Постанова № 54206079, 09.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.12.2015 справа №905/2177/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю від відповідача:Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірнично збагачувальний комбінат», м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область на рішення господарського судуДонецької області від28.10.2015 рокупо справі№ 905/2177/15 (суддя: Левшина Я.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірнично збагачувальний комбінат», м. Орджонікідзе, Дніпропетровська областьдо Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Ремкомунелектротранс», м. Донецькпрозобов'язання виконати певні дії та стягнення 125 755,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірнично збагачувальний комбінат» (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Ремкомунелектротранс», (далі «Відповідач») штрафних санкцій у розмірі 125 755,00 грн. та зобовязання здійснити постачання товару.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2015 року у справі № 905/2177/15 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що на території Донецької та Луганської областей не відбувалося військових дій. Антитерористична операція таких дій не передбачала. Відтак відсутні підстави для застосування приписів пунктів 9.1 9.4 укладеного Сторонами договору та ст.. 617 ЦК України.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірнично збагачувальний комбінат», м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область.

Представник Позивача 09.12.2015 року через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надав доповнення до апеляційної скарги № 101-1076 від 04.12.2015 року, в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, поважність причин неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами страви 13.02.2013р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір поставки № Т145/05 (далі «Договір»), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобовязався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики вказуються в специфікаціях (додатках) до договору (далі-товар), які є невідємною частиною, а покупець зобовязався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в специфікаціях до цього договору (п. 2.1. договору).

13.08.2014 року сторонами була підписана специфікація № б/н, відповідно до якої постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 1862412,00грн. Як вбачається із специфікації, сторони узгодили умови оплати передоплата 50% проти надання постачальником банківської гарантії повернення авансового платежу в обсязі 100% суми передоплати. Банківська гарантія повернення авансового платежу надається покупцю на строк 150 календарних днів з дати оформлення. Гарантом та авізуючим банком виступає ПАТ КБ ПриватБанк. Останні 50% розрахунку на поставлений товар здійснюється на умовах діленого, безвідкличного, документарного акредитиву. Акредитив відкривається на протязі 30 банківських днів з моменту 50% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника. Термін дії акредитиву-180 календарних днів. Ціна на товар є фіксованою і не підлягає збільшенню до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

На виконання умов Договору та Специфікації, 02.10.2014р. відповідачем був виставлений рахунок № 1011 на оплату товару, а саме: сегмент 3550.03.003.0 у кількості 16шт., зуб ковша 1080.02,11-1 у кількості 87шт., біло М4137 у кількості 6шт., зуб 1025.05.60 у кількості 87шт., башмак КГ-25 1.2К4148502:1.0306 у кількості 252шт., муфта ліва 1.2К4148502.1.0303СБ у кількості 12шт., муфта права 1.2К4148502.1 .0301СБ у кількості 12шт., коронка зуба ЕШ 01-48 у кількості 6шт., Пластина СС БМ 101 у кількості 40шт. на загальну суму 1862412,00грн.

Позивач здійснив 50% попередньої оплати за товар у сумі 931206,00грн., що підтверджується банківською випискою та відкрив акредитив №11-14/0828 від 18.11.2014р. на суму 931206,00грн.

Порушивши умови Договору поставки № Т145/05 від 13.02.2013 року Відповідач поставку товару по позиціям № 6, № 7 за Специфікацією (Додаток) № 5 від 13.08.2014 року, а саме муфти лівої (креслення 1,2К4148502.1.0303 СБ) у кількості 12 шт. на загальну суму 102 240,00 грн. (з ПДВ), муфти правої (креслення 1,2К4148502.1.0301 СБ) у кількості 12 шт. на загальну суму 120 240,00 грн. (з ПДВ) не здійснив.

Позивач здійснив сплату поставленої продукції, у тому числі 50% попередньої оплати за поставку муфти лівої 1.2К4148502.1.0303СБ у кількості 12шт., муфти правої 1.2К4148502.1 .0301СБ у кількості 12шт. у загальній сумі 1760172,00грн.

В специфікації сторони визначили строки поставки товару, зокрема, щодо муфти лівої 1.2К4148502.1.0303СБ у кількості 12шт. та муфти правої 1.2К4148502.1 .0301СБ у кількості 12шт. протягом 90 календарних днів з моменту передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

У звязку із зазначеними обставинами Позивач, з посиланням на приписи умов Договору, у тому числі й п. 10.3, вимагає зобовязати Відповідача здійснити постачання товару: муфти лівої 1.2К4148502.1.0303СБ у кількості 12 шт. і муфти правої 1.2К4148502.1 .0301СБ у кількості 12шт. та сплатити штраф за прострочення постачання.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №Т145/05 від 13.02.2013р., відповідач є постачальником, який зобовязався виготовити та поставити товар, а позивач є покупцем, який зобовязався прийняти та оплатити його.

Позивач свої зобовязання за договором №Т145/05 від 13.02.2013р. виконав належним чином, сплативши Відповідачу загалом 1 760 172,00 грн. Натомість Відповідач здійснив постачання товару всього на суму 1 657 932,00 грн. Решта суми 102 240,00 грн. була Відповідачем повернута Позивачу та прийнята останнім, що підтверджується банківською випискою від 02.03.2015р. (а.с.98) та Позивачем не спростовано.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких із своїх обовязків за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин непереборної сили, що знаходяться поза контролем сторін.

Термін виконання зобовязань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.3 Договору, настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується висновком ТПП України або іншими державними органами.

Відповідач надав сертифікат Торгово-промислової палати України № 5049 від 10.09.2015р., який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання зобовязання передати у власність товар - муфта ліва 1.2К4148502.1.0303СБ у кількості 12шт. та муфта права 1.2К4148502.1 .0301СБ у кількості 12шт. в строк, зазначений у специфікації №5 90 календарних днів з моменту здійснення передоплати, за договором №Т145/05 від 13.02.2013р. з 01.01.2015р. Дата закінчення форс-мажорних обставин тривають, дату встановити неможливо.

Судова колегія вважає, що Господарський суд цілком обґрунтовано прийняв наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України №5049 від 10.09.2015р., як належний доказ обєктивної неможливості виконання Відповідачем зобовязання за договором №Т145/05 від 13.02.2013р., щодо здійснення поставки муфти лівої 1.2К4148502.1.0303СБ у кількості 12шт. та муфти правої 1.2К4148502.1 .0301СБ у кількості 12шт. в строк, обумовлений специфікацією № 5.

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод «Ремкомунелектротранс» здійснює свою діяльність на території м. Донецьк. Нестабільна ситуація в Донецькій області, постійні бойові дії, військові зіткнення по всій території проведення АТО становлять реальну загрозу життю людей, що і призвели, в тому числі, до відсутності стабільності в роботі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Ремкомунелектротранс», у звязку з чим у підприємства відсутня можливість виконувати своєчасно і в повному обсязі свої договірні зобовязання з Публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірнично збагачувальний комбінат». Наведені обставини мають для Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Ремкомунелектротранс» надзвичайний, невідворотній характер, вони не залежать від волевиявлення підприємства, але потягли за собою тимчасову неможливість належного виконання договірних зобовязань з Публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірнично збагачувальний комбінат».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Тобто, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше.).

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 р. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" розпочато Антитерористичну операцію (АТО) на території Луганської та Донецької областей.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проведення антитерористичної операції на території м. Донецька є загальновідомим фактом, який на підставі ст. 35 ГПК України не потребує доказування.

Приписами ч.ч. 1, 2, ст.. 35 ГПК України, встановлено, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Доводи Позивача про те, що АТО, яке повадиться на території Донецької та Луганської області не повязано із військовими діями є хибними та такими та такими, що висловлені при повної не обізнаності Позивача у ситуації, яка відбувалася та відбувається у теперішній час на території у зоні проведення АТО.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірнично збагачувальний комбінат», м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2015 року у справі № 905/2177/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.