Постанова № 54206295, 03.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2015 р. Справа№ 925/680/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участі представників сторін:

від прокуратури: Тимко В.В. - за довіреністю оформленою належним чином;

від позивача: Зернов Р.Ю. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Барський М.А. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової прокуратури Київського гарнізону

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 року

у справі № 925/680/15 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Автобус"

про стягнення 2895976,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Автобус" про стягнення 2895976,00 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 47/1-АС/14 від 18.07.2014 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 року у справі № 925/680/15 (суддя Васянович А.В.) у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Військова прокуратура Київського гарнізону звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження обставин справи.

Апелянт обґрунтовує свою скаргу тим, що питання шодо доказів направлення чи вручення Відповідачу заявки № 748 від 12.08.2014 року було поставлено лише 09.06.2015 року, тобто в день винесення рішення суду, а тому Позивач не мав змоги надати суду фіскальний чек від 12.08.2014 № 3356, який підтверджус факт направлення заявки № 748 від 12.08.2014 року на адресу ТОВ «Український Автобус».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у скаладі головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження визначеним складом суддів та призначено на 23.09.2015 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року у зв'язку з перебування суддів Сітайло Л.Г., Пономаренка Є.Ю. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року розгляд справи відкладено на 22.10.2015 року.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні, яке відбулось 22.10.2015 року оголошено перерву до 17.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року розгляд справи відкладено на 26.11.2015 року.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні, яке відбулось 26.11.2015 року оголошено перерву до 03.12.2015 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 21.09.2015 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить апеляційний суд залишити рішення господарського суду Черкаської області по справі 925/680/15 від 09.06.2015 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

18.07.2014 року між військовою частиною 3078 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Автобус" (учасник) було укладено договір за № 47/1-АС/14.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору учасник зобов'язався у 2014 році поставляти замовнику товари, визначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару автомобілі для перевезення не менше ніж 10 людей (спеціалізовані) (код згідно Державного класифікатора продукції та послуг - 29.10.3), кількість товару за договором автобуси марки "АТАМАN А - 09620" в кількості 10 одиниць.

Приписами п. 3.1. договору встановлено, що ціна товару складає 15739000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2623166,66 грн.

Пунктом 4.2. договору визначено, що розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів.

В подальшому сторони додатковою угодою №1 від 08.12.2014 року внесли зміни до договору від 18.07.2014 року, якою п. 4.2. договору викладено в новій редакції: "Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 100% від загальної суми договору. Попередня оплата здійснюється в розмірі 100% від загальної суми договору на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів (МВС України) 03 грудня 2014 року №52178, постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та основної плати за фактично поставлений товар." протягом 10 банківських днів з дати укладення додаткової угоди №1

Решта умов договору № 47/1-АС/14 залишилася без змін.

Згідно п. 6.3.1. учасник зобов'язаний забезпечувати поставку товарів у строки, встановлені договором.

Умовами п. 5.1. договору визначено, що строк поставки товару складає 30 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Як зазначав прокурор у своєму позові 12.08.2014 року позивачем було направлено відповідачу заявку на поставку автобусів спеціалізованого типу "Атаман А-09620" в кількості 10 штук за №748, термін поставки було визначено 12.09.2014 року.

Однак, як вказував прокурор, відповідач товар поставив з порушенням визначених строків, а саме: 25.12.2014 року було поставлено три автобуса на загальну суму 4721700,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної за №ДВ-0000229 та 30.12.2014 року - решту автобусів на загальну суму 11017300,00 грн., про що свідчить копія видаткової накладної №ДВ-0000230.

Згідно п. 7.2.2. договору за порушення строків виконання зобов'язання учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 2895976,00 грн. штрафних санкцій за договором поставки № 47/1-АС/14 від 18.07.2014 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем порушено строки поставки автобусів за договором № 47/1-АС/14 від 18.07.2014 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, поставка товару повинна відбутися напротязі 30 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи міститься копія заявки №748 від 12.08.2014 року, на яку посилався прокурор у позові.

Надана прокурором копія фіксального чеку Укрпошти від 12.08.2014 № 3356 не є належним доказом направлення саме заявки №748 від 12.08.2014 року.

Натомість відповідачем було надано копії заявок на поставку товару від 03.12.2014 року за №1928 та від 12.12.2014 року №2092, у вказаних заявках було визначено строк поставки автобусів до 25.12.2014 року та до 30.12.2014 року відповідно.

Сторони в грудні місяці 2014 року місяці внесли зміни до договору, якими зокрема, передбачили 100% попередню оплату.

Проте, незважаючи на даний факт прокурором за 114 днів прострочки поставки, починаючи з вересня 2014 року, нараховано відповідачу неустойку.

Також матеріали справи не містять самого розрахунку штрафних санкцій за позовом прокурору.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів того, що сторонами було внесено зміни до умов договору, щодо строку поставки товару суду надано не було.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з урахуванням умов п. 5.1. договору строк поставки товару згідно заявки від 03.12.2014 року настав 02.01.2015 року, а згідно заявки від 12.12.2014 року - 11.01.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 року відповідачем було поставлено три автобуса марки "АТАМАN А - 09620", а 30.12.2014 року решту автобусів в кількості 7 штук, що підтверджується копіями актів приймання - передачі.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем було належним чином виконані умови договору від 18.07.2014 року № 47/1-АС/14 щодо поставки автобусів в кількості 10 штук.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурором та позивачем всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено факту порушення відповідачем умов договору поставки, а тому нарахування штрафних санкції за несвоєчасну поставку товару є безпідставним.

З огляду на викладене позовні вимоги Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 року у справі № 925/680/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Військового прокурора Київського гарнізону, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Військового прокурора Київського гарнізону на рішення господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 року у справі № 925/680/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до підпункту 11 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору, то судовий збір, з урахуванням рекомендацій викладених у вищевказаній постанові Пленуму ВГСУ, а також вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України в розмірі 57919,52 грн. за подання позовної вимоги та 28959,76 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військового прокурора Київського гарнізону на рішення господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 року у справі № 925/680/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 року у справі № 925/680/15 - залишити без змін.

3. Стягнути з військової частини 3078 (вул. Нижньоюрківська, 8А, м. Київ, ідентифікаційний код 25574423) в доход Державного бюджету України 28959,76 судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

5. Матеріали справи № 925/680/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала