Постанова № 54220119, 26.10.2015, Старобільський районний суд Луганської області

26.10.2015

Справа 431/3723/15-а

Провадження 2-а/431/62/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку письмового провадження)

26 жовтня 2015 року. Суддя Старобільського районного суду Луганської області Озеров В.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця, визнання постанови про визнання постанови ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, незаконною та її скасування,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця, визнання постанови про визнання постанови ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, незаконною та її скасування.

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на те, що на виконанні в ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 6-а/431/33/14, виданий 08.12.2014 року Старобільським районним судом Луганської області згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року про зобовязання управління нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з базового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

27.05.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено на адресу управління.

Листом від 28.05.2015 за вих. №4480/02-01 управління повідомило відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Луганській області про те, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року управлінням була виконана 25.03.2010 року, а саме: проведено обчислення пенсії як інваліду 2 групи захворювання, яке повязане з виконанням обовязків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за віком з 06.11.2007 року, виходячи з базового розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік. Доплату пенсії згідно рішення суду за період з 06.11.2007 по 31.03.2010 ОСОБА_2 отримав у квітні 2010 року в сумі 31777,60 грн. Виплата пенсії відповідно до рішень суду проводилась по 31.10.2011 року. У цьому ж листі управлінням зазначено про виникнення обставин, що виключають можливість виконання відповідного рішення суду в повному обсязі згідно Постанови КМУ №745 від 06.07.2011 року, яка набрала чинності 23.07.2011 року та легітимність якої підтверджено Рішенням Конституційного Суду України №З-рп/2012 від 25.01.2012 року, у звязку з чим пенсійні справи приведено у відповідність до цих норм. Виплата пенсій за рішенням суду потребує фінансування з Державного бюджету, обсяги якого не можуть визначатися будь-яким іншим законом, окрім Закону України «Про Державний бюджет України». Водночас, виплата пенсії за рішеннями суду не передбачена бюджетними призначеннями за 2011-2015 роки.

02.07.2015 року на адресу управління надійшла вимога відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Луганській області про негайне виконання виконавчого листа № 6-а/431/33/14 від 08.12.2014 року, виданого Старобільським районним судом.

03.07.2015 року на вимогу ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції управлінням надано відповідь за вих. № 5912/02-01 про неможливість виконання рішення суду в повному обсязі.

18.08.2015 року на адресу управління надійшла постанова ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 13.08.2015 року про накладення на управління Пенсійного фонду в Старобільському районі Луганської області штрафу у розмірі 680 грн.

Позивач вважає постанову необґрунтованою, протиправною, та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки вмежах бюджетних асигнувань,встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цимКодексомта законом про Державнийбюджет України (рішенням про місцевийбюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями.Витратибюджету на покриттятаких зобов'язань не здійснюються.

Згідно з п.п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, саме від бюджетних призначень на відповідний рік цілком залежить виконаннярішень судів, за якими боржником виступає орган державної влади. Відсутність належних бюджетних асигнувань або коштів та відсутність відповідних процедур, які б дозволяли забезпечити фінансування одразу ж, як тільки постала проблема відповідних виплат, призводить до невиконання або тривалого виконання судових рішень.

Такі обставини встановлені і Європейським судом з прав людини. Так, рішенням Європейського суду з прав людини «Войтенко проти України» визнано, що виконання рішення про стягнення коштів з державної установи могло бути здійснено лишеза умови,якщо б такі витратибули попередньо передбачені у законі про державний бюджет.

До аналогічного висновку дійшов Європейський суд у справі «Ромашов проти України». Зокрема, Суд зазначив, що виконання у відношенні державного органуможе бутиздійснене лише в тому випадку, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповіднівидатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів.

14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

На виконання цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 „Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до якої за матеріалами пенсійної справи проведено обчислення розміру пенсії ОСОБА_2.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р. визнано конституційним п. 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 р., тазазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. У цьому Рішенні також зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів всього суспільства.

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 р. по справі№ 1-11/2012 у справі за конституційним поданням Правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України визначено, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України. Враховуючи, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Відповідно, судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян мають застосовуватися закони України, нормативно-правові акти відповідних органів державної влади, в тому числі нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які видані в межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, та інших законів України.

Таким чином, зазначеним Рішенням Конституційний Суд України підтвердив легітимність регулювання Кабінетом Міністрів України порядку та розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державногобюджету України.

Згідно із п.9 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011 кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Також позивач повідомляє, що з 01.01.2012 року обчислення пенсій інвалідів захворювання, яке повязане з виконанням обовязків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виплата пенсій за рішенням суду потребує фінансування з Державного бюджету, обсяги якого не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про Державний бюджет України». Водночас, виплата пенсії за рішеннями суду не передбачена бюджетними призначеннями за 2011-2015 роки.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЗУ Закону України «Про виконавче провадження» постанова про накладення штрафу на боржника виноситься державним виконавцем лише у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії.

Тобто, державний виконавець перед застосуванням штрафних санкцій мав зясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання рішення і обовязку виконати певні дії. Встановлення факту відсутності поважних причин невиконання судового рішення може мати місце за умови, якщо боржник не виконує певних дій (щодо яких ухвалено судове рішення), а виконання таких дій або усунення перешкод до такого виконання цілком полягає у площині повноважень боржника і не залежить від обставин, які боржник не в змозі упередити або усунути.

Відсутність у бюджеті Пенсійного фонду коштів на виплату пенсій вищезазначеним категоріям громадян є поважною причиною невиконання вимог державного виконавця щодо проведення виплат. Державним виконавцем не проведено обєктивну перевірку правильності та повноти виконання судового рішення, чим порушено права ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Старобільському районі у виконавчому провадженні та норми ч.1 та ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає умови за яких виконавець має право застосувати штраф до боржника та обовязок виконавця щодо пересвідчення про невиконання боржником рішення суду зобовязального характеру і зясування причин такого невиконання.

Крім того, слід зазначити, що органи державної виконавчої служби повинні оформлювати документи відповідно до вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за № 512/5, та Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до п.1.5.1 Інструкції постанова як окремий документ містить такі обовязкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати обєднання виконавчих проваджень у зведене;

б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

в) резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого рішення державного виконавця;

прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови;

строку і порядку оскарження постанови;

г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;

д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Згідно п.7 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про накладення штрафу є виконавчим документом, а тому повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів та скріплений печаткою.

Оскільки, оригінал постанови про накладення штрафу залишається у виконавчому провадженні, а копії надсилаються сторонам, вони повинні відповідати вимогам Інструкції з діловодства у Державній виконавчій службі України, затвердженої Наказом Державної виконавчої служби України 18.04.2012 № 19/2. Так, відповідно до п.81 Інструкції відмітка "Копія" проставляється на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документа. Напис про засвідчення документа складається із слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа "Підпис". Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування ДВС України (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, кадрової служби, бухгалтерської служби тощо) ДВС України.

Таким чином позивач вважає, що постанова по справі про накладення штрафу винесена необґрунтовано, протиправно та з порушенням процесуальних норм чинного законодавства України.

Представник позивача УПФ в Старобільському районі ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській областіне зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 126 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративному позові позивач посилається на неможливість виконання судових рішень, у звязку з відсутністю бюджетного фінансування.

В той же час, жодних доказів неможливості виконання постанови ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, у звязку з відсутністю коштів на рахунку УПФ в Старобільському районі, суду не надано.

Також, не надано суду доказів того, що позивач, знаючи про необхідність виконання постанови, вжив заходів до належної її виконання.

У звязку з цим, суд вважає, що позивачем не доведено відсутність його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 122, 126, 158-163, 186 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця, визнання постанови про визнання постанови ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, незаконною та її скасування відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Озеров