку мазуту паливного (т.1 а.с. 115 120). На виконання умов договору TOB «Дизайн - парк» поставлено позивачу зазначений товар про що свідчать податкові накладні, видаткові накладні, товарно транспортні накладні та залізничні накладні (т.1 а.с.125 250, т.2 а.с.1- 250, т.3 а.с. 1 - 89). Зазначений товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, в сумі оплати за товар позивач сплатив суму податку на додану вартість, включену в податковий кредит згідно податкових накладних. (т.3 а.с. 89 140).

Також, в перевіреному періоді ПП «Агротемп» здійснювало господарські операції з ПП «Грат», з яким було укладено договір від 25 липня 2014 року №14 на поставку мазуту (т.4 а.с. 117 119). Відповідно до умов договору ПП «Грат» поставлено позивачу зазначений товар про що свідчать податкові накладні, видаткові накладні, товарно транспортні накладні (т.4 а.с. 113 116). Оплата товару була здійснена в безготівковому порядку, в сумі оплати за товар позивач сплатив суму податку на додану вартість, включену в податковий кредит згідно податкових накладних, про що зазначено в акті перевірки.

В подальшому зазначений мазут був реалізований позивачем TOB «Прилуцький налив», TOB «Адітів» та TOB «ДВ ОСОБА_3», що також підтверджується первинними бухгалтерськими документами (т.3 а.с. 141 250, т.4 а.с. 1 113, 120 194, а.с. 195 202).

Також, ПП «Агротемп» в перевіреному періоді мало господарські відносини з TOB «Титан Кремінь», з яким було укладено договір від 13 липня 2013 року №12/07 на поставку бітуму нафтового (т.4 а.с. 214 215). Відповідно до умов договору TOB «Титан Кремінь» поставлено позивачу зазначений товар про що свідчать податкові накладні, видаткові накладні, товарно транспортні накладні (т.4 а.с.203 213). Вказаний товар був належним чином оплачений, в сумі оплати за товар позивач сплатив суму податку на додану вартість, включену в податковий кредит згідно податкових накладних, про що також зазначено в акті перевірки.

Суд вважає, що документи щодо операцій по виконанню перелічених вище договорів між позивачем та його контрагентами мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні. Зважаючи, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Також суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємство ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мало, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

При цьому посилання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м.Донецька від 5 березня 2015 року №5121/10/05-67-22-1 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Дизайн парк» (код за ЄДРПОУ 37435738) з питань взаємовідносин з платниками податків, щодо формування податкового кредиту з контрагентами - постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями», акт Кременчуцької ОДПІ від 20 грудня 2013 року №5666/16-03-22-02-12/37812812 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки TOB «Титан Кремінь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 березня 2013 року по 30 вересня 2013 року», та акт перевірки ПП «Грат» від 10 грудня 2014 року №498/22-01/32079396 (т. 5 а.с. 141 149), суд вважає безпідставним оскільки сама по собі неможливість провести зустрічну звірку контрагентів позивача як і можливість несплати контрагентом підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення суми податкового кредиту та витрат.

Законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також безпідставним суд вважає і посилання відповідача на недоліки в заповненні товарно транспортних накладних по господарським операціям позивача, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання чи дефектність такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту та витрат з придбання товарно-матеріальний цінностей.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про заборону вносити зміни до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобовязань позивача з ПДВ, без врахування господарських операцій останього із ТОВ «Прилуцький нафто налив», ТОВ Адітів» та ТОВ «ДВ ОСОБА_3 груп», суд зазначає наступне.

Так, правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані Податковим кодексом України.

В силу приписів п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірки (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом пяти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

За змістом п. 6 розділу 4 Порядку, за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Отже, фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряючого, його оціночні судження щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

За змістом п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Дане положення врегульоване п. 74.1, п. 74,2 ст. 74 Податкового кодексу України.

Таким чином, внесення до електронної бази даних АІС "Податковий блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" податкової інформації, отриманої внаслідок проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

До того ж, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

У даному випадку безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження, щодо наявності з боку позивача порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Суд зазначає, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження податкових повідомлень рішень, суд в повній мірі захищає права позивача.

Дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних АІС "Податковий блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" інформації, отриманої внаслідок проведення перевірки позивача, в даному випадку, є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій.

Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії Роменської ОДПІ щодо коригування показників податкової звітності в АІС "Податковий блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" відбуваються на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, права позивача не порушуються, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агротемп" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 19.06.2015р. № НОМЕР_1 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 316 648,97 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 79 162,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області № НОМЕР_2 про донарахування податку на додану вартість в сумі 373 553,92 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 93 388,48 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Агротемп" (вул. Горького, 57, м. Ромни, Сумська область, 42001, код ЄДРПОУ 22590605) за рахунок бюджетних асигнувань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 11 723,30 грн. (одинадцять тисяч сімсот двадцять три гривні 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 08.12.2015 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек