Постанова № 54206223, 10.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа№ 910/11051/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Рудченка С.Г.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.12.2015 року по справі № 910/11051/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року у справі № 910/11051/15 (суддя - Борисенко І.І.)

За позовом Заступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, в якому просить: зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Київській міській ради земельну ділянку загальною площею 549 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1, нормативно грошовою оцінкою 2 357 903,18 грн., розташовану по АДРЕСА_1 та привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан.

Рішенням господарського суду міста Києва № 910/11051/15 від 09.07.2015 року позов задоволено повністю. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Київській міській ради земельну ділянку загальною площею 549 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_1 та привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по справі № 910/11051/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксова В.В., Ільєнок Т.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11051/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року по справі № 910/11051/15 прийнято до провадження.

05.10.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло додаткові документи.

08.10.2015 року від прокуратури Святошинського району на підставі ст. 96 ГПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року у справі № 910/11051/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11051/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року по справі № 910/11051/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження зазначеною колегією.

13.10.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

13.10.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, призначеному на 13.10.2015 року, оголошено перерву до 08.12.2015 року.

У зв'язку з переформуванням колегій Київського апеляційного господарського суду розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11051/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року по справі № 910/11051/15 прийнято апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до розгляду зазначеною колегією та призначено розгляд справи на 10.12.2015 року.

10.12.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Представник відповідача та відповідач в судових засіданнях надавали свої пояснення, якими підтримували доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надав свої пояснення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року без змін.

Представник прокуратури в судових засіданнях надав свої пояснення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін та прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року по справі № 910/11051/15 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Стаття 14 Конституції України встановила, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відностин.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У ст. 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що селищний, сільський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень сільської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Рішенням Київської міської ради № 225/282 від 31.10.2006 року фізичній особі передано земельну ділянку строком на 1 рік загальною площею 0,05 га. для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе-ресторану на АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

21.10.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, орендар) та Київською міською радою (позивач, орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 13-15).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладені договори оренди за своєю правовою природою є договором найму та піднайму.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 225/282 від 31.10.2006 року передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку.

Пунктами 2.1 та 3.1. договору передбачено, що передано в оренду на 1 рік земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), розміром 549 кв.м. для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе-ресторану.

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Пунктом 11.3. договору визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 4.1. договору, визначена цим договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) за договором № 75-6-00429 становить 2 357 903,18 грн.

Пунктом 8.4. договору встановлено, що орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору.

Відповідно до п. 8.4 договору забудова земельної ділянки повинна бути завершена в строки встановлені проектною документацією на будівництва, затвердженою в установленому порядку.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 17.02.2015 року № 127/08 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів у відповідності до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, головним спеціалістом Більовським І.В., проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яка згідно з міським земельним кадастром перебуває в оренді ФОП ОСОБА_2 (а.с. 16).

Під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе-ресторану не використовується. Земельна ділянка вільна від забудови.

У зв'язку з чим, заступник прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, в якому просить: зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Київській міській ради земельну ділянку загальною площею 549 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1, нормативно грошовою оцінкою 2 357 903,18 грн., розташовану по АДРЕСА_1 та привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан.

Позов мотивовано тим, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе-ресторану не використовується. Земельна ділянка вільна від забудови. Однак, відповідач земельну ділянку не повернув та продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів, а відповідно до п. 3.1 договору № 75-6-00429 договір укладено на 1 рік, тобто до 23 жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із п. 7.1 договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено і в разі припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 11.3. договору серед іншого встановлено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (п. 11.8. договору).

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною 2 вказаної статті Закону орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі.

Рішенням Київської міської ради від 02.06.2015 року № 613/1477 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки будівництва, експлуатації та обслуговування кафе-ресторану на АДРЕСА_1.

Положення ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з вищенаведених норм закону, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, оскільки вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на рішення Київської міської ради № 14/991 від 26.09.2000 року «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві» (а.с. 37) та угоду № 126 від 05.12.2005 року (а.с. 38), відповідно до якої відповідач сплатив аванс за купівлю земельної ділянки площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1, то вони до уваги колегією суддів не беруться, оскільки предметом спору по даній праві є повернення Київській міській раді земельної ділянки загальною площею 549 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1, яку було надано в оренду відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21.10.2008 року.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року у справі № 910/11051/15 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року у справі № 910/11051/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року у справі № 910/11051/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11051/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

С.Г. Рудченко