Ухвала суду № 54216332, 03.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/500/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2205/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про встановлення факту порушення прав, визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 22 серпня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 91625 доларів США зі сплатою 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 20 серпня 2026 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 серпня 2007 року між банком та відповідачем був укладений також і договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 80 кв.м, житловою площею 36,60 кв.м, який розташований за адресою: вул. Плодова, 29 в м. Суми, з визначеною сторонами ціною предмета іпотеки 505000 грн. Пунктом 35.4 договору іпотеки передбачено, що після оформлення права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, та у разі отримання земельної ділянки у власність протягом 10 днів після отримання іпотекодавцем державного акта на право власності на земельну ділянку передати земельну ділянку в іпотеку іпотекодержателю та внести відповідні зміни до цього іпотечного договору.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 22 серпня 2007 року в розмірі 107882,40 доларів США, що було еквівалентно 851086 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки: на житловий будинок з надвірними, господарчими та побутовими будівлями, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Плодова, 29.

Проте, зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у зв'язку із чим станом на 13 листопада 2014 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 289405,89 доларів США.

11 грудня 2014 року позивач надіслав відповідачу вимогу про виконання п. 35.4 договору іпотеки, яка залишилась без реагування.

Враховуючи вказане, позивач просив встановити факт порушення відповідачем положення п. 35.4 договору іпотеки від 22 серпня 2007 року щодо непередачі банку в іпотеку земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Плодова, 29 у м. Суми, яка перебуває у відповідача в приватній власності; визнати цю земельну ділянку предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 22 серпня 2007 року та право задоволення банком вимог за рахунок земельної ділянки; і звернути стягнення на цю земельну ділянку шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу, єдиного з будинком, на який звернуто стягнення відповідно до судового рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2011 року, будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено.

Вказане рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано обставини того, що невиконання відповідачем п.35.4 договору іпотеки щодо передачі спірної земельної ділянки в іпотеку банку стало перешкодою для виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок, що розташований на цій земельній ділянці, тому на думку позивача, його права порушені відповідачкою, отже, підлягають захисту в обраний ним спосіб.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № SUC0GK00000133, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 91625 доларів США на наступні цілі: 75000 доларів США на купівлю житлового будинку, а 16625 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 20 серпня 2026 року (а.с.10-12, 46-50).

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку від 22 серпня 2007 року ОСОБА_3 придбала у власність житловий будинок по вул. Плодовій, 29 в м. Суми, що розташований на земельній ділянці на території Сумської міської ради. Право власності на вказаний житловий будинок відповідачка зареєструвала за собою в КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 27 серпня 2007 року (а.с.21, 22, 44-45).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня, тобто 22 серпня 2007 року, між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 80 кв.м, житловою площею 36,60 кв.м, який розташований за адресою: вул. Плодова, 29 в м. Суми.

Згідно з п.35.4 вказаного договору іпотеки після оформлення права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, та у разі отримання земельної ділянки у власність протягом 10 днів після отримання іпотекодавцем державного акта на право власності на земельну ділянку той повинен передати земельну ділянку в іпотеку іпотекодержателю та внести відповідні зміни до цього іпотечного договору.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2011 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № SUC0GK00000133 від 22 серпня 2007 року в розмірі 107882,40 доларів США, що станом на момент ухвалення рішення було еквівалентно 851086 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з надвірними, господарськими та побутовими будівлями, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Плодова, 29, житловою площею 36,6 кв.м, загальною площею 80,0 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від її імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.17).

Відповідно до довідки управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 08 липня 2015 року право власності та право користування на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Плодова, 29, не зареєстровано (а.с.67).

На вимогу суду апеляційної інстанції вказана довідка була уточнена інформацією про те, що і державний акт на право власності на спірну земельну ділянку станом на 03 грудня 2015 року не видавався.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірну земельну ділянку за відповідачем не зареєстровано, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Вимогами ч.4 ст.6 Закону України «Про іпотеку» визначено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм Закону України «Про іпотеку», якщо в іпотеку передається будівля (споруда), яка розташована на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю, то іпотека поширюється й на належну іпотекодавцю земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка по вул. Плодовій, 29 в м. Суми не належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності, як і не належала їй на праві власності і на момент укладення сторонами договору іпотеки від 22 серпня 2007 року, тому вона не є предметом іпотеки і не може бути ним визнана, оскільки відсутні для цього правові підстави, а також не є обєктом, на який поширюється іпотека, так як ця земельна ділянка не належить іпотекодавцю.

Отже, законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання спірної земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення на це нерухоме майно, а доводи апеляційної скарги про протилежне висновків місцевого суду не спростовують, враховуючи і те, що посилання позивача в позовній заяві на обставини того, що спірна земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, перебуває у власності відповідача нічим не підтверджено і є голослівним.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги стосовно встановлення факту порушення відповідачкою положення п. 35.4 договору іпотеки від 22 серпня 2007 року щодо непередачі банку в іпотеку земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Плодова, 29 у м. Суми, та внесення, у звязку з цим, відповідних змін до договору іпотеки, з огляду на таке.

Зокрема, вказаною вимогою позивач просить встановити правовий факт.

В той же час, аналіз статті 256 ЦПК України дає підстави стверджувати, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Разом з тим, в позові йдеться про встановлення факту, який стосується саме прав позивача, як юридичної особи, а не громадянина. До того ж, факт порушення відповідачкою умов кредитного договору та договору іпотеки є очевидним, оскільки підтверджується матеріалами справи, зокрема, доказами про неоформлення права власності на спірну земельну ділянку, і все це вказує на відсутність підстав для задоволення позову в зазначеній частині, у звязку з чим висновок суду першої інстанції з цього приводу є правильним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 308; 314 ч.1 п.1; 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити, а заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -