Рішення № 54214607, 04.12.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10500/15-ц

Провадження № 2/185/5641/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Юдіної С.Г.

за участю секретаря Заверуха О.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку двокімнатної квартири загальною площею 53,6 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що з 30.04.1993 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду шлюб між нею та відповідачем розірвано. 09.12.1997 року ОСОБА_4 була здійснена реєстрація розірвання шлюбу в органах РАЦС. В період шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_2. Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_4 записаний одноособовим власником квартири. З 07.06.1994 року і по сьогоднішній день вона є зареєстрованою у спірній квартирі. Відповідач з листопада 1994 року у квартирі не проживає, а з квітня 2002 року зареєстрований та проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2. На момент розлучення спору між ними про поділ майна не було і до серпня 2015 року вона вільно користувалася майном, що є обєктом права їх спільної сумісної власності. За цей час наміру розпорядитися квартирою немала тому питання про поділ майна не піднімала. В серпні 2015 року від свого сина вона дізналася що відповідач має намір без її згоди розпорядитися квартирою, ОСОБА_4 передав їй через сина щоб вона виписувалася з квартири. Оскільки добровільно про поділ майна з відповідачем домовитися неможливо, вважає що її право власності може бути порушено відповідачем, у звязку з чим звернулася до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник, кожен окремо, підтримали заявлені позовні вимоги посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на доводи викладені в запереченнях на позов, відповідно до змісту яких зазначила, що позивач обіцяла, що після повноліття сина виїде з квартири. У 2011 році позивач уклала другий шлюб, однак із квартири не виїхала. В жовтні 2008 року вона зверталася до БТІ для виготовлення технічного паспорту з метою розподілу майна, однак чому вона не звернулася до суду з позовом невідомо. Вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки після розірвання шлюбу пройшло більше 3 років, позивач знала що вона проживає в квартирі відповідача, однак жодних дій по розподілу майна не зробила.

Вислухавши сторони, свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 1993 року (а.с. 14). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між сторонами розірвано. 09 грудня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Павлоградської міської ОСОБА_6 Дніпропетровської області зареєстровано розірвання шлюбу, про що зроблено актовий запис № 572 (а.с. 17)

17 серпня 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 отримала прізвище «Запорожець» (а.с. 18)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що сторони по справі є його батьками. 15 серпня 2015 року батько подзвонив йому та сказав, що він бажає щоб мати виписалася з квартири, бо він хоче переписати квартиру на нього. Якщо мати не захоче виписуватися він продасть квартиру. Він ОСОБА_5 подзвонив матері і повідомив про це. Відносини з батьком у нього погані.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог суд керується положеннями ст. 22 КпШС України (1969 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно із ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Аналогічні норми містить і Сімейний кодекс України, так положеннями ст. 60 СК України, передбачають, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Таким чином, суд вважає, що квартира АДРЕСА_3, придбана у період шлюбу, є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки позивач дізналася про порушення свого права тільки в серпні 2015 року, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішення суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Крім того, доводи представника відповідача про те, що позивач у 2008 році зверталася до Павлоградського МБТІ для отримання документів на квартиру, виготовлення технічного паспорту, з метою розподілу квартири не відповідають дійсності.

Так позивач в судовому засіданні пояснила, що її квартиру залили сусіди і вона дійсно зверталася до МБТІ для отримання технічного паспорту на квартиру, з метою звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди (а.с. 58-63). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року її позов до ОСОБА_9, ОСОБА_6, КП «УЖКГ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири було задоволено частково. (а.с. 65,66)

Суд враховуючи встановлені обставини справи, вважає, що позовні вимоги позивач підлягають задоволенню. Запропонований позивачкою порядок поділу спільного майна подружжя суд вважає законним та справедливим, оскільки поділ спірного майна у такий спосіб не суперечить закону і не порушує права кожного з подружжя на отримання однакової частки у спільному майні.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду в сумі 1014,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 131, 137, 212 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири загальною площею 53,6 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 1014 (одна тисяча чотирнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_10