Рішення № 54212505, 08.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24523/14-ц

Провадження №2/522/732/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути на свою користь з ПрАТ «Страхова компанія «Статус» 20118,96 грн. матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПрАТ ««Страхова компанія «Статус» 15000,00 грн. моральної шкоди, витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 500,00 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 396,18 грн.

При цьому позивач посилається на те, що 21.10.2013 р. о 20:40 год. ОСОБА_2 керуючи автобусом «БАЗ», д/н НОМЕР_1, по вул. Генуезька в м. Одеса не обрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, належний ОСОБА_1 В результаті даного ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 08.01.2014 р. по справі №492/2256/13-п ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Під час скоєння ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована згідно договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «Статус» та власником автомобіля, яким керував ОСОБА_2

Згідно Висновку №958-10-13 від 22.10.2013 р. експертного автотоварознавчого дослідження, сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, становить 20118,96 грн. За проведення вказаного експертного дослідження позивачем було сплачено суму у розмірі 500,00 грн.

Позивач подав до ПрАТ «СК «Статус» заяву про виплату страхового відшкодування та ряд інших документів, однак станом на час звернення до суду позивач не отримав а ні рішення, а ні страхового відшкодування.

Крім того, дана дорожньо-транспортна пригода завдала позивачу моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження автомобіля, неможливості користуватися ним внаслідок відсутності страхового відшкодування, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Враховуючи зазначене позивач оцінює завдану йому відповідачами моральну шкоду у сумі 15000,00 грн.

Також, позивач був змушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, вартість послуг якого склала 4000,00 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, до суду від представника позивача надійшла заява відповідно до якої він просить справу розглядати у відсутності позивача та його представника, позов підтримує, просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, до суду його представником було подано письмове заперечення відповідно до якого представник просить проводити судове засідання у його відсутності, проти задоволення позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 визнає лише в частині стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 500 гривень та судових витрат пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Статус» у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання страхова компанія повідомлялася судом належним чином, причини неявки свого представника суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Арцизького районного суду Одеської області від 08.01.2014 р. у справі №492/2256/13-п, ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави.

Вищезазначена постанова набрала законної сили 21.01.2014 р.

Під час розгляду в судовому засіданні вказаної адміністративної справи судом встановлені обставини, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не потребують доказування під час розгляди даної цивільної справи, а саме те, що ОСОБА_2 21.10.2013 р. о. 20:40 годині, в м. Одесі по вул. Генуєзька, керуючи автобусом «БАЗ», д/н НОМЕР_1, не обрав безпечного бокового інтервалу, в наслідок чого сталося зіткнення автобуса під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, у результаті зіткнення, автомобіль НОМЕР_2, який належить позивачу отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди 21.10.2013 р., була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Статус».

Згідно Висновку №958-10-13 експертного автотоварознавчого дослідження, розмір матеріальної шкоди, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_4 - ОСОБА_1, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 22 жовтня 2013 року складає 20118,96 грн.

Вартість експертного дослідження згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 958 від 22.10.2013 р. становить500,00 грн.

Позивач зазначає, що ним була подана заява про виплату страхового відшкодування та ряд інших документів до ПрАТ «СК «Статус». Доказом цього є зазначена заява, яка була написана в одному примірнику знаходиться у відповідача в матеріалах справи про врегулювання страхового випадку. Проте до теперішнього часу позивач рішення щодо виплати страхового відшкодування не отримав та страхове відшкодування позивачу виплачено не було.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, спричинені особі збитки є втрати, яких вона зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 16 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України встановлено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб» від 01.07.2014 р. № 1961-ІV(надалі - Закон).

Статтею 6 вказаного Законупередбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п.22.1ст. 22 Законупри настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.9.1ст. 9 Законуобов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 28 Законупередбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідност. 12 Закону Україну «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб»страхова сума при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач ПрАт «СК «Статус» зобов'язаний був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та виплатити позивачеві страхове відшкодування за спричинену шкоду транспортному засобу «Mazda», д/н НОМЕР_5, за страховим випадком, що стався 21.10.2013 р. за участю автобуса «БАЗ», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Однак відповідач, ПрАт «СК «Статус», страхове відшкодування позивачу не виплатив, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не надав.

Таким чином, суд вважає, що з ПрАт «СК «Статус» підлягає стягненню на користь позивача сума матеріальної шкоди заподіяної, як власнику автомобіля НОМЕР_6, заподіяного внаслідок ДТП 21.10.2013 р.

Крім того, відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно з п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Оскільки відповідач, ПрАТ «СК «Статус», не виконав вимог передбачених п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він зобов'язаний відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 витрати за проведення автотоварознавчого дослідження (квитанція №958 від 22.10.2013 р.) в розмірі 500,00 грн.

Крім майнової шкоди, позивач просить стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_2 та ПрАТ «СК Статус» моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., у звязку з чим суд повинен зазначити про таке.

Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У зв'язку з пошкодженням саме з вини відповідача ОСОБА_2 належного позивачу автомобіля, останньому була завдана моральна шкода, яка полягає в порушенні звичайного способу життя, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження автомобіля, неможливості користуватися ним внаслідок відсутності страхового відшкодування, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. З урахуванням конкретних обставин справи та заподіяних моральних страждань, суд вважає, що розмір моральної шкоди, з врахуванням принципу розумності, слід визначити в розмірі 3000,00 грн., яку слід стягнути саме з ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу;витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Таким чином, у відповідності до правил встановлених ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених судом вимог, а саме з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 600 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 59,43 гривень, а всього 659,43 гривень та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на користь позивача стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3400 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 336,76 гривень, а всього 3736,76 гривень.

Керуючись ст.ст.23, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб» від 01.07.2014 р. № 1961-ІV, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (ідентифікаційний код юридичної особи 31201694) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) 20118,96 грн. (двадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 96 копійок) матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (ідентифікаційний код юридичної особи 31201694) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 500,00 грн. (пятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (ідентифікаційний код юридичної особи 31201694) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) витрати на правову допомогу в розмірі 3400 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 336,76 гривень, а всього 3736,76 (три тисячі сімсот тридцять шість грн. 76 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: 68400, Одеська обл., м. Арциз, вул. Комсомольська, буд. 90) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: 68400, Одеська обл., м. Арциз, вул. Комсомольська, буд. 90) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) витрати на правову допомогу в розмірі 600 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 59,43 гривень, а всього 659,43 (шістсот пятдесят девять грн. 43 коп.) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

08.12.2015