Ухвала суду № 54222730, 10.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/5624/15-ц Провадження № 22-ц/795/2319/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Маслюк Н. В. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490050956 від 01.11.2007 року, а саме: за кредитом 154 238,08 грн., по відсотках 5 978,33 грн., пеня 8 340,62 грн. та витрат по сплаті третейського збору в сумі 400,00 грн.

У травні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про скасування вказаного рішення третейського суду, мотивуючи тим, що рішення третейського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Вважає що, дане рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, оскільки третейський суд вирішив питання стосовно його прав та обов'язків за тих умов, коли він не брав участь у справі, про час та розгляд справи не був повідомлений. Зазначав, що копії оскаржуваного рішення він не отримував.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2015 року та постановити нову ухвалу про направлення справи на подальший розгляд.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду є безпідставною та необґрунтованою. На думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні заяви, оскільки справа є складною, а ті обставини, які він вказав в заяві про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року є підставами для скасування вказаного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з наступних підстав.

По справі встановлено, що 01 листопада 2007 року між ЗАТ „Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 490050956, який складається з двох частин, відповідно до якого банком було надано позичальнику кредит в сумі 16 039,60 доларів США, зі сплатою 13 % річних та строком остаточного повернення кредиту до 01.11.2014 року, цільове використання якого було придбання транспортного засобу (а.с.70-76).

Через невиконання позичальником своїх зобов'язань згідно умов кредитного договору виникла заборгованість по кредиту, у зв'язку з чим кредитор звернувся до третейського суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 168 557,03 грн.

Пунктом 11.4 даного кредитного договору визначено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнської громадської організації Всеукраїнський фінансовий союз. Сторони домовились, що якщо одна із Сторін письмово не наполягають на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів без проведення усного слухання і виклику Сторін.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490050956 від 01.11.2007 року, а саме: за кредитом 154 238,08 грн., по відсотках 5 978,33 грн., пеня 8 340,62 грн. та витрат по сплаті третейського збору в сумі 400,00 грн. (а.с.82-86).

Відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявності правових підстав для скасування рішення третейського суду, визначених Законом України „Про третейські суди" та ст. 389-5 ЦПК України. Банк не є споживачем, а тому його звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до третейського суду не може вважатись спором щодо захисту прав споживачів, оскільки підставами позову є невиконання умов договору, а не порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, суд першої інстанції вважав, що третейська угода, укладена між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про третейські суди», ст. 203,228 ЦК України.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері діяльності третейських судів.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди" та ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, зокрема: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ОСОБА_6 регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими субєктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення заборгованості за кредитним договором, про скасування якого звернувся із заявою ОСОБА_5, ухвалено 10 березня 2015 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди».

Суд першої інстанції на зазначену обставину уваги не звернув, крім того, помилково послався на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором про захист прав споживачів.

Оскільки спірне рішення третейського суду ухвалено після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», а ОСОБА_5 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з нього заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст. 389-5 ЦПК України ухвалене в цій справі рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року підлягає скасуванню.

Така позиція узгоджується з правовою позицією висловленою Верховного Суду України у справі № 6-171цс15 від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 243 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування понесених та документально підтверджених судових витрат за апеляційний розгляд справи (а.с.112).

Керуючись ст.ст. 303, 307, ч. 1 п.2 ст.312, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2015 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором скасувати.

Заяву ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10.03.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 10 березня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490050956 від 01.11.2007 року, а саме: за кредитом 154 238,08 грн., по відсотках 5 978,33 грн., пеня 8 340,62 грн. та витрат по сплаті третейського збору в сумі 400,00 грн. скасувати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_5 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок в рахунок відшкодування понесених судових витрат за апеляційний розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: