Рішення № 54209121, 24.11.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10747/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивує тим, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 30.10.2007 року уклали кредитний договір МКМОGА00000275 та 31.01.2008 року уклали додаткову угоду до кредитного договору. Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобовязався надати ОСОБА_2 - кредит у розмірі 99500,00 [Долар США] на термін до 29.10.2027 р., а ОСОБА_2 - зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_2 повинен надавати Банку грошові кошті (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідні кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі ні місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобовязання за договором та угодою виконав і повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 99500,00 [Долар США]. В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526), 1054 ЦК України. ОСОБА_2 свої зобовязання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У звязку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 31.07.2015 року має заборгованість - 287300,72 [Долар США], яка складається з наступного: 81718.08 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 67745,18 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 124145,46 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,57 [Долар США] - штраф (фіксована частина). 13680.44 [Долар США] - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором MKMOGA00000275 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та нижчевказаними фізичними особами було укладено: Договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_2 Відповідно до умов Договору поруки, а саме п,5, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором МКМОGА00000275. Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобовязаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Враховуючи вищенаведене представник позивача просить стягнути з солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»: заборгованість у розмірі 287300,72 [Долар США], що за курсом 21,61 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.07.2015 року складає 6208568,66 грн. за кредитним договором № МКМООА00000275 від 30.10.2007 року та судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

В судове засідання представникпозивача ОСОБА_4 акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» не з'явився, натомість згідно заяви, що надійшла на адресу суду представник позивача просить розглянути позовну заяву без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі відповідно до викладених у позовній заяві підстав, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявсяналежним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомляласяналежним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення справи до суду не надходило. На підставі наведеного суд керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 30.10.2007 року уклали кредитний договір МКМОGА00000275 та 31.01.2008 року уклали додаткову угоду до кредитного договору.

Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобовязався надати ОСОБА_2 - кредит у розмірі 99500,00 [Долар США] на термін до 29.10.2027 р., а ОСОБА_2 - зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_2 повинен надавати Банку грошові кошті (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідні кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі ні місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобовязання за договором та угодою виконав і повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 99500,00 [Долар США].

В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526), 1054 ЦК України. ОСОБА_2 свої зобовязання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення Відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У звязку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 згідно поданого позивачем розрахунку станом на 31.07.2015 року має заборгованість - 287300,72 [Долар США], яка складається з наступного: 81718.08 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 67745,18 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 124145,46 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,57 [Долар США] - штраф (фіксована частина). 13680.44 [Долар США] - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором MKMOGA00000275 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та нижчевказаними фізичними особами було укладено: Договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до умов Договору поруки, а саме п,5, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором МКМОGА00000275.

Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобовязаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання.

Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК Українита умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Стаття 549 ЦК Українирегламентує, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. У разі порушення такого зобовязання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, зазначено, що поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553, 554 ЦК України), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до вимогст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогамист.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідачів солідарно слід стягнути наступні суми: 81718.08 [Доларів США] - заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті на день винесення рішення згідно офіційного курсу валют НБУ складає 1966137 гривень ; 67745,18 [Доларів США] - заборгованість по процентам за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті на день винесення рішення згідно офіційного курсу валют НБУ складає 1629949,03 гривень.

Що стосується вимог щодо стягнення пені в розмірі 124145,46 [Доларів США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, то слід зазначити наступне.

Згідно з ч.3ст.551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс14, ч.3ст.551 ЦК Україниз урахуванням положеньст.3 ЦК Українищодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4ст.10 ЦПК Українищодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який в декілька разів перевищує заборгованістьспотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприятикраїнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3ст.551 ЦК України.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Вказані правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України, ухваленій по справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року.

Так, з розрахунку позивача слідує, що сума пені нарахована ним на прострочення як по оплаті основного боргу та процентів, що складає 124145,46 [Доларів США], що досягає понад 1\2 частини від суми заборгованості за кредитом, а саме 81718.08 [Доларів США] - заборгованість за кредитом, разом з нарахованими відсотками, що свідчить про явну не співмірність суми пені сумі заборгованості по кредиту. Крім того, суд враховує що розрахована позивачем сума пені була за період з 01.04.2009 р. по 31.07.2015 р., відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, з позовом звернулись 31.08.2015 року. Згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч. 3ст. 551 ЦК Україниможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). При таких обставинах суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України та вважає за доцільне зменшити розмір.

Тому суд, керуючисьст.551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості пені із непомірно заявленої позивачем суми 124145,46 [Доларів США] , до суми у розмірі 360900 гривень.

Відповідно дост.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Що стосується нарахування штрафів в розмірі 11,57 [Долар США] - штраф (фіксована частина). 13680.44 [Долар США] - штраф (процентна складова), то суд не погоджується з нарахуванням позивачем штрафів на суму заборгованості, враховуючи наступне.

Пунктом п.4.3. кредитного договору передбачено нарахування штрафу у разі порушення строеів платежів по будь-якому з грошових зобовязань передбачених кредитним договором, зокрема, в розмірі 250 гривень та 5 % від суми позову. Позивачем нараховано даний штраф, в тому числі, й на пеню, що є неприпустимим, оскільки за змістомстатті 549 ЦК України, штраф та пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Суд звертає увагу на те, що за порушення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем одночасно нараховано пеню та штрафи.

Отже, позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно - правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (порушення позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1ст. 61 Конституції Українита ч. 3ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В той же час, згідно правової позиції Верховного суду України від 21.10.2015 року у справі за № 6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушеннястроків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів в розмірі 11,57 [Долар США] - штраф (фіксована частина). 13680.44 [Долар США] - штраф (процентна складова) за порушення грошових зобов'язань.

Згідност. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № МКМООА00000275 від 30.10.2007 року

у розмірі 3956986,03 гривень, яка складається з: 81718.08 [Долар США] - заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті на день винесення рішення згідно офіційного курсу валют НБУ складає 1966137 гривень ; 67745,18 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті на день винесення рішення згідно офіційного курсу валют НБУ складає 1629949,03 гривень, 360900 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судові витрати в розмірі 3654 грн..

Відповідно до ст.169 ч.4 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів і постановляє заочне рішення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 554, 555, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 208, 209, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1) мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_2) мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке знаходиться м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299 заборгованість за кредитним договором № МКМООА00000275 від 30.10.2007 року у розмірі 3956986,03 гривень, яка складається з: 81718.08 [Долар США] - заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті на день винесення рішення згідно офіційного курсу валют НБУ складає 1966137 гривень ; 67745,18 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті на день винесення рішення згідно офіційного курсу валют НБУ складає 1629949,03 гривень, 360900 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1) мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_2) мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке знаходиться м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299 судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5