Рішення № 54205289, 10.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015Справа № 910/21062/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "БУД.Транс"до1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осібтретя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві прозобов'язання вчинити діїПредставники: від позивача: Козій Д.О. - адвокатвід відповідача-1: не з'явилисьвід відповідача-2:не з'явилисьвід третьої особине з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "БУД.Транс" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про зобов'язання вчинити дії відповідно договору на розрахунково-касове обслуговування № 36/111537 від 16.05.2011.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору на розрахунково-касове обслуговування № 36/111537 від 16.05.2011 не виконав взяті на себе зобов'язання з переказу та списання коштів на суму 106 300 грн 00 коп. на підставі платіжного доручення № 55 від 30.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21062/15, розгляд справи призначено на 17.09.2015.

17.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 19.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 03.11.2015.

03.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та клопотання про залучення до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості співвідповідача по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості відповідача-2, розгляд справи відкладено на 16.11.2015.

06.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

16.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Судове засідання, призначене на 16.11.2015, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи призначено на 10.12.2015.

У судове засідання 10.12.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 10.12.2015 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У судовому засіданні 10.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Приватним акціонерним товариством "БУД.Транс" (клієнт) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 36/111537, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26007011153702, та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. та 2.4. договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством. Умови та порядок роботи за системою "Клієнт-Банк" регламентуються окремим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Положеннями пункту 3.3 договору на розрахунково-касове обслуговування встановлено, що банк, серед іншого, зобов'язаний вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами; здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами робочий час, крім суботи, неділі та святкових днів.

Станом на 30.07.2015 на рахунку позивача знаходились кошти в сумі 106 391 грн 19 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.07.2015 по 03.08.2015.

Судом встановлено, що 30.07.2015 Приватним акціонерним товариством "БУД.Транс" було направлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення № 55 на переказ та списання грошових коштів у розмірі 106 300 грн 00 коп.

Судом встановлено, що в порушення умов договору розрахунково-касове обслуговування та норм чинного законодавства відповідачем не виконано надане позивачем платіжне доручення № 55 від 30.07.2015 на суму 106 300 грн 00 коп. Враховуючи зазначені обставини, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання останнього виконати умови договору на розрахунково-касове обслуговування № 36/111537 від 16.05.2011 в частині перерахування грошових коштів в сумі 106 300 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За статтею 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. При цьому банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до норм статті 341 Господарського кодексу України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а саме статтею 8 встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено наступне:

- Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків (пункт 1.2. Інструкції);

- вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (пункт 1.3. Інструкції);

- доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках (п. 1.9. Інструкції);

- доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України (пункт 1.15. Інструкції);

- розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня (пункт 2.19. Інструкції);

- платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня (пункт 2.25. Інструкції);

- платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень (пункт 3.6. Інструкції).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк «Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" (код ЄДРПОУ 09807856, МФО 300131, місцезнаходження: вул. Артема‚ 60, м. Київ, 04050) запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначена інформація відображена також на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою, і не потребує доказування.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Нормами статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до норм частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

У відповідності до пунктів 3 та статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

Крім того, згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено поняття "кредитор банку" - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство "БУД.Транс" є кредитором Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами та з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (пункт 1 частини 5 статті 36) заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 3-223гс15 від 10.06.2015.

Відповідно до частини 1 стаття 111-25 Господарського процесуального кодексу України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на викладене, Приватне акціонерне товариство "БУД.Транс" є кредитором Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", вимоги якого щодо здійснення переказу грошових коштів за договором банківського рахунка є вимогою щодо майнових зобов'язань банку яка не підлягає задоволенню, у зв'язку із запровадженням у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" тимчасової адміністрації з 18.09.2015 до 17.12.2015, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.12.2015

Суддя Н.Б. Плотницька