Постанова № 54222937, 06.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/13538/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

26 жовтня 2011р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську №0000538822 від 10.06.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 26.10.2011р.

Представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила задовольнити позовну заяву, за викладених у ній підстав.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву, наявне у матеріалах справи від 14.11.2011р. та пояснення від 29.11.2011р., якими обґрунтована така позиція.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську 10.06.2011р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000538822, яким ТОВ «ТПГ «Рейнфорд»було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за лютень 2011 року в розмірі 302132,47 грн., з яких 302131,47грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було винесено СДПІ ВПП на підставі акту від 23.05.11 №910/08-03/2-33972597 „Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ «Рейнфорд»щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків з ТОВ «Вега Прім»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року".

Актом зафіксовано порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ, в результаті чого ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) по декларації за лютий 2011 року в розмірі 302 134,47 грн.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення №0000538822 від 10.06.2011р., акту №910/08-03/2-33972597, листа від 11.05.2011р. №18377/10/08-03/2-12, заперечень на акт №431 від 31.05.2011р., листа про розгляд заперечень №22476/10/08-03/2-12 від 07.06.2011р., скарги №487 від 23.06.2011р., рішення про продовження терміну розгляду первинної скарги від 08.07.2011р. №20365/10/25-008, рішення про результати розгляду повторної скарги №1387/6/10-2115 від 21.09.2011р., постанови про порушення кримінально справи відносно ТОВ „Вега Прім" від 20.01.11р., договору купівлі-продажу 15.01.19 №40295, податкової накладної від 01.02.11 №4, видаткової накладної від 01.02.11 №1006.

Таким чином, необхідно зазначити наступне.

В адміністративному позові Позивач зазначає, що в акті вказано, що ТОВ „Вега Прім" не мало можливості здійснювати підприємницьку діяльність, тому що воно фактично не знаходиться за адресою реєстрації, у нього відсутні трудові ресурси, відсутня виробнича база та складські приміщення. ОСОБА_3 не зобов'язаний був при укладенні договору перевіряти фактичне знаходження юридичної особи-контрагента за місцем реєстрації, перевіряти наявність його трудових та виробничих ресурсів.

Згідно з умовами Договору Постачальник відвантажує товар на адресу Покупця на умовах ВВР (доставка товару Постачальником в пункт, зазначений Покупцем) у відповідності до правил ІНКОТЕРМС-2000, що були чинними на момент укладення договору та здійснення відвантажень Товару.

Згідно з пп. «А)»п.А.3 «Договори перевезення і страхування»умов DDР ІНКОТЕРМС-2000, продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок договір перевезення товару до названого місця призначення». Таким чином, умови ВВР ІНКОТЕРМС-2000 передбачають, що постачання товару здійснюється транспортом перевізника, а не постачальника. Тому постачальник не зобов'язаний особисто відвантажувати товар, а зобов'язаний забезпечити поставку товару. Перевіряти яким чином ТОВ «ВЕГА ПРІМ»здійснювало доставку товару для ТОВ «ТПГ «РЕЙНФОРД»не входило до обов'язку Позивача.

Як передбаено ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одна з вимог, додержання якої є необхідною для чинності правочину, а саме, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність).

Таким чином, ТОВ „Вега Прім" для проведення такого роду операцій, як поставка продуктів харчування повинен бути зареєстрованим як платник податку на додану вартість у відповідній податковій інспекції і пред'явити ТОВ „ТПГ" Рейнфорд" відповідне свідоцтво платника податку на додану вартість, а отже, Позивач повинен був знати про дієздатність ТОВ „Вега Прім".

Окрім того, відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000, термін DDР "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Термін "митне очищення" викликав різночитання. Тому, при кожному посиланні на обов'язок продавця або покупця виконати зобов'язання, пов'язані з проходженням товару через митницю країни експорту або імпорту, зараз указується, що цей обов'язок охоплює не тільки оплату мита і всіх інших зборів, але також виконання, й оплату будь-яких адміністративних дій, пов'язаних із проходженням товару через митницю та сповіщенням органів влади щодо цього.

Отже, виходячи з вищезазначеного умовами поставки DDР ІНКОТЕРМС-2000 відносяться до міжнародних договірних правовідносин і взагалі не можуть бути передбачені договором купівлі-продажу від 15.01.09 №40295, оскільки даний договір не є міжнародним тому, що ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" і ТОВ „Вега Прім" знаходяться за юридичною адресою в Україні, а саме: ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" за юридичною адресою - м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22, а ТОВ „Вега Прім" за юридичною адресою - м. Підгородне, вул. Пушкіна, буд. 6, та фактичною адресою - м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12 5-й поверх.

В даному випадку, враховуючи аналіз перевіряємого договору поставки від 15.01.09 №40295 між ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" і ТОВ „Вега Прім", умови договору підпадають під умову поставки СРТ ІНКОТЕРМС-2000 - Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб.

В Акті зроблено висновок про нікчемність правочинів ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" із ТОВ „Вега Прім" внаслідок наступного.

Проведеною Дніпропетровською МДПІ перевіркою встановлена відсутність ТОВ „Вега Прім" та його директора - ОСОБА_4 за юридичною адресою: 52001 Дніпропетровський район, м.Підгородне, вул. Пушкіна, буд.6, та за фактичною адресою: 49030 м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.12, 5-й поверх. Податковою міліцією Дніпропетровської МДПІ порушено кримінальну справу у відношенні директора ТОВ „Вега Прим" ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Приводом та підставою для кримінальної справи стали матеріали дослідчої перевірки, якою встановлено, що директор ТОВ „Вега Прім" ОСОБА_5 в період з 01.10.09 по 31.03.10 з метою ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, при складанні і поданні до Дніпропетровської МДПІ податкової звітності з податку на додану вартість вносив до офіційних документів, а саме: декларацій з податку на додану вартість та додатків №5 „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", завідомо неправдиві відомості, а саме: відобразив операції з придбання ТМЦ (робіт, послуг) у ПП „Контур Пак" та сформував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 3 456 256,50 грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ „Вега Прім" не мало господарських відносин із ПП „Контур Пак", тому не могло придбати у нього товарів. Згідно реєстраційних документів ПП „Контур Пак" зареєстровано 14.03.06 за адресою: АДРЕСА_1. Засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_6, який ніякого відношення до ведення господарської діяльності підприємства не має, здійснив на своє ім'я реєстрацію юридичної особи за пропозицією невідомої особи за грошову винагороду. На підставі вказаних фактів вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.10 ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 та ч.І ст.205 КК України.

Також, в ході виконання окремого доручення слідчого по кримінальній справі здійснено виїзд за місцем розташування складського приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 3 А, яке, згідно наданого гр. ОСОБА_5 договору оренди, нібито використовувалось для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ „Вега Прім", та допиту працівників складу встановлено, що за вказаною адресою ані товару, ані майна, які б належали ТОВ „Вега Прім", не знаходилось. Серед орендарів складського приміщення за вказаною адресою ТОВ „Вега Прім" не значиться.

За лютий 2010 року звітність з податку на додану вартість ТОВ „Вега Прім" не надавало. У товариства відсутні трудові ресурси (за даними форми 1-ДФ чисельність працюючих - 1 чол.), виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання також відсутні. Тобто, за висновком СДПІ ВПП, дане товариство не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності з купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З посиланням на нікчемність правочинів із ТОВ „Вега Прім", як таких, що не мають реальних наслідків, та п.198.1 ст.198 ПК України, податковий кредит ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" зменшено СДПІ ВПП на 302 131,47грн. - загальну суму податку на додану вартість, яку, згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, дане товариство включило до податкового кредиту за лютий 2011 року.

За умовою п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, в адміністративному позові Позивач зазначає, що факт постачання товару підтверджується видатковими та податковими накладними, а що стосується товарно-транспортної документації, то у переліку підтверджуючих документів, який встановлено п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі яких платник податків повинен вести облік прибутків, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, вона не зазначена.

Згідно положень ч.2, 3 ст.9 Закону №996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення №168), первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

П.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (далі - Закон №996) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1 та ч.2 ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку і господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які (для надання їм юридичної сили і доказовості) повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ОСОБА_7 зазначає, що з урахуванням того, що немає судового рішення, яке б визнавало договори, укладені між Позивачем та ТОВ «Вега-Прім»недійсними, а натомість Позивач та ТОВ «Вега-Прім», що є сторонами цих правочинів, вважають цей договір дійсним і виконували свої зобов'язання за даним договором, у СДПІ немає підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Із даним твердження Позивача неможливо погодитися з огляду на наступне.

У відповідності із ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК).

Згідно ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положення ст.ст.207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас і суперечить моральним засадам суспільства, а тому, згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК, є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, на порушення п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України, ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) по декларації за лютий 2011 року на суму 302134,47 грн. у зв'язку з нікчемністю правочину укладеного між підприємствами та наступне неврахування у податковому обліку ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" відповідних податкових накладних, як таких, що не мають юридичної сили та доказовості скільки не мають за собою реальних господарських операцій.

Крім того, на підтвердження нікчемності правочину між ТОВ „ТПГ„Рейнфорд" та ТОВ „Вега Прім" необхідно зазначити наступне.

Згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" за період з 01.02.11 по 28.02.11, підприємством включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ „Вега Прім", тоді як дане підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вимоги третіх осіб, а отже взаємовідносини між ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" і ТОВ „Вега Прім" не носять фактичного характеру, а лише є номінальними по первинним документам.

За лютий 2010 року звітність з податку на додану вартість ТОВ „Вега Прім" не надавало. У товариства відсутні трудові ресурси (за даними форми 1-ДФ чисельність працюючих - 1 чол.), виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання також відсутні. Тобто, за висновком СДПІ ВПП, дане товариство не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності з купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З посиланням на нікчемність правочинів із ТОВ „Вега Прім", як таких, що не мають реальних наслідків, та п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" зменшено СДПІ ВПП на 302131,47грн. - загальну суму ПДВ, яку, згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, дане товариство включило до податкового кредиту за лютий 2011 року.

За умовою п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В ст.1 Закону України від 16.07.99 у №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з вимогами ст.4 Закону №996 одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Згідно положень ч.2, 3 ст.9 Закону №996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення №168), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 Положення №168, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не повинні порушувати публічний порядок.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону №168, об'єктом оподаткування ПДВ є певні операції платників податку, зокрема з поставки результатів робіт. В Законі №168 більшість визначень окремих видів господарських операцій посилаються на відповідні цивільно-правові угоди. Так, поняття „поставка послуг (результатів робіт)", як об'єкт оподаткування ПДВ, базується на переліку цивільно-правових угод, що пов'язані з передачею права власності. На підставі цього можна дійти висновку, що цивільно-правовий аспект таких господарських операцій тісно пов'язаний (кореспондується) з їх податковим аспектом і в частині оподаткування ПДВ.

Порядок формування податкового кредиту платниками ПДВ визначено ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон містить певні обмеження щодо включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Зокрема, що стосується підтверджуючих документів, відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, як за юридичною формою (двостороння реституція), так і за наслідками відображення господарської операції в податковому обліку на підставі документів, якими такий нікчемний правочин було оформлено.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Проте, одночасно наявність оформлених первинних документів та податкових накладних є обов'язковою, але не єдиною умовою для віднесення в податковому обліку відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За приписами ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

За нормами ст.9 БК України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти. Відповідно до частини 2 цієї статті податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Тобто підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також, порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у

бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 забороняється приймати

до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

За аналізом наведених норм законодавства, факти отримання, в даному випадку товарів, та зв'язок з господарською діяльністю платника повинні бути підтверджені правильно оформленими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які складені в момент здійснення господарської операції на підставі дійсного правочину.

Це свідчить про неможливість реального здійснення ТОВ „Вега Прім" безпосередньо діяльності з поставки (відвантаження) на ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" товару та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по договору купівлі-продажу від 15.01.09 №40295, тобто про відсутність наміру у ТОВ „Вега Прім" створення правових наслідків правочину по взаємовідносинах з ТОВ „ТПГ „Рейнфорд".

Таким чином, було достатньо підстав для визнання угоди нікчемною між ТОВ „ТПГ „Рейнфорд" і ТОВ „Вега Прім", згідно з ч.2 ст.215 ЦК України.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення та воно відповідає вимогам чинного законодавства, так, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16.01.2012р.

Суддя ОСОБА_8