Рішення № 54205030, 01.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа № 910/26395/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект»

до Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього

про стягнення 62 541, 29 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кучерук Ю.А. за довіреністю б/н від 05.10.2015 р.;

Гордійчук М.П. за довіреністю б/н від 05.10.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (далі - відповідач) про стягнення 35 840, 49 грн. основного боргу та 26 700, 80 грн. інфляційних втрат, а всього 62 540, 80 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору субпідряду він виконав комплекс робіт з перекладання водопроводу від вул. Володимирської до вул. Гончарної по пров. Десятинному в м. Києві, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 35 840, 49 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/26395/15, її розгляд призначено на 21.10.2015 р.

20.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.11.2015 р.

09.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про виправлення арифметичної помилки, допущеної у прохальній частині позовної заяви в частині загальної суми заявлених позовних вимог. Так, в означеній заяві позивач просив суд вважати достовірним розміром суми позовних вимог в розмірі 62 541, 29 грн.

В судовому засіданні 10.11.2015 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.12.2015 р.

13.11.2015 р. та 19.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.12.2015 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2015 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 01.12.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2009 р. між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 19/05/09 на виконання комплексу робіт з перекладання водопроводу від вул. Володимирської до вул. Гончарної по пров. Десятинному в м. Києві (далі - Договір субпідряду), відповідно до п. 1.1. якого субпідрядник бере на себе виконання якісно і у встановлені строки комплексу робіт з перекладання водопроводу від вул. Володимирської до вул. Гончарної по пров. Десятинному в м. Києві, а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 1.2. Договору субпідряду передбачено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору субпідряду договірна вартість робіт є динамічною і орієнтовано становить 1 262 101, 20 грн., в тому числі ПДВ 210 350, 20 грн. згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору субпідряду генпідрядник до початку робіт перераховує субпідряднику аванс у розмірі 400 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 66 666, 67 грн. на придбання будівельних матеріалів та організацію робіт.

Генпідрядник на протязі 2-х робочих днів оформляє довідку по ф. КБ-3 та акти виконаних робіт ф. КБ-2в з моменту пред'явлення їх субпідрядником, або надає обґрунтовані зауваження (п. 6.2. Договору субпідряду).

За умовами п. 6.3. Договору субпідряду розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі підписаних обома сторонами довідки ф. КБ-3 та актів виконаних робіт ф. КБ-2в, які обраховуються згідно з ДБН Д1.1-2000 (із внесеними змінами та доповненнями) виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Кінцевий розрахунок від загальної вартості робіт сплачується на протязі 5-ти банківських днів після 100% виконання робіт і підписання Акту виконаних робіт, при умові, що генпідрядник не має до субпідрядника претензій, щодо якості виконаних робіт (п. 6.5. Договору субпідряду).

Пунктом 9.1. Договору субпідряду передбачено термін дії Договору - з дня його підписання до 31.12.2009 р., але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору субпідряду позивачем виконано комплекс робіт з перекладання водопроводу від вул. Володимирської до вул. Гончарної по пров. Десятинному в м. Києві, що підтверджується Актом ф. КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт № 1 за жовтень 2010 р. на суму 1 262 101, 20 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 за жовтень 2010 р. на суму 1 262 101, 20 грн., які підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками обох підприємств.

Однак, всупереч умов Договору субпідряду відповідач виконані позивачем роботи в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим 08.10.2012 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) було укладено Договір (далі - Договір), яким сторони врегулювали правовідносини, пов'язані із врегулюванням порядку погашення боргу боржником перед кредитором по Договору субпідряду № 19/05/09 від 19.05.2009 р.

Згідно з п. 2 Договору, сторони дійшли згоди про те, що боржник сплатить кредитору суму боргу у розмірі 35 840, 49 грн. по Договору № 19/05/09 від 19.05.2009 р. із розстроченням платежів на 4 місяці наступним чином:

2.1. до 01.11.2012 р. боржник перераховує на розрахунковий рахунок кредитора 8 960, 12 грн.;

2.2. до 01.12.2012 р. боржник перераховує на розрахунковий рахунок кредитора 8 960, 12 грн.;

2.3. до 01.01.2013 р. боржник перераховує на розрахунковий рахунок кредитора 8 960, 12 грн.;

2.4. до 01.02.2013 р. боржник перераховує на розрахунковий рахунок кредитора 8 960, 13 грн.

Проте, в обумовлені п. 2 Договору строки відповідач заборгованість в сумі 35 840, 49 грн. не оплатив.

Направлена позивачем письмова вимога № 43 від 11.03.2014 р. про оплату боргу в сумі 35 840, 49 грн. відповідачем була залишена без задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом вище, згідно з п. 2 Договору від 08.10.2012 р., відповідач був зобов'язаний остаточно погасити заборгованість в сумі 35 840, 49 грн. у строк до 01.02.2013 р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв виконані позивачем роботи, відповідний борг щодо їх оплати, який існує на момент вирішення даного спору по суті, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 26 700, 28 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2013 р. по 06.10.2015 р., слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 26 700, 80 грн., суд вважає його заниженим в силу обрання невірної методики розрахунку, однак через відсутність від позивача клопотання про вихід за межі позовних вимог, - задовольняє їх в цій частині, саме в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позивачем вимог, вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 6; код ЄДРПОУ 04012655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (08341, Київська область, Бориспільській район, село Петровське, вулиця Молодіжна, будинок 5; код ЄДРПОУ 31127361) 35 840 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 49 коп. основного боргу, 26 700 (двадцять шість тисяч сімсот) грн. 80 коп. інфляційних втрат та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2015 р.

Суддя В.С. Ломака