Постанова № 54223846, 08.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року Справа № 813/5076/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гойна Є.А.,

представник позивачаОСОБА_1,

представник відповідачаОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного звязку» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного звязку» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0004971703 від 17.07.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску) на загальнообовязкове державне соціальне страхування нараховану за період 29.10.2014 року до 23.04.2015 року на суму 61177,15 грн.

Позов мотивований тим, що позивач вважає, оскільки він являється відокремленим підрозділом Державного підприємства Львіввугілля без права юридичної особи, він не є платником єдиного соціального внеску, оскільки, сплату такого здійснює юридична особа. А відтак, вважає прийняте рішення щодо нього протиправними та просить скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив, вважає даний позов безпідставно заявленим та просив у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проводилась перевірка діяльності позивача з питань несвоєчасності сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 року по 23.03.2015 року, 29.11.2014 року по 27.03.2014 року, 30.12.2014 року по 23.04.2014 року. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску з порушенням законодавчо встановленого терміну (не пізніше 28 числа наступного місяця) сплати в сумі 61177,15 грн., в порушення ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Відтак, відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, а саме рішення від 04.06.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Вказані рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ГУ ДФС у Львівській області вказані рішення скасовані та зобовязано ДПі у м. Червонограді винести нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

На виконання рішення ГУ ДФС у Львівській області ДПІ у м. Чрвонограді 17.07.2015 року винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0004971703).

Вказане рішення оскаржене позивачем до ГУ ДФС у Львівській області, однак, скарга залишена без розгляду відповідно до п.п. 2.1, 3.1 Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу.

Незгода з зазначеним вище рішенням обумовили позивача звернутись із адміністративним позовом до суду.

Враховуючи підстави позову та заперечень в межах правовідносин сплати соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, спір виник щодо правомірності прийняття відповідачем оскарженого рішення, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, саме до позивача як до відокремленого підрозділу юридичної особи без права юридичної особи, а не до самої юридичної особи, оскільки остання, на переконання позивача, повинна сплачувати та відповідно повинна нести і відповідальність за несвоєчасну сплату таких внесків.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, суд виходив з наступних приписів законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З матеріалів справи встановлено, що позивач являється відокремленим підрозділом юридичної особи Державного підприємства Львіввугілля без права юридичної особи.

Так відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

За змістом ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 3.4 Положення про ВП „Червоноградське управління виробничо-технологічного звязку ДП „Львіввугілля від 23.09.2011 року (далі - Положення) позивач має відокремлений баланс.

Згідно з п. 6.6.1 Положення, керівник підрозділу здійснює оплату праці працівників підрозділу згідно Положення про оплату праці, розробленого відповідно до Положення з організації праці на підприємствах вугільної промисловості, чинного законодавства України та погодженого з профспілками.

Відповідно до п. 6.7.3 Положення підрозділ самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обовязкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства, за винятком податку на прибуток податку на додану вартість, екологічного податку.

Відповідно до п. 4.3. Положення, доходи отримані в результаті господарської діяльності Підрозділу, після сплати податків та інших обовязкових платежів, належать підприємству.

Згідно з п. 9.19 Положення керівник Підпозділу несе відповідальність за недостовірні нарахування та несвоєчасну сплату податків і зборів.

З матеріалів справи встановлено, що ВП „Червоноградське управління виробничо-технологічного звязку ДП „Львіввугілля (податковий номер 040100065) перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області з 25.03.1991р.

Зважаючи на норми приписів Положення про діяльність підрозділу, що зазначають, що підрозділ є роботодавцем, має окремий баланс підприємства, здійснює оплату праці, котра є базою нарахування соціального внеску, зважаючи на чітко визначений Положенням обовязок підрозділу самостійно нараховувати та сплачувати всі податки та інші обовязкові платежі до бюджету і фондів відповідно до вимог чинного законодавства, беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що у даній справі саме підрозділ є платником єдиного соціального внеску в силу норми ст. 4 Закону № 2464-VI та відповідно повинен нести відповідальність за допущення порушень норм цього Закону, а не юридична особа ДП Львіввугілля.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч. ч. 10, 13 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожен день прострочення платежу.

Отже сума нарахувань що виникла 29.10.2014 року була остаточно погашена 23.03.2015 року, за період з 29.10.2014 року по 23.03.2015 року нараховано пеню за несплату, або несвоєчасну сплату. Сума нарахувань, що виникла 29.11.2014 року була остаточно погашена 27.03.2015 року, відповідно за період з 29.11.2014 року по 27.03.2015 року нараховано пеню за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Сума нарахувань, що виникла 30.12.2014 року була остаточно погашена 23.04.2015 року, відповідно за період з 30.12.2014 року по 23.04.2015 року нараховано пеню за несплату.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та правомірність прийнятого відповідачем рішення про застосування до підрозділу штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та обєктивному дослідженні.

Суд зазначає, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом, адже матеріалами справи, встановлено відсутність обставин, що обґрунтовують позов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, відшкодування витрат позивачеві, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного звязку» (Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26; ЄДРПОУ 32323256) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644 (одну тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2015 року.