Рішення № 54204873, 08.12.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 р. Справа № 909/1204/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. секретар судового засідання Кучма І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" ,

м. Одеса , площа Десятого квітня, будинок 1, 65009

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дей-Сон Логіст Продакшн

Компані", вул. Б.Хмельницького, 68, м. Калуш,

Івано-Франківська область,77300;

про: стягнення заборгованості в сумі 1062504,00грн. основного боргу, штраф в сумі 53125,20грн., інфляційних збитків в розмірі 11234,60грн., пені в розмірі 29973,74грн., 3% річних в сумі 1665,77грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2, (довіреність б/н від 09.02.15)- представник;

Від відповідача ОСОБА_3 ( довіреність б/н від 18.08.15)-представник;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" заборгованості в сумі 1172001,88грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.11.15. В порядку ст 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 01.12.2015року. Присутнім в судовому засіданні представникам сторін 01.12.2015року оголошено перерву у судовому засіданні до 08.12.2015року.

Представник позивача, в судове засідання з"явився, подав в судовому засіданні заяву про уточнення розміру позовних вимог № 289 від 02.12.2015року (вх. № 19180/15 від 07.12.2015року), в якій просить суд, зменшити заявлені до стягнення пеню та 3% річних, а саме стягнути 29973грн.74грн пені та 1665,77грн. 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., відповідно до якого, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, при цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача, в судове засідання, з"явився, позов визнає частково. Крім того, подав суду клопотання б/н від 08.12.15р. (вх№ 13300/15 від 08.12.15р.), в якому зазначив, що із наданих розрахунків позивача незрозумілим для відповідача є визначення періоду, дати та суми заборгованості від якої здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу у зв'язку з чим, відповідач просить суд, зупинити провадження у справі та призначити судово-економічну експертизу.

Дослідивши заявлене відповідачем клопотання про призначення судово-економічної експертизи, суд не знаходить правових підстав для його задоволення, і як наслідок, відсутній випадок для зупинення провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В силу ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.12р. ).

Із наведених норм матеріального і процесуального права в сукупності вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. У будь-якому випадку, висновок експерта з правового питання, вирішення якого віднесено до компетенції саме суду (якщо експертиза з такого питання буде проведена), не може бути покладено в основу судового рішення.

Отже, в даному випадку, виходячи з мотивів заявленого відповідачем клопотання, суд не вбачає потреби у призначенні судово-економічної експертизи, оскільки запропоновані відповідачем на вирішення експерту питання, а саме:

- чи правильно було визначено позивачем період заборгованості?;

- чи правильно визначено позивачем суму заборгованості на дату подачі позову?;

- чи правильно здійснено позивачем розрахунок пені на заборгованість відповідно до договору поставки № 2358-М від 22.04.2015року ?;

- чи було дотримано позивачем рекомендацій визначення боргу з урахуванням індексу інфляції згідно інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права" з урахуванням листа ВСУ "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97року № 62-97р.?

- чи вірно розраховано позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами на заборгованість за договором поставки № 2358-М від 22.04.2015року?

стосується виключно з'ясування фактичних обставин справи, які повинні встановлюватися судом самостійно за результатами оцінки зібраних у справі доказів в їх сукупності і саме до повноважень господарського суду при розгляді конкретної справи належить з'ясування виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, факту наявності чи відсутності заборгованості, правомірність нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат, в т.ч. і перевірка розрахунку заявлених до стягнення сум та періодів їх нарахування. Така ж правова позиція дотримана у постанові Вищого господарського суду України від 05.11.15р., у справі №910/13288/15.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінвест" (Продавець/ позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компани" (Покупець/відповідач) укладено Договір постачання № 1597 від 20.03.2015року . На виконання умов договору був поставлений товар на загальну суму в розмірі 24 675, 00 грн., а саме:

- за Видатковою накладною № ПИ-002336 від 04.08.2015р. і Товарно-транспортною накладною (далі як ТТН) № 2336 від 04.08.2015р. на суму в розмірі 17 775, 00 грн.;

- за Видатковою накладною № ПИ-002589 від 26.08.2015р. і ТТН №2589 від 26.08.2015р. на суму в розмірі 6 900, 00 грн.

Конкретний асортимент, кількість та ціна товару зазначені в накладних та інших товаросупроводжувальних документах, що є невід'ємною частиною укладеного Договору (п. 1.2. Договору). Згідно п. 2.1. Договору, ціна одиниці товару та загальна сума кожної партії товару визначається в гривнях, з урахуванням ПДВ. і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Умовами п. 3.2 Договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі партії товару, що підтверджується накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов п. 2.4 укладеного Договору оплата за поставлений товар мала бути здійснена відповідачем ТОВ «ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн» протягом семи календарних днів з дня поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника ОСОБА_4 «ПРОДІМПЕКС».

За поставку товару від 04.08.2015р. відповідач мав розрахуватися в строк до 11.08.2015р., за поставку від 26.08.205р. - в строк до 02.09.2015р.

В зв'язку з невиконанням умов Договору № 1597 від 20.03.2015р., перед позивачем утворився борг за отриманий товар в розмірі 24 675, 00 грн.

Розділом 5 Договору № 1597 від 20.03.2015р передбачена відповідальність сторін, а саме: за невиконання або за неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. В разі прострочення виконання зобов'язань по оплаті за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період , за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (п.п.5.2 Договору).

Крім того, відповідно до п.5.3. у випадку неналежного виконання зобов'язань за п.2.4 Договору покупець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості несплаченого товару. Сума пені заявлена позивачем становить 1212,30грн.

Сума штрафу, передбачена умовами Договору в розмірі 5% від суми несплаченої вартості отриманого товару, згідно розрахунків позивача, склала суму в розмірі 1233,75 гривні.

Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував інфляційні втрати від загальної суми боргу за Договором постачання № 1597 від 20.03.2015р., які складають 197,40 грн. та нарахував 3% річних від простроченої суми, які становлять 64,59 гривні.

Слід зазначити, між відповідачем ТОВ «ДЕЙ-СОН ЛПК» (Покупець) та позивачем ОСОБА_4 «ПРОДІМПЕКС (постачальник) 22 квітня 2015р. також було укладено Договір постачання за № 2358-М, відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в термін та т умовах, зазначених в Договорі. Конкретний асортимент, кількість та ціна товару зазначені в накладних і інших товаросупроводжувальних документах, що є невід'ємною частиною укладеного Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, ціна одиниці товару та загальна сума кожної партії товару визначається в гривнях, з урахуванням ПДВ, і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 4.2. Договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі партії товару, що підтверджується накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов п.п. 2.3, 2.4. Договору, оплата по даному Договору здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 12 (двадцяти) днів з моменту постачання партії товару.

У відповідності до умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар, що підтверджується наступними документами: видатковими накладними (надалі за текстом ВН) ВН № ПИ-002365, ВН № ПИ-002366 , ВН № ПИ-002367, ВН № ПИ-002394, ВН № ПИ-002395, ВН № ПИ-002396, ВН № ПИ-002397, ВН № ПИ-002398, ВН № ПИ-002399, ВН № ПИ-002400, ВН № ПИ-002401, ВН № ПИ-002449, ВН № ПИ-002450, ВН № ПИ-002451, ВН № ПИ-002452, ВН №ПИ-002453, ВН № ПИ-002454, ВН № ПИ-002455, ВН № ПИ-002463, ВН № ПИ-002464, ВН № ПИ-002534, ВН № ПИ-002535, ВН №ПИ-002536, ВН № ПИ-002558, ВН № ПИ-002635, ВН № ПИ-002636, ВН № ПИ-002639, ВН № ПИ-002640 та відповідними товаро - транспортними накладними на загальну суму 1 037 829,00грн. Відповідач повинен був повністю виконати останні зобов'язання по виплатах за отриману продукцію в строк до 09 вересня 2015 року.

Розділом 5 Договору № 2358-М від 22.04.2015року передбачена відповідальність сторін, а саме: за невиконання або за неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. В разі прострочення виконання зобов'язань по оплаті за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період , за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (п.п.5.2 Договору). Сума пені заявлена позивачем становить 41587,08грн.

Крім того, відповідно до п.5.3. у випадку неналежного виконання зобов'язань за п.2.4 Договору покупець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості несплаченого товару.Сума штрафу, передбачена умовами Договору в розмірі 5% від суми несплаченої вартості отриманого товару, згідно розрахунків позивача, склала суму в розмірі 51891,45 гривні.

Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував інфляційні втрати від загальної суми боргу за Договором постачання № 2358-М від 22.04.2015року, які складають 11037,20грн. та нарахував 3% річних від простроченої суми, які становлять 2274,11 гривні.

Позивачем доведено перед судом станом на день подання позову , факт наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 1 062504,00грн.основного боргу.

Відповідачем, як було повідомлено позивачем у судовому засіданні, було сплачено позивачу 311 427,32грн., дану оплату підтвердив представник відповідача.

Таким чином з відповідача на користь позивача в судовому порядку підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 751076,68грн.

Станом на 08.12.15р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договір постачання № 1597 від 20.03.2015року та Договір постачання № 2358-М від 22.04.2015року укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними. (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договорів та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 751076,68грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2. Договорів, встановлено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вище зазначені правові норми, п.5.2.Договору, беручи до уваги факт порушення відповідачем строку оплати товару по видаткових накладних, враховуючи подану позивачем заяву про уточнення розміру позовних вимог № 289 від 02.12.2015року (вх. № 19180/15 від 07.12.2015року), в якій просить суд, зменшити заявлені до стягнення пеню та 3% річних, а саме стягнути 29973грн.74грн пені та 1665,77грн. 3% річних, судом перевірено та визнано арифметично вірним поданий позивачем розрахунок, а відтак правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 29973,74грн. - пені, 1667,24грн. - 3% річних та 53125,20грн. штрафу.

Щодо вимог про стягнення інфляції за суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 N 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно розрахунку суду до стягнення підлягає 28 829,38 грн. інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, за період прострочки відповідачем за надані послуги по Договору № 1597 від 20.03.2015р.- 02.09.2015року, по Договору № 2358-М від 22.04.2015року послуги вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 11234,60грн..

Як зазначалося вище, відповідачем було сплачено позивачу 311 427,32грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 311 427,32грн.. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Таким чином з відповідача на користь позивача в судовому порядку підлягає стягненню сума боргу в розмірі 751076,68грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, стягненню в судовому порядку підлягає стягненню основний борг в розмірі 751076,68 грн. пеня в розмірі 29973,74 грн. 1667,24 грн. - 3% річних., інфляційні втрати в розмірі 11234,60грн., штраф в розмірі 53125,20грн.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 204, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 629, 655, 692, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80 ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" про стягнення заборгованості в сумі 1158524,78грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" вул. Б.Хмельницького, 68, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 37690038) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Продімпекс", м.Одеса, площа Десятого квітня, будинок 1, (ідентифікаційний код 31770903) основний борг в розмірі 751 076,68 грн.( сімсот п'ятдесят одна тисяча сімдесят шість грн. 68коп.), пеня в розмірі 29 973,74 грн. ( двадцять дев'ять дев'ятсот сімдесят три грн. 74 коп.) 1667,24 грн. ( одна тисяча шістсот шістдесят сім грн.24 коп.) - 3% річних., інфляційні втрати в розмірі 11234,60грн. ( одинадцять тисяч двісті тридцять чотири грн. 60коп.), штраф в розмірі 53125,20грн. (п"ятдесят три тисячі сто двадцять п"ять грн. 20 коп.) та 17377,85грн. ( сімнадцять тисяч триста сімдесят сім грн. 85коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", вул. Б.Хмельницького, 68, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 37690038) 311 427,32грн. основного боргу - провадження припинити.

В задоволенні клопотання б/н від 08.12.15р. (вх№ 13300/15 від 08.12.15р.) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" (вул. Б.Хмельницького, 68, м.Калуш, Калуський район) про призначення судово-економічної експертизи - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.12.15

Суддя Шкіндер П.А.