Рішення № 54214072, 07.12.2015, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4078/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 грудня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі :судді- Бєльченко Л.А.

при секретарі - Терещук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и в :

В травні 2015 року позивач звернувся до суду з позвом до відповідачів, в якому просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 31 травня 2012 року серії ВРЛ № 728329, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за номером 78. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що зазначена квартира придбана ним у шлюбі з ОСОБА_2, є об*єктом спільної сумісної власності, а він своєї згоди на відчуження квартири не надавав.

В липні 2015 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету і підстав позову та просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, вчиненого між відповідачами відповідно до договору дарування, скасувавши рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5, індексний номер 18735431 від 20 січня 2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об*єкта нерухомого майна 553552612101.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя. Під час розгляду цієї справи, а саме 09 вересня 2014 року, відповідачем був наданий договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 31 травня 2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 подарувала дану квартиру ОСОБА_3 Зазначена квартира є об*єктом спільної сумісної власності. З договору дарування квартири від 31 травня 2012 року серії ВРЛ № 728329 вбачається, що він посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, і зареєстрований в реєстрі за номером 78. Проте, під час попереднього судового засідання, яке відбулось 03.06.2015 року, приватним нотаріусом , ОСОБА_4, надані докази, які сідчать про те, що договір дарування квартири 31 травня 2012 року між відповідачами в її присутності не укладався і нею не посвідчувався. Зміст цього договору надрукований на бланку нотаріальних документів серії ВРЛ № 728329 використаний не приватним нотаріусом ОСОБА_4, а приватним нотаріусом ОСОБА_6 у м. Дружківка Донецької області. Таким чином, договір дарування квартири приватним нотаріусом ОСОБА_4 не посвідчувався, як не посвідчувався він і приватним нотаріусом ОСОБА_6

Тому, посилаючись на вимоги частини 2 статті 719 ЦК України, згідно якої договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також вимоги статтей 220 ч.1, 215 ч.2, 216 ч.1 ЦК України, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та зазначила, що 31.05.2012 року їй зателефонував син, ОСОБА_3, після чого вони зустрілись з ним біля центрального універмагу. Коли вони зайшли в приміщення, їй дали підписати документи, а саме, договір дарування квартири АДРЕСА_3, яка належала їй і позивачеві. Вона розписалась у документах і у журналі. ОСОБА_1під час підписання нею документів у нотаріуса не було. Але зі слів сина їй відомо, що ОСОБА_1 приїздив раніше для підписання документів. Просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_8 позовні вимоги також не визнала та зазначила, що зі слів відповідачів їй відомо, що у лютому 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили розподілити своє майно між дітьми. Також зі слів відповідачів їй відомо, що позивач був присутнім у нотаріуса і давав згоду на відчуження спірної квартири.

Третя особа, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4Є позовні вимоги підтримала та зазначила, що відповідно до Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Мінстрів України від 05.08.2009 року № 812, облік бланків ведеться приватними нотаріусами в особистих книгах обліку надходження бланків та обліку зіпсованих та анульованих бланків. За результатами перевірки надходження та витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів нею встановлено, що бланк ВРЛ № 728329 нею не отримувався і ніколи не використовувався. Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних дій даний бланк був використаний 25.07.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 в м. Дружківка Донецької області. Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_4 зазначила, що зразок печатки, який міститься на договорі дарування ВРЛ № 728329 від 31.05.2012 року використовувався нею до 2008 року. Після того вона здала її у дозвільну систему УМВС України в Дніпропетровській області - 18.12.2009 року, де вона була знищена. Таким чином, приватний нотаріус зазначила, що бланк, на якому викладений текст договору дарування, печатка та підпис їй не належать, а зі змісту договору дарування можно зробити висновок, що його складала особа далека від знання закону. Просила суд задовольнити вимоги позивача.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з*явився ( а.с.72).

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача, третю особу-приватного нотаріуса ОСОБА_4, дослідивши письмові докази у справі вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбних відносинах і відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України є об*єктом права спільної сумісної власності.

Зазначене підтведжується письмовими доказами у справі на а.с. 7-10, не заперечується відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Зі змісту договору дарування квартири АДРЕСА_4 від 31 травня 2012 року, надрукованому на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВРЛ № 728329 вбачається, що ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_9 зазначену квартиру ( а.с. 5).

Проте судом встановлено, що даний договір приватним нотаріусом ОСОБА_4 не посвідчувався, як не посвідчувався цей договір і приватним нотаріусом ОСОБА_6, серія і номер бланку якого використані для друкування змісту договору дарування від 31 травня 2012 року.

Зазначене підтверджується копією інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, яка містить інформацію, що спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВРЛ № 728329 отриманий приватним нотаріусом ОСОБА_6 16.06.2011 року та використаний ним 25.07.2011 року для посвідчення довіреності в м. Дружківка Донецької області ( а.с. 40).

Крім того, оглядом в судовому засіданні реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_4Є . встановлено, що 31 травня 2012 року договір дарування квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не посвідчувався.

З дослідженної в судовому засіданні виписки з особистої книги обліку надходження бланків приватного нотаріуса ОСОБА_4 видно, яку кількість бланків, їх серії і номер отримала приватний нотаріус ОСОБА_4 в період з 13.02.2012 року по 18.05.2012 року. Спеціального нотаріального бланку серії ВРЛ № 728329 ОСОБА_4 отримано не було ( а.с.120).

Також судом встановлено, що печатку, зразок якої міститься на договорі дарування від 31.05.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватним нотаріусом ОСОБА_4 18.12.2009 року здана в дозвільну систему УМВС в Дніпропетровскій області для знищення ( а.с. 121-124).

Крім того, як зазначила в судомову засіданні приватний нотаріус ОСОБА_4 підпис на договорі дарування не її.

Всі ці встановлені в судовому засіданні обставини дають суду підстави вважати, що договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 31 травня 2012 року між ОСОБА_2М та ОСОБА_3, зміст якого викладений на спеціальному нотаріальному бланку ВРЛ № 728329, у встановленому законом порядку не укладався.

Відповідно до частини 2 статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною першою статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору таких договір є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року з відповідними змінами Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрутнування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що нікчемність правочину, укладеного між ОСОБА_2М та ОСОБА_3В 31.05.2012 року в судовому засіданні доведена належними доказами.

Приймаючи до уваги, що на підставі нікчемного правочину державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об*єкту нерухомого майна

553552612101, наслідком його недійсності є скасування зазначеного рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненю судовий збір у розмірі по 121, 80 грн. з кожного; на користь держави з відповідачів слід стягнути по 121. 80 грн з кожного.

Керуючись ст. ст.10, 11, 58,60, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 215,216,220,719 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи- приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, вчиненого між ОСОБА_2 ( іпн. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 ( іпн. НОМЕР_2) відповідно до договору дарування квартири АДРЕСА_5 від 31 травня 2012 року, скасувавши рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5, індексний номер 18735431 від 20 січня 2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 ( іпн. 332206839) паспорт серії АН № 571994, виданий 05 березня 2007 року Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, на квартиру АДРЕСА_6, реєстраційний номер об*єкта нерухомого майна 553552612101.

Стягнути з ОСОБА_2 ( іпн. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 ( іпн. НОМЕР_2) судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі по 121, 80 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 ( іпн. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 ( іпн. НОМЕР_2) судовий збір на користь держави у розмірі по 121, 80 грн. з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

ОСОБА_10