Рішення № 54205712, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №754/763/15-ц Головуючий у 1 інстанції Грегуль О.В.

Апеляційне провадження №22-ц/796/7712/2015 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу СтепаненкоДмитро Васильович, Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2006 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №10-06-И/33, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у сумі 140200 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира відповідно до укладеного сторонами 20.12.2006 іпотечного договору відповідачем передана в іпотеку банку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2011, яке набрало законної сили 16.06.2011, з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» солідарно стягнуто 1467185,25грн заборгованості за вказаним кредитним договором. Вказане рішення перебуває на виконанні ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження на квартиру - предмет іпотеки накладено арешт, проте, заборгованість перед стягувачем не погашена, квартира в рахунок погашення боргу не реалізовувалась.

Виходячи зі встановленого та керуючись положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», враховуючи, що доказів про зняття арешту з квартири не надано, - суд першої інстанції дійшов висновку, що на спірну квартиру не може бути звернуто стягнення, а тому відмовив у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представники банку просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів.

Відповідачі у судове засідання апеляційного суду, як і до суду першої інстанції, не з'явилися, за місцем реєстрації судові повідомлення не одержують, інших відомостей щодо місця проживання чи перебування відповідачів матеріали справи не містять, передбачених ч.9 ст.74 ЦПК України підстав для їх виклику чи повідомлення через оголошення у пресі немає. Керуючись положеннями абзацу 3 ч.5 ст.74 ЦПК України колегія вважає відповідачів повідомленими належним чином про час та місце апеляційного розгляду. Передбачених ст.305 ЦПК України обставин, які б унеможливлювали апеляційний розгляд справи, немає.

Перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правильно встановлено судом і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 його зобов'язань за кредитним договором №10-06-И/33 від 20.12.2006 виникла заборгованість. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2011, яке набрало законної сили 16.06.2011, з відповідачів солідарно на користь банку стягнуто 1467185,25грн заборгованості.

Також установлено, що вказане рішення суду не виконано, ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором продовжує не виконувати, у зв'язку з чим його заборгованість станом на 01.12.2014 відповідно до розрахунку банку склала 7270540,19грн, з яких:

- 119161,04 дол. США, що за курсом НБУ становить 1794136,28грн - сума строкової заборгованості за кредитом,

- 13896,14 дол. США (209225,84грн) - сума простроченої заборгованості по кредиту,

- 1374,92 дол. США (20701,35грн) - сума строкової заборгованості по процентах,

- 85524,08 дол. США (1287684,76грн) - сума простроченої заборгованості по процентах,

- 1355,22грн - сума заборгованості по щомісячній комісії,

- 49377,92грн - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії,

- 3908058,82грн - сума заборгованості по пені.

Розмір заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 20.12.2006 розрахований банком з дотриманням вимог закону та умов договору, сумнівів у його правильності не викликає. Разом з тим, враховуючи, що визначений банком розмір пені значно перевищує суму простроченої заборгованості по кредиту, а також що протягом 2006-2009 років ОСОБА_6 належним чином виконував умови договору, останній платіж на погашення кредиту здійснив у червні 2009 року, - колегія дійшла висновку про можливість зменшення розміру пені до розміру простроченої заборгованості за кредитом на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

За таких обставин розмір заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором станом на 01.12.2014 складає 7270540,19грн - 3908058,82грн пені + 209225,84грн простроченої заборгованості по кредиту = 3571707,21грн.

Зобов'язання ОСОБА_6 за кредитним договором забезпечені іпотекою, предметом якої є квартира, придбана відповідачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.12.2006 за кредитні кошти, отримані ним за кредитним договором, зобов'язання за яким відповідач не виконує. Позивач як іпотекодержатель відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого законом, покладається на іпотекодержателя.

Виходячи з того, що стягнення з відповідачів у судовому порядку суми заборгованості за кредитним договором, а також виконавчі дії, вжиті в рамках виконавчого провадження з виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2011 про стягнення з відповідачів суми заборгованості, не призвели до належного виконання зобов'язання боржника за кредитним договором, - сама по собі наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Пунктом 11.3.1 іпотечного договору від 20.12.2006 передбачений такий спосіб звернення стягнення як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, а тому вимоги банку в цій частині відповідають передбаченим законом способам захисту порушеного права і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Моментом набуття права власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України є день реєстрації права на нерухоме майно відповідно до закону.

З огляду на викладене та враховуючи, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» регламентує порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, що прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, а також виходячи з того, що на момент вирішення в судовому порядку вимоги банку про передачу йому як іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання ОСОБА_6 основного зобов'язання за кредитним договором неможливо визначити, якою буде вартість предмета іпотеки на день реєстрації права на нерухоме майно відповідно до закону, - вартість предмета іпотеки підлягає визначенню у передбаченому ч.6 ст.5 Закону України «Про іпотеку» порядку, а саме за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, установлених законом або договором.

У зв'язку з відсутністю заперечень відповідачів проти визначеної сторонами на підставі висновку про вартість об'єкта оцінки спірного жилого приміщення ціни предмета іпотеки у п.5 іпотечного договору, виходячи з того, що кредит ОСОБА_6 надавався у доларах США, і вартість предмета іпотеки визначена в 140240 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.12.2015 становить 140240 дол. США х 23,450698грн = 3288725,89грн, - колегія дійшла висновку про обгрунтованість доводів представника позивача щодо вартості спірної квартири, визначеної іпотечним договором.

Отже, позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 вартістю 3288725,89грн шляхом визнання права власності на вказану квартиру за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором №10-06-И/33 від 20.12.2006 в сумі 3571707,21грн грунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності передбачених законом підстав, якщо предметом іпотеки є житлове приміщення. Відповідно до ст.40 цього закону сам по собі факт звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення з нього всіх мешканців, окрім наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі у даній справі ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (ас76-77,111: неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у спірній квартирі, дані адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в м. Києві на ас78 не заслуговують на увагу, адже містять відомості щодо місця проживання ОСОБА_7, а не ОСОБА_7). ОСОБА_6 є власником квартири і не є наймачем, ОСОБА_8 - його дружина, а ОСОБА_7 - донька.

Відповідно до частин 2, 4 ст.109 ЖК України при виселенні громадян у зв'язку зі зверненням стягнення на жиле приміщення, що було придбане ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою цього жилого приміщення, громадянам, яких виселяють, інше постійне жиле приміщення не надається, а є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання.

Оскільки відповідачі як власник жилого приміщення - предмета іпотеки та члени його сім'ї у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем підлягають виселенню з наданням жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, проте, про наявність такого житла позивач не надав належних і допустимих доказів і не зазначив його адреси і визначення, - вказана обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про виселення.

Що стосується застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то відповідно до положень цього закону протягом його дії не може бути примусово стягнуто нерухоме майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання і у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140мІ для квартири.

Оскільки позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки підлягають задоволенню, проте, наявні передбачені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підстави для його застосування (спірна квартира виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України ОСОБА_6 за споживчим кредитом, наданим йому 20.12.2006 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» як кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті - доларах США на підставі кредитного договору №10-06-И/33, використовується відповідачем як місце постійного проживання його родини, суду не надано у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України порядку належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_6 у власності іншого нерухомого житлового майна, загальна площа спірної квартири 63,20мІ, що не перевищує 140мІ), - рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії цього Закону.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не відповідає встановленим судом обставинам і не грунтується на нормах матеріального права. Зазначені обставини відповідно до ст.309 ЦПК України є підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі з ухваленням нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,305,309,313,316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргуОСОБА_5, яка на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором №10-06-И/33 від 20.12.2006, яка станом на 01.12.2014 складає 3571707,21грн (три мільйони п'ятсот сімдесят одна тисяча сімсот сім грн 21коп.), звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,20мІ, жила площа якої 40,40мІ, яка складається з чотирьох жилих кімнат і на праві власності належить ОСОБА_6, шляхом визнання права власності на вказану квартиру за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» за ціною, визначеною суб'єктом оцінки в 140240 дол. США, що на момент ухвалення даного рішення становить 3288725,89грн (три мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять п'ять грн 89 коп.).

У задоволенні позовних вимог про виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 відмовити.

Рішення апеляційного суду не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна