Рішення № 54207812, 08.12.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7330/15-ц

2/264/3900/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"08" грудня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., при секретарі Мащенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що працював у ПрАТ «Азовелектросталь», де йому не виплачували заробітну плату, у звязку із чим він був вимушений звільнитися за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Після звільнення остаточний розрахунок із позивачем був проведений лише 29 вересня 2015 року. У звязку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки з 11.06.2015р. по 30.09.2015 року із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 208,38 грн. за 80 середньомісячних робочих днів, у сумі 16670,44 грн. Також зазначає, що у звязку із порушенням його права на заробітну плату йому була завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює у 1000,00 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 11.06.2015р. по 30.09.2015 р. у розмірі 16670,44 грн., моральну шкоду у сумі 1000,00 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 292,32 грн.

У грудні 2015 року позивач зменшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 11.06.2015р. по 29.09.2015 р., моральну шкоду у сумі 1000,00 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 292,32 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позов ОСОБА_1 не визнає. Погодився з тим, що розмір середньоденної заробітної плати позивача дійсно становить 208,38 грн., не заперечував цю обставину та не наполягав на її доведенні згідно вимог ст. 61 ЦПК. В решті частини позовні вимоги не визнав.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, у судове засідання не прибув з невідомих причин, тому за наявності письмової згоди позивача суд вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Згідно із статтею 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач в період з 13.02.2012 року по 10.06.2015 року працював у відповідача, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

10.06.2015 р. позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України.

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна плата.

Згідно наданої позивачем виписки з його особового банківського рахунку, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 була виплачена 28.09.2015 року у розмірі 10659,87 грн., 29.09.2015 року 7461,91 грн., 29.09.2015 року 17411,13 грн.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, а остаточний розрахунок при звільненні був проведений лише 29 вересня 2015 року, що підтверджується банківською випискою. Відповідачем не було спростовано вказаних обставин.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом було встановлено, що остаточний розрахунок по заробітній платі був проведений відповідачем лише 29 вересня 2015 року, тому розрахунок середнього заробітку має відбуватися по 29 вересня 2015 року.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Позивачем був наданий до суду власний розрахунок середньоденної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи, що передували дню звільненню.

Згідно наданого позивачем розрахунку середньоденна заробітна плата позивача становить 208,38 грн.

Відповідач у своїх письмових запереченнях повністю погодився із розрахованим позивача розміром середньоденного заробітку у сумі 208,38 грн. і не заперечував цю обставину та не наполягав на її доведенні згідно вимог ст. 61 ЦПК.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім того, нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на вказані принципи та обставини того, що суд не може вийти за межі позовних вимог позивача, який в своєму позові наполягає на розмірі середньоденного заробітку в розмірі 208,38 грн., а відповідач повністю визнає вказаний розмір, тому вказана обставина не підлягаю доведенню іншими доказами, та вважається судом встановленою у зазначеному розмірі - 208,38 грн.

За даними представленого відповідачем графіку № 1 для працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8,2 години (8 годин 12 хвилин) на 2015 рік середньостатистична кількість робочих днів позивача за період з дня після звільнення з 11.06.2015р. по 29.09.2015р. складає 77 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 11.06.2015р. по 29.09.2015р. складає 16045,26 грн. (77 днів х 208,38 грн.).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 16045,26 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 1000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 300 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать, у тому числі, витрати на правову допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, витрати на правову допомогу, понесені позивачем, а саме складання позовної заяви, підготовка пакету документів для звернення особи до суду, складання запиту на отримання відомостей про заробіток, графік робіт особи, проведення розрахунку середнього заробітку та консультація складають 292,32 грн. Позивач має право на відшкодування судових витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів у підтвердження витрат, повязаних зі складанням адвокатом запиту на отримання відомостей про заробіток, графік робіт ОСОБА_1, а тому вважає достатньою суму у відшкодування судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача у розмірі 243,60 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 487,20 грн. за вимоги майнового характеру та 487,20 грн. за вимоги немайнового характеру, а всього 974,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2015 року по 29.09.2015 року в сумі 16045,26 грн. (шістнадцять тисяч сорок пять гривень 26 коп.), з утриманням ПАТ «Азовзагальмаш» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у сумі 300,00 (триста) грн., а також судові витрати на правову допомогу у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 974,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. В. Кузнецов