Постанова № 54223224, 11.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року 12:31Справа № 808/6712/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Яланської В.А. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, Лтд»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 вересня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома,Лтд» (далі позивач, ТОВ «ВКФ «Рома,Лтд») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.08.2015 №0001492201 та №0001482201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків, зроблених податковим органом в акті перевірки щодо фактично не здійснених господарських операцій між позивачем та ПП «Софт Імпорт». Зазначив, що на виконання умов укладеного з ПП «Софт Імпорт» договору була здійснена поставка та оплата за товару, що підтверджується наданими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, командировочними посвідченнями, податковими накладними, платіжними дорученнями. Товар придбаний позивачем в подальшому було реалізовано іншим підприємствам, тобто використано у власній господарській діяльності. Зазначив, що в акті не наведено підстав для визнання правочинів нікчемними, але зазначено, що правові взаємовідносини позивача та ПП «Софт Імпорт» укладені без мети реального настання правових наслідків, для легалізації товарно-матеріальних цінностей, які потрапили на територію України контрабандним шляхом та з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Отже, твердження, що правочини укладені між позивачем та ПП «Софт Імпорт» не є постачанням товарів, фактично є визнанням цих правочинів недійсними, за кваліфікаційними ознаками передбаченими ст. 234 ЦК України, проте такий висновок протирічить закону, так як з цих підстав правочин (договір) може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду, а таке рішення суду відсутнє. Наголосив, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування витрат з метою визначення об'єкта оподаткування та податкового кредиту у залежність від правомірності дій третіх осіб в ланцюгу постачання товару ПП «Софт Імпорт». Крім того, виходячи з принципу індивідуалізації відповідальності позивач не може нести відповідальність за можливі порушення контрагентом правил ведення господарської діяльності.

Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкові повідомлення-рішення від 19.08.2015 №0001492201 та №0001482201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, з підстав визначених у письмових запереченнях (вх. № 44828 від 06.10.2015), зокрема зазначив, що в ході проведення перевірки не підтверджено поставку товару ПП «Софт Імпорт» на адресу позивача і зроблено висновок, що підприємством отримано податкові, видаткові накладні від ПП «Софт Імпорт» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податку на додану вартість та податку на прибуток. Зазначив, що згідно отриманої податкової інформації по ПП «Софт Імпорт», встановлено здійснення фінансово-господарської діяльності без мети настання реальних наслідків. В податковій інформації зазначено, що проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП «Софт Імпорт» від неустановлених підприємств фактично не отриманий, а спрямовано на ухилення від сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість контрагентів-замовників.

Зазначив, що ПП «Софт Імпорт» не придбавав у вітчизняних та іноземних постачальників комп'ютерні комплектуючі з відповідними кодами УКТ ЗЕД, на поставку яких виписало податкові накладні в адресу позивача.

На підставі вищевикладеного вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 11.11.2015 на підставі ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома,Лтд» (код ЄДРПОУ 23855495) зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 29.12.1995 за № 11031050002004976, адреса: 69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39, знаходиться на податковому обліку у ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя та є платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом платника ПДВ від 25.01.2012 №200021015.

В період з 22.07.2015 по 28.07.2015 фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, на підставі направлення від 22.07.2015 № 377, відповідно до наказу від 22.07.2015 № 410 та згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Рома,Лтд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Оріон - Прайс» (код ЄДРПОУ 39161223), ПП «Буд - Сістем» (код ЄДРПОУ 39097034), ПП «Віва - Трейдінг» (код ЄДРПОУ 39070777), ПП «Софт Імпорт» (код ЄДРПОУ 38438284), ПП «ОСОБА_2 - Торг» (код ЄДРПОУ 39163934) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Перевірка проведена на виконання постанови від 14.05.2015 (вх.№2298/8 від 11.06.2015) старшого слідчого з ОВС четвертого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань головного слідчого управління фінансових розслідувань, капітана податкової міліції ОСОБА_3, в рамках кримінального провадження № 32014160000000102 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 205 КК України, про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» (код ЄДРПОУ 23855495) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Оріон - Прайс» (код ЄДРПОУ 39161223), ПП «Буд - Сістем» (код ЄДРПОУ 39097034), ПП «Віва - Трейдінг» (код ЄДРПОУ 39070777), ПП «Софт Імпорт» (код ЄДРПОУ 38438284), ПП «ОСОБА_2 - Торг» (код ЄДРПОУ 39163934) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Відповідно п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, контролюючим органам забороняється проводити перевірки, які передбачені пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платники податків.

Так, актом документальної позапланової виїзної перевірки №61/08-29-22-0208/23855495 від 18.06.2015, перевіряємий період з 01.01.2014 по 31.12.2014, охоплені питання постанови від 14.05.2015 ДФС України, в частині взаємовідносин ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» з ПП «Нікон-Торг» (код ЄДРПОУ 39163934) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014;

Актом документальної позапланової виїзної перевірки №71/08-29-22-0109/23855495 від 26.06.2015, перевіряємий період з 01.01.2014 по 31.12.2014 охоплені питання постанови від 14.05.2015 ДФС України, в частині взаємовідносин ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» з ПП «Оріон - Прайс» (код за ЄДРПОУ 39161223), ПП «Буд - Сістем» (код ЄДРПОУ 39097034), ПП «Віва - Трейдінг» (код ЄДРПОУ 39070777) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

У звязку із вищенаведеним, предметом проведеної перевірки було дослідження взаємовідносин ТОВ «ВКФ «Рома,Лтд» лише з ПП «Софт Імпорт» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 95/08-2922-0109/23855495 від 03.08.2015 (далі Акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством за 2014 рік податку на прибуток підприємств у розмірі 38157 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість (р.18 та р.25) за 2014 рік у сумі 42 397 грн., у т.ч. по періодам: липень 2014 року на суму ПДВ 42 397 грн.

Вказані порушення виникли внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Софт Імпорт» та включення витрат по вказаним операціям при визначенні обєкту оподаткування, що підлягає сплаті до бюджету.

Не погоджуючись із висновками викладеними у акті перевірки позивачем до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подані заперечення до акту вих. № 1033 від 11.08.2015.

Листом № 8311/10/08-29-22-0106 від 17.08.2015 контролюючим органом надано відповідь на заперечення до акту перевірки № 95/08-2922-0109/23855495 від 03.08.2015, де зазначено, що висновки акту перевірки правомірні та відповідають вимогам чинного законодавства.

19.08.2015, на підставі акту перевірки № 95/08-2922-0109/23855495 від 03.08.2015 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 57 235,50 грн., у т.ч. за основним платежем 38157 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19078,50 грн.;

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 63 595,50 грн., у т.ч. за основним платежем 42397 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 21198,50 грн.

ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД», не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями подано до ГУ ДФС у Запорізькій області скаргу вих. № 1114 від 21.08.2015 на податкові повідомлення-рішення від 19.08.2015 №0001492201 та №0001482201.

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області № 3948/10/08-01-10-04-13 від 16.10.2015, скаргу залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.08.2015 №0001492201 та №0001482201 без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із вимогою про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансового-господарські відносини з ПП «Софт Імпорт» з придбання компютерних комплектуючих на митній території України за договором поставки № 94/2014 від 07.07.2014.

07.07.2014 між ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» (покупець) та ПП «Софт Імпорт» (постачальник) укладено договір поставки №94/2014, за умовами якого постачальник зобовязується поставити і передати товар у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і порядку визначених договором товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у специфікаціях, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця. Договір набирає чинності з дати укладення (підписання) та діє до 31.12.2014.

Товар поставлявся на підставі специфікації № С-1 від 07.07.2014, оплата здійснювалась відповідно до розрахунку № РФ-070709 від 07.07.2014.

Реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків та реалізацію кінцевим споживачам повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи.

ПП «Софт Імпорт» на загальну суму поставки у розмірі 254382 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 42397 грн. виписало видаткову накладну № ВН-150712 від 15.07.2014 та податкову накладну № 706 від 15.07.2014 на загальну суму 254382 грн. (у т.ч. ПДВ 42397 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Софт Імпорт», що підтверджується платіжним дорученням № 8355 від 16.09.2014, наявним в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вищезазначені податкові накладні було відображено позивачем в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року, що підтверджується наданим позивачем ОСОБА_4 з Єдиного реєстру податкових накладних №373482 від 20.10.2015.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною від № ВН-150712 від 15.07.2014, подорожніми листами та посвідченнями про відрядження, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна, яка оформлена належним чином та містить всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, дані про водія, вартість вантажу, дані про супровідні документи, підпис та печатка перевізника.

Судом встановлено, що придбані у ПП «Софт Імпорт» товари позивач в подальшому реалізовував іншим підприємствам, а саме: ТОВ «Іт-Техноресурс», ДП «Харківстандартметрологія», ТОВ «ОСОБА_5 Кривий Ріг», ПАТ «Львівобленерго», ВАТ ЗМК «Запоріжсталь», ПраТ «Кримський Титан», ПАТ «Мотор Січ», ПП «Агрофірма «ОСОБА_3», ТОВ з іноземними інвестиціями «Вортекс», ТОВ «Укрчерметавтоматика» та іншим.

На підтвердження реалізації придбаних у ПП «Софт Імпорт» товарів зазначеним контрагентам-покупцям позивачем було надано: накладні, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, довіреності на отримання товарів. Зазначеним підтверджується факт використання придбаних у ПП «Софт Імпорт» товарів позивачем у власній господарській діяльності.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що у в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від контрагента постачальника, а саме ПП «ОСОБА_3 - Імпорт» на адресу ТОВ «ВКФ «Рома, Лтд». Тобто, такі товари не постачалися та не надавалися. Таким чином, в первинних документах, виписаних постачальником, зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв'язку з чим, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, договори не мають юридичної сили первинних документів. Отже, ТОВ «ВКФ «Рома, Лтд» неправомірно сформувано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на отриманій податковій інформації від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до якої встановлено здійснення ПП «Софт Імпорт» фінансово-господарської діяльності без мети настання реальних наслідків. Єдиним постачальником ПП «Софт Імпорт» у липні 2014 року є ПП «Хол Авто» (код ЄДРПОУ 38438258).

Крім того, податковий орган в акті перевірки посилається на вирок Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/3050/15-К (провадження № 1-ПК/522/481/15).

Так, відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/3050/15-К (провадження № 1-ПК/522/481/15), ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме фіктивне підприємство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто придбання субєкта підприємницької діяльності ПП «Хол Авто» з метою покриття незаконної діяльності.

Однак суд зауважує, що вирок Приморського районного суду м. Одеси містить встановлені факти створення фіктивного субєкту підприємницької діяльності - ПП «Хол Авто», проте, вказаний субєкт господарювання не має жодного відношення до діяльності ані позивача у справі, ані його контрагента.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги вирок Приморського районного суду м. Одеси Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/3050/15-К (провадження № 1-ПК/522/481/15), оскільки у даному вироку не досліджувались господарські відносини між ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» та ПП «Софт Імпорт».

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Договір поставки № 94/2014 від 07.07.2014 на момент ухвалення рішення у справі є чинним. Вчинені за ним правочини не були визнані нікчемними у передбаченому чинним законодавством порядку.

Доказів іншого відповідачем не надано.

Таким чином у податкового органу відсутні правові підстави посилатися на нездійснення господарських операцій і формування штучного податкового кредиту.

Крім того, відповідач обґрунтовує заперечення тим, що ПП «Софт Імпорт» не придбавав у вітчизняних та іноземних постачальників комп'ютерні комплектуючі з відповідними кодами УКТ ЗЕД, на поставку яких виписало податкові накладні в адресу позивача.

Суд вважає зазначені висновки необґрунтованими, оскільки відповідачем не було надано доказів на підтвердження зазначених тверджень.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ПП «Софт Імпорт».

Крім того, на переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд зазначає, що поставка товару, здійснення розрахунків, оприбуткування товару та використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковими, податковими та товарно - транспортирними накладними, подорожніми листами, посвідченнями про відрядження та іншими первинними документами.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також Актом перевірки, та підтверджує їх реальність.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу про не підтвердження поставки товару та нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом - постачальником необґрунтованими.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включається до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем надані всі необхідні документи, на підставі яких у позивача виникло право на формування витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податку на прибуток.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентом - ПП «Софт Імпорт», складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні».

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у звязку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як встановлено із матеріалів справи контрагент позивача ПП «Софт Імпорт» на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагента позивача податковим органом суду не надано, у звязку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару та послуг.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Надані позивачем і дослідженні судом первинні документи, у своїй сукупності, які також були дослідженні під час проведеної перевірки, підтверджують реальність господарських операцій з поставки товару у липні 2014 року, його отримання позивачем, оприбуткування та оплату, а також використання у власній господарській діяльності, у звязку з чим суд приходить до висновку, що доводи, якими відповідач обґрунтував прийняття оскаржуваних рішень, не є переконливими.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки про порушення ТОВ «ВКФ «Рома,Лтд» п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у звязку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, Лтд» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19 серпня 2015 року №0001482201 та від 19 серпня 2015 року №0001492201.

3. Судові витрати в сумі 365 (триста шістдесят пять) гривень 40 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, Лтд» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЮ.П.Бойченко