Постанова № 54223022, 09.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р. Справа № 805/4356/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних правовідносинах, ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою в інтересах держави Міністерства оборони України в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних правовідносинах, ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 5 667,33 грн (а.с. 3-4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2014 році відповідача відраховано з числа курсантів ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 та знято з усіх видів забезпечення.

Вимогами п. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII передбачений обовязок громадян, яких відраховано через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість з військових закладів Збройних Сил України, відшкодовувати витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі (а.с. 3-4).

У поясненнях, що надійшли до суду 9 грудня 2015 року, заступником прокурора обґрунтовано право звернення до суду та підтримано позов в повному обсязі (а.с. 56).

Заступник прокурора до суду не зявився, у заявах, що надійшли до суду 20 листопада 2015 року та 7 грудня 2015 року, просив суд розглядати справу без участі представника прокуратури (а.с. 33, 53).

ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 до суду не зявився, у заяві, що надійшла до суду 24 листопада 2015 року, викладено клопотання про розгляд справу без участі представника ОСОБА_1 (а.с. 34).

Відповідач до суду не зявився. 9 листопада 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом на виконання ч. 3 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) направлявся запит до ОСОБА_4 України в Донецькій області. Втім, інших відомостей щодо місця проживання відповідача, окрім зазначених в матеріалах справи, судом не отримано.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України немає, прокурор, представник позивача та відповідач в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, прокурор та представник позивача просили розглядати справу за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абз. 1, 3 ч. 2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Абзацами 1-3 п. 4 вказаної статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або субєктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Військової прокуратури Львівського гарнізону із листом від 29 травня 2015 року № 1580, у якому просив звернутися до суду в інтересах держави в особі ОСОБА_1 із позовом про стягнення, зокрема, з відповідача витрат, повязаних з утриманням курсанта в навчальному закладі (а.с. 20).

Крім цього, листом від 11 серпня 2015 року № 06-9577 вих. 15 заступником прокурора повідомлено ОСОБА_1 про намір звернутися до суду із таким позовом у звязку з невжиттям останньою заходів щодо захисту інтересів держави (а.с. 58)

Тобто, звернення прокуратури до суду із даним позовом узгоджено із позивачем у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене вище, суд вважає доведеним факт наявності підстав, передбачених частинами 2 та 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для здійснення заступником військового прокурора Львівського гарнізону у суді інтересів Міністерства оборони України в особі ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 у правовідносинах зі стягнення із ОСОБА_5 витрат, повязаних з утриманням останнього у вищому навчальному закладі у розмірі 5 667,33 грн.

Згідно п. 1 ч. 6 цієї статті під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, заступник військового прокурора Львівського гарнізону має право на звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2012 року ОСОБА_5 подав заяву до ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 (далі ОСОБА_1), в якій просив допустити його до участі у конкурсному відборі до Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_1 у 2012 році на спеціалізацію «Монтаж і експлуатація електроустаткування електростанцій і енергосистем» (а.с. 59).

27 липня 2012 року наказом начальника ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 № 554-ПД на підставі конкурсу сертифікатів Українського центру оцінювання якості освіти, вступних випробувань та рішення Приймальної комісії ОСОБА_1 сухопутних військ (протокол № 32 від 27 липня 2012 року) зараховано ОСОБА_5 з 28 липня 2012 року курсантом першого курсу Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 (а.с. 5).

Наказом від 27 липня 2012 року № 147 начальника ОСОБА_1 абітурієнтів, зарахованих на підставі наказу від 27 липня 2012 року № 554-ПД курсантами на перший курс навчання до Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_1 (у тому числі і відповідача), зараховано до списків особового складу ОСОБА_1 та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанту Військового коледжу сержантського складу, присвоєно військове звання «солдат», зараховано на котлове забезпечення зі сніданку 28 липня 2012 року (а.с. 6).

Наказом начальника ОСОБА_1 від 22 грудня 2014 року № 88-КС розірвано через службову невідповідальність контракт про проходження військової служби (навчання) в Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з командиром відділення 31-МЕ навчальної групи навчального курсу Військового коледжу сержантського складу солдатом ОСОБА_3, якого відраховано з числа курсантів третього курсу за недисциплінованість наказом командувача ОСОБА_1 від 19 грудня 2014 року № 479 (а.с. 7). Зазначено, що відповідач не повернувся у встановлений строк з літньої канікулярної відпустки та відсутній більше десяти діб, у звязку із чим відповідно до пп. 9 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, наказу начальника ОСОБА_1 від 15 жовтня 2014 року № 331-ОД «Про результати службового розслідування по факту неприбуття до місця проходження служби з канікулярної відпустки курсанта Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_1» відповідача звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження начальника ОСОБА_1 до повернення військослужбовця у військову частину або до дня набрання законної сили рішенням суду (а.с. 7).

22 грудня 2014 року наказом начальника ОСОБА_1 № 306 солдата ОСОБА_3 виключено зі списків курсантського складу ОСОБА_1; знято з усіх видів забезпечення з 15 жовтня 2014 року та відповідно до 34.4 наказу Міністру оборони України від 11 червня 2008 року № 260 припинено виплату грошового забезпечення з 5 жовтня 2014 року; наказано утримувати поза штатом роти матеріально-технічного забезпечення до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання законної сили рішення суду (а.с. 8). Також наказано згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 964 від 12 липня 2006 року «Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» солдату ОСОБА_3 відшкодувати витрати, повязані з його утриманням в ОСОБА_1, за період з 27 липня 2012 року по 15 жовтня 2014 року в сумі 5 667,33 грн (а.с. 8).

З огляду на те, що вказані витрати відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано, до місця навчання відповідач не повернувся, заступник військового прокурора Львівського гарнізону на підставі клопотання начальника ОСОБА_1 від 29 травня 2015 року № 1580 (а.с. 20) звернувся 3 вересня 2015 року до суду із даним позовом (а.с. 22).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення прав позивача прокурор дізнався після отримання клопотання ОСОБА_1 від 29 травня 2015 року, до суду із даним позовом звернувся 3 вересня 2015 року тобто, у межах шестимісячного строку.

Приймаючи рішення по суті спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008, затвердженого Указом Президента України 10 грудня 2008 року (далі Положення № 1153/2008).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 2232-XII порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 25 Закону № 2232-XII зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону № 2232-XII, з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абз. 4 ч. 2 ст. 23 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Положення № 1153/2008 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби; контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).

Пунктом 12 вказаного Положенням встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Так, наказом начальника ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 відповідача зараховано з 28 липня 2012 року курсантом першого курсу Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_1 за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування електростанцій і енергосистем» (а.с. 5, 6).

Як вже зазначалось судом, наказом від 27 липня 2012 року № 147 начальника ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 відповідача зараховано до списків особового складу академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанту Військового коледжу сержантського складу, присвоєно військове звання «солдат», зараховано на котлове забезпечення зі сніданку 28 липня 2012 року (а.с. 6).

Згідно з п. 35 Положення № 1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого п. 195 цього Положення):

1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і", "ї", "й" та "л" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";

2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в","д", "з" та "к" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Частиною 6 ст. 26 вказаного Закону визначено що, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв'язку із закінченням строку контракту; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; через службову невідповідність; у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; у звязку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, повязане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; у звязку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі; у звязку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу); у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років; у звязку із застосуванням заборони, передбаченої частинами 3 та 4 ст. 1 Закону України "Про очищення влади"; у звязку із закінченням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абз. 2 ч. 3 ст. 23 цього Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" ч. 6 ст. 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Як визначено у наказі начальника ОСОБА_1 від 22 грудня 2014 року № 88-КС, наказом начальника ОСОБА_1 від 15 жовтня 2015 року № 331-ОД «Про результати службового розслідування по факту неприбуття до місця проходження служби з канікулярної відпустки курсанта Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_1» встановлено неприбуття відповідача у встановлений строк з літньої канікулярної відпустки та його відсутність протягом десяти діб.

Суд звертає увагу на те, що зазначені дії відповідача є актом прояву недисциплінованості, небажанням продовжувати навчання у навчальному закладі.

Наказом начальника ОСОБА_1 від 22 грудня 2014 року № 88-КС через службову невідповідальність розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) в Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з відповідачем якого відраховано з числа курсантів третього курсу за недисциплінованість наказом командувача ОСОБА_1 від 19 грудня 2014 року № 479 (а.с. 7).

22 грудня 2014 року наказом начальника ОСОБА_1 № 306 солдата ОСОБА_3 виключено зі списків курсантського складу ОСОБА_1; знято з усіх видів забезпечення з 15 жовтня 2014 року та наказано утримувати поза штатом роти матеріально-технічного забезпечення до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання законної сили рішення суду; наказано солдату ОСОБА_3 відшкодувати витрати, повязані з його утриманням в ОСОБА_1, за період з 27 липня 2012 року по 15 жовтня 2014 року в сумі 5 667,33 грн (а.с. 8).

Механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби, визначено положеннями Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12 липня 2006 року (далі Порядок № 964).

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Відповідно до розрахунків та довідок-розрахунків (а.с. 10-18), сформованих позивачем, грошове забезпечення відповідача склало 1 419,39 грн, продовольче забезпечення 2 701,97 грн, речове забезпечення 899,96 грн, медичне забезпечення - 40,50 грн, спожиті відповідачем комунальні послуги та енергоносії 605,52 грн, що у загальній сумі дорівнює 5 667,33 грн та відображено в узагальнюючій довідці-розрахунку від 19 грудня 2015 року № 693 (а.с. 9).

Відповідно до п. 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

В матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем суми витрат у розмірі 5 667,33 грн, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач зобовязаний відшкодувати позивачеві витрати, повязані з його утриманням в ОСОБА_1, а, отже, позов заступника прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно ч. 4 зазначеної статті у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних правовідносинах, ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому навчальному закладі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (86700, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 08410370) витрати, повязі з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 5 667 (пять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 33 копійки на р/р 31255273210197 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.