Ухвала суду № 54209134, 09.12.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11940/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів Панька В.Ф., Мацунича М.В.

при секретарі Дашковській С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2015 року по справі за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 14.02.2007 року відповідачу було надано кредит в розмірі 2500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач не виконав зобовязання за кредитним договором, тому станом на 31.07.2014 року має заборгованість у розмірі 7608,53 грн., яка складається з наступного: 1441, 68 грн. - заборгованість за кредитом; 3426, 39 грн. - відсотки;1901,96 грн. - пеня та комісія; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 338,50 грн. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача вищевказану суму. Згідно з уточненим позовом просив стягнути заборгованість за договором б/н від 14.02.07 р. нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період 31.07.11р. по 31.07.14р. відсотків у розмірі 1587,30 грн.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено у звязку зі спливом строку позовної давності.

Позивач не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник відповідача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності пропущено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження про неправильність рішення суду першої інстанції щодо констатації пропуску строку позовної давності та стверджується, що відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг строк дії договору установлено 12 місяців і він автоматично лонгується на такий же термін у випадку відсутності заяви про припинення договору. Такої заяви жодною з сторін не подавалось, відповідно договір, який укладено у 2007 р. діє до теперішнього часу.

Цей довід є безпідставним.

Так, не може братись до уваги твердження позивача про наявність кредитного договору між ним та відповідачкою, оскільки немає жодного підтвердженням згоди відповідачки на те, що її заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку є кредитним договором. Натомість в заяві вказано, що ця Заява разом з Памяткою клієнта,Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Більш цього, приєднана до позовної заяви копія умов та правил надання банківських послуг відповідачкою взагалі не підписані і тому при вирішенні справи вони не повинні братись до уваги. Зазначена правова позиція висловлена ВСУ у справі № 6-16 цс15, яка є обовязковою для врахування відповідно до ч.2 ст.214, ст.360-7 ЦПК України. Відповідно, вирахування заборгованості на підставі цього документу є невірним.

Крім того, висновок суду про відрахунок початку позовної давності з дня останньої чергової сплати, а саме з липня 2011 року до 16.09.2014 р. є правильним та відповідає правовій позиції ВСУ вказаній у справі №6-14 цс 14.

Тому висновок суду про відмову у задоволенні позову з відповідною мотивацією, яка зазначена в оскаржуваному рішенні, є таким, що відповідає обставинам справи.

В апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального права, однак, крім посилання на окремі норми процесуального законодавства та Конституцію України, апеляційна скарга не містить посилання на конкретні дії суду, які б свідчили про порушення зазначених норм права.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :