Вирок № 54208318, 07.12.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1418/15-к

Провадження № 1-кп/266/154/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Дзюба М.В.,

з участю секретаря Петрухіної Т.Л.,

прокурора Чуєнко К.С.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050780000207 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

який народився в м.Маріуполі Донецької області,

громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2,

не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого

та мешкає за адресою: м.Маріуполь, пр..Будівельників,

буд.161-а, кв.48

у вчиненні злочинів, передбачених ст..ст.122 ч.1, 187 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, 14 лютого 2015 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись в квартирі №1 буд.№40 по пр..Будівельників в Приморському районі міста Маріуполя, де перебував у гостях у своєї знайомої ОСОБА_2, діючи умисно, з метою спричинення останній тілесних ушкоджень, шляхом підніжки штовхнув останню на підлогу, нахилився над нею, охопивши руками за шию ОСОБА_2 та почав стискати руки на шиї останньої, внаслідок чого ОСОБА_2 Н,П. втрачала свідомість, а коли прийшла до тями, він наніс їй чотири удари кулаками рук та чотири удари ногами по обличчю, після чого протиправні дії ОСОБА_4, направлені на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, були припинені.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_2 спричинені: лінійний перелом тіла лівої вилицюватої кості, перелом кісток носа; коммоційний синдром; садни на лобі справа біля росту волосся, у скроневій області, в області правої щоки та на підборідді справа, по передній поверхні лівого колінного суглоба та передній поверхні лівої гомілки; синці на повіках обох очей, на підборідді справа, по передній поверхні шиї справа у верхній та нижній третині, зліва у середній третині, в області тіла грудини, в області обох плечей; крововилив у внутрішній кут склери лівого ока, скола емалі 1,2,3 зубів на верхній щелепі справа, які утворились від дії тупих предметів та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров?я на строк більше 21-го дня.

Він же, 14 лютого 2015 року, приблизно о 20 годині, знаходячись у квартирі №1 буд.№40 по пр..Будівельників в Приморському районі м.Маріуполя, в гостях у своєї знайомої ОСОБА_2, з метою заволодіння майном останньої, з корисних мотивів, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя відносно ОСОБА_2, на кухні її квартири взяв до рук кухонний ніж, клинок якого приставив до грудей ОСОБА_2, демонструючи таким чином в безпосередній близькості перед ОСОБА_2 та висловив вимоги передачі йому грошей та ювелірних прикрас, і коли воля до спротиву ОСОБА_2 була втрачена, заволодів її майном, а саме: золотим ланцюгом 585 проби вагою 4,7 грам вартістю 900 гривень за 1 грам на загальну суму 4230 гривень, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 4230 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

В суді обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав частково, а саме за ст..122 ч.1 КК України визнав повністю, за ст..187 ч.1 КК України не визнав. Суду пояснив, що ввечері 14 лютого 2015 року прийшов в гості до ОСОБА_2, з якою познайомився в соцмережах. Знаходячись в квартирі ОСОБА_2, під час розмови з останньою з приводу суспільно-політичної ситуації, він наніс їй удар рукою в обличчя, повалив на ліжко та став її бити, наніс приблизно 5-7 ударів. При цьому вона свідомості не втрачала. За шию він брав, однак рук не стискав та не душив її. Потім потерпіла сказала, що віддасть йому все, що в неї є, та всунула йому в руки свого золотого ланцюга. Він забрав ланцюг та вийшов з квартири. Прийшов до тями вже коли їхав в маршрутному таксі. Ланцюга потерпілій він не повернув, та сховав його в підїзді будинку, в якому мешкає, оскільки усвідомлював, що вдома його можуть знайти та вилучити працівники міліції. Через декілька днів він попросив свого знайомого здати ланцюг в ломбард, оскільки знав, що там встановлені відеокамери та не хотів предявляти під час здачі свій паспорт. Грошей в потерпілої він не викрадав та ножем їй не погрожував.

Позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої визнав повністю. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, визнав частково: в частині вартості золотого ланцюга, витрат на придбання медикаментів 4212,42 гривень, витрат на правову допомогу в сумі 2000 гривень та моральної шкоди, граничний розмір якої він оцінює в 12000 гривень. Просив не позбавляти його волі, оскільки перебуваючи в місцях позбавлення волі, він не зможе найти для себе достойну роботу та не матиме можливості відшкодувати потерпілій заподіяні збитки.

Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши письмові та речові докази, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів повністю доведена наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що з обвинуваченим вона познайомилась 13.06.2013 року в соціальних мережах в Інтернеті та підтримувала з ним дружні стосунки. 11.02.2015 року він приходив до неї в гості, однак поводився дивно, нервував, бігав по кімнаті, на що вона запропонувала йому таблетку заспокійливого препарату. Він заспокоївся та вони домовились зустрітись 14 лютого 2015 року. 14.02.2015 року, прийшовши разом до її квартири, він відмовився вечеряти та дивився телевізор. Приблизно о 19 годині 30 хвилин того ж дня, він раптово став бити її по ногах, наслідок чого вона впала, а він став її душити, охопивши шию руками. Вона намагалась вирватись та втратила свідомість. Потім Мороз повалив її на підлогу та став бити ногами, не реагуючи на її прохання припинити її бити. Після цього він приніс з кухні ножа, тримаючи його в руці, та приставив ніж до її тіла. Тоді вона сказала, що готова йому віддати все, що в неї є, на що він погодився. Тримаючи в руці ніж, він пішов за нею в другу кімнату, де забрав 3000 гривень, 100 гривень дістав з її сумки, та у ванній кімнаті забрав золотий ланцюжок. Також під час цього він пошкодив їй мочки вушей, одну сережку вона знайшла одразу після події на підлозі, а іншу через три місяці. Після цього він в її телефоні видалив інформацію про свої дзвінки, витер платком всі місця, куди торкався, та вийшов з її квартири. Вона викликала собі швидку медичну допомогу та зателефонувала своїй тітці, яка викликала міліцію. Злочином їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Заявила цивільний позов, в якому просила стягнути з обвинуваченого на її користь у відшкодування матеріальної шкоди: витрати на лікування 4212, 42 гривні, вартість золотого ланцюга з хрестиком 4230 грн, грошові кошти 2600 гривень, витрати на правові послуги - 2000 грн, а всього 11042,42 гривень, та у відшкодування моральної шкоди 30000 гривень. Наполягала на суворому покаранні обвинуваченого.

Згідно карти виклику бригади швидкої медичної допомоги №990 від 14.02.2015 року слід, що виклик до ШМП надійшов о 20 годині 45 хвилин 14.02.2015 року. О 20 годині 52 хвилини бригада ШМД прибула за адресою: пр..БудівельниківАДРЕСА_1, де було надано медичну допомогу ОСОБА_2 Зі слів останньої, вона були побита. Їй встановлено первинний діагноз: забиття мяких тканин голови, обличчя, шиї, гематома біляокової клітчатки лівого ока та вона була госпіталізована до БСМП.

З довідки від 06.03.2015 року, виданої Комунальним закладом «Міська лікарня №5 м.Маріуполя» вбачається, що ОСОБА_2 14 лютого 2015 року, о 21 годині 30 хвилин, зверталась за ургенством до НХВ МЛ №5 з діагнозом: забиття м?яких тканин голови, обличчя, перелом кісток носа?; перелом нижньої щелепи справа?.

За висновком судово-медичної експертизи №97 від 18.03.2015 року у ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою виявлені наступні тілесні ушкодження: лінійний перелом тіла лівої вилицюватої кості, перелом кісток носа; коммоційний синдром; садни на лобі з права біля росту волосся, у скроневої області, в області правої щоки та на підборідді справа, по передній поверхні лівого колінного суглоба та по передній поверхні лівої гомілки; синці на повіках обох очей, на підборідді справа, по передній поверхні шиї справа в верхній та нижній третині, зліва в середній третині, в області тіла грудини, в області обох плечей; крововилив у внутрішній кут склери лівого ока, сколи емалі 1,2,3 зубів на верхній щелепі справа, які утворилися від дії тупих предметів, можливо в строк та при обставинах, на які посилається ОСОБА_2, та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоровя на строк більше 21-го дня.

З протоколів слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_2 від 06.03.2015 року та 27.03.2015 року, слід, що аналогічні показання вона давала під час досудового розслідування, при цьому логічно, послідовно та змістовно розповіла та показала механізм нанесення ОСОБА_4 їй тілесних ушкоджень та обставини, за яких він заволодів її майном.

Відповідно до висновку СМЕ №97/33 від 18.03.2015 року, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, наявних у ОСОБА_2, вони могли утворитися за обставин, на які вона посилається у протоколах допиту від 15.02.2015 року та 24.02.2015 року та в протоколі проведення слідчого експерименту за її участю від 06.03.2015 року.

Висновком СМЕ №97/33/37 від 08.04.2015 року встановлено, що виявлені у потерпілої ОСОБА_2 синці по передній поверхні шиї справа у верхній та нижній третині, зліва у середній третині, утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути пальці кистів рук сторонньої людини, що могло мати місце при удушенні. Садно по передній поверхні лівого колінного суглоба могло утворитися при падінні з висоти власного росту, як вказує ОСОБА_2 у протоколі слідчого експерименту від 27.03.2015 року.

Крім того, за висновком СМЕ №97/33/37/49 від 21.04.2015 року, беручи до увагу характер та локалізацію тілесних ушкоджень в області обличчя та шиї у ОСОБА_2, вони могли утворитися при обставинах, на які посилається ОСОБА_4 в ході допиту в якості підозрюваного 10.04.2015 року та за обставинами слідчого експерименту з його участю від 10.04.2015 року. Однак враховуючи характер та локалізацію усіх наявних тілесних ушкоджень, найбільш вірогідно, що вони утворилися при обставин, на які посилається потерпіла ОСОБА_2 під час слідчих експериментів з її участю від 06.03.2015 року та 27.03.2015 року.

З протоколу огляду місця події слід, що під час огляду квартири АДРЕСА_2 в Приморському районі м.Маріуполя, який було проведено 15.02.2015 року з 02 години 20 хвилин до 03 години 55 хвилин, виявлено, що на підлозі в кухні розсипаний цукор та в кухні виявлений і вилучений кухонний ніж загальною довжиною 307 мм.

Відповідно до протоколу предявлення речей для впізнання від 06.03.2015 року, потерпіла ОСОБА_2 серед предявлених їй кухонних ножів впевнено впізнала ніж, яким ' 14.02.2015 року загрожував їй ОСОБА_4

Згідно протоколу від 03.03.2015 року предявлення особи для впізнання з участю потерпілої ОСОБА_2, остання серед предявлених їй осіб впевнено впізнала ОСОБА_4, пояснивши що саме він 14.02.2015 року спричинив їй тілесні ушкодження та заволодів її майном.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що в один з днів в лютому 2015 року він йшов в напрямку площі Кірова в Жовтневому районі м.Маріуполя та зустрів ОСОБА_4, який запитав чи є в нього при собі паспорт, оскільки потрібно здати золоту цепочку. Паспорт в нього з собою був та вони вдвох пішли до ломбарду. Він зайшов в приміщення ломбарду, а Мороз залишився на вулиці. Він здав в ломбард отриманий від ОСОБА_4 золотий ланцюг на свій паспорт та передав виручені гроші ОСОБА_4. За це Мороз дав йому 100 гривень та вони розійшлись. В подальшому він в міліції впізнав цей золотий ланцюг. Про те, що він був викрадений, він не знав.

З протоколу предявлення особи для впізнання від 03.03.2015 року слід, що свідок ОСОБА_5 серед предявлених йому осіб впевнено впізнав ОСОБА_4, пояснивши, що саме ОСОБА_4 в лютому 2015 року передав йому золотий ланцюг для продажу, а він здав ланцюг до ломбарду та передав йому виручені гроші.

Відповідно до протоколу предявлення предмета для впізнання за фотознімками від 10.03.2015 року, свідок ОСОБА_6 впізнав золотий ланцюг, який йому передав ОСОБА_4 в лютому 2015 року та який він за його проханням здав до ломбарду в районі Кіровського ринку в Жовтневому районі м.Маріуполя.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона працює лікарем бригади швидкої медичної допомоги та за викликом у складі бригади виїжджала 14.02.2015 року на пр.Будівельників, 40-1. Разом з фельдшером вони підійшли до квартири, двері в яку були незамкнені. Внутрі квартири була підозріла тиша та на їх вигуки довго ніхто не відгукався. Вона зайшла у квартиру, пройшла до зали і тільки потім вони виявили жінку, яка потребувала медичної допомоги. На запитання жінка, яка була перелякана та перебувала у заторможеному стані, пояснила, що її побив її знайомий, без будь-якої причини, та погрожуючи ножем, взяв її майно та втік. У жінки були пошкодження на вухах, на шиї, в області щелепи, обличчя, а тому жінку госпіталізували до БСМП.

Аналогічні пояснення дала фельдшер бригади СМП ОСОБА_8, яка підтвердила, що разом з лікарем ОСОБА_7 за викликом приїжджала за адресою: пр.Будівельників. 40, кв.1. В квартирі було все перевернуто, на підлозі в кухні щось розсипане. Вона запамятала слова жінка про те, що знайомий прийшов до неї в гості, вона хотіла його нагодувати, а той без будь-якої причини став її бити та душити. У жінки була набрякла шия, набряк в області щелепи, на обличчі була кров. Вона обробила їй рани на обличчі та вухах та жінка була госпіталізована.

З пояснень свідка ОСОБА_9 слід, що потерпіла ОСОБА_2 проходила стаціонарне лікування у неврологічному відділенні, де вона працює лікарем. Зі слів потерпілої, вона 14.02.2015 року була побита її знайомим, який до того ж погрожував їй ножем.

З довідки Маріупольської міської лікарні №90 слід, що ОСОБА_2 з 19 лютого по 26 лютого 2015 року перебувала в цьому лікувальному закладі на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні та витрати за 7 койко-днів складають 1274 гривні. Лікарня фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікує його дії :

-за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя;

-за ч.1 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров? я потерпілого (розбій).

При цьому доводи обвинуваченого в частині того, що він не скоював напад із погрозою застосування фізичного насильства та потерпіла сама віддала йому золотий ланцюг, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема поясненнями самої потерпілої, поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з яких слід, що одразу після вчиненого нападу потерпіла перебувала у пригніченому та заляканому стані внаслідок протиправних відносно неї дій та повідомила про обставини вчиненого відносно неї злочину. До того ж, сам обвинувачений пояснював, що викрадений ланцюг він додому не приніс та в подальшому потерпілій не повернув, здавши його через іншу особу в ломбард та витративши кошти на свій розсуд, оскільки розумів, що його будуть шукати працівники міліції, а тому не міг не усвідомлювати протиправності своєї поведінки та невідворотності покарання за вчинений злочин.

При визначенні виду та міри покарання, суд відповідно до вимог ст..ст.65-67 КК України, розяснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, враховує ступень тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений скоїв злочини, які відповідно до ст..12 КК України є злочином середньої тяжкості та тяжким.

Обставин, що обтяжують чи помякшують покарання, судом не встановлено. При цьому, усні вибачення перед потерпілою в судовому засіданні , які обвинувачений приніс напередодні судових дебатів, як обставину, що помякшує покарання, суд не приймає до уваги, оскільки зміст таких вибачень зводився до того, що йому прикро за те, що сталось, оскільки він цим погіршив своє особисте життя. Окрім того, поведінка обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і в суді, жодним чином не свідчить про те, що він щиро розкаявся у скоєному та щиро бажає виправити свою провину перед потерпілою.

Обвинувачений раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку в наркологічному диспансері та Маріупольській міській лікарні №7 не перебуває, не працює та будь-яких обєктивних перешкод до працевлаштування не має.

За таких обставин, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, яке належить відбувати реально. На думку суду таке покарання буде співрозмірним скоєним злочинам суду та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Підстав для застосування положень ст..75,76 КК України суд не вбачає.

Строк відбування покарання слід обчислювати з моменту затримання обвинуваченого в порядку виконання вироку.

Позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 суд визнає частково обґрунтованим та задовольняє його частково. Так, витрати на лікування потерпілої на суму 4212.42 гривні, а також вартість вкраденого майна 4230 гривень підтверджені належними доказами та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої. Також обґрунтованими та доведеними є понесені потерпілою витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень, які також підлягають відшкодуванню. В частині позовних вимог про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди в сумі 2600 гривень, то в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обвинувачений заволодів саме такою грошовою сумою та заволодіння грошима не вмінялось обвинуваченому у предявленому йому обвинуваченні, а тому в цій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє за недоведеністю. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то з огляду на обставини правопорушення, глибину моральних страждань, яких потерпіла зазнала у звязку із протиправною поведінкою щодо себе, фізичного болю та страждань, яких потерпіла зазнала у звязку із пошкодженням здоров?я, тривалості лікування, суд вважає визначений потерпілою ОСОБА_2 розмір грошового відшкодування моральної шкоди спів розмірним та розумною і справедливою компенсацією заподіяної обвинуваченим потерпілій моральної шкоди, а тому в цій частині позовні вимоги задовольняє.

Речові докази: ніж кухонний, який зберігається в камері зберігання речових доказів Приморського ВП МВ ГУНП в Донецькій області, повернути потерпілій, а вилучені у обвинуваченого мобільні телефони, які були передані йому на зберігання під розписку залишити ОСОБА_4

Запобіжний захід відносно обвинуваченого домашній арешт, до набуття вироком чинності залишити без змін.

Строк покарання обчислювати з моменту затримання обвинуваченого в порядку виконання вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.122 КК України один рік позбавлення волі;

- за ч.1 ст.187 КК України три роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого домашній арешт, до набуття вироком чинності залишити без змін.

Позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування витрат, понесених Комунальною установою «Маріупольська міська лікарня №9» (ЄДРПОУ 05480826) на користь держави на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 1274 гривні.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 10442 (десять тисяч чотириста сорок дві ) гривні 42 копійки, та у відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Речові докази: ніж кухонний, який зберігається в камері зберігання речових доказів Приморського ВП МВ ГУНП в Донецькій області, повернути потерпілій ОСОБА_2, а вилучені у обвинуваченого мобільні телефони, які були передані на зберігання під розписку залишити ОСОБА_4

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дзюба М. В.