Рішення № 54204595, 12.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2015 Справа № 905/1762/15

Господарський суд Донецької області у складі: суддіОвсяннікової О.В.,

при секретарі судового засіданняСтепанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд», м. Маріуполь, Донецька область

до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Красноармійськ, Донецька область

про стягнення 4 014 477,74 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01-916 від 03.07.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01.3-808 від 18.08.2015)

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» звернулось з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення 4 045 419,71 гривень з яких: 2 212 586,90 гривень заборгованості, 177 673,76 гривень річних, 1 655 159,05 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобовязання за договором ним були виконані, але в порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався, тому за ним налічується борг за прострочку оплати якого нараховуються інфляційні та річні на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Заявою від 06.10.2015 року позивач зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути 2 212 586,90 гривень заборгованості, 177 673,76 гривень річних, 1 624 217,08 гривень інфляційних втрат, а всього 4 014 477,74 гривень.

Відповідно до ст. 22 ГКП України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява позивача прийнята і справа розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує, з посиланням на те, що за умовами договору оплата виконаних робіт здійснюється при наявності бюджетних коштів , а оскільки кошти бюджетом не виділені, роботи не можуть бути оплачені.

За клопотанням відповідача розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

17 листопада 2011 року між сторонами був укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти № 2-230,, згідно з п.1.1. якого Учасник (позивач) зобовязався протягом 2011-2012 років виконати роботи з реконструкції автомобільної дороги Знамянка-Луганськ-Ізварине, км 459+846 - 460+346, а Замовник прийняти і оплатити такі роботи.

За правовою природою укладений договір є договором підряду і підпадає під правове регулювання глави 61 (ст.ст. 837-864) Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ч.2 ст.837 ЦК України)

Додатковою угодою до договору від 25.10.2012 року строк його дії був продовжений до 31.12.2013 року.

Ціна договору узгоджена у сумі 117 986 877,06 гривень, яка впродовж дії договору неодноразово змінювалась шляхом підписання додаткових угод і планів фінансування.

У листопаді 2012 року позивачем було виконано будівельних робіт на суму 4 393 986,32 гривень, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 26.11.2012 №1, №11/08, 11/21.

Акти були підписані у двосторонньому порядку без розбіжностей та зауважень з боку Замовника.

Таким чином, суд вважає, що роботи були виконані належним чином.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Взяті відповідачем зобовязання виконані частково, а саме: 03.12.2012 року платіжними дорученнями №№ 3946097, 3946108, 3946109, 3946110 ним було сплачено 2 725 212,85 гривень.

Таким чином, сума неоплачених робіт становить 2 212 586,90 гривень, що є боргом відповідача.

Доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Відповідно до ст.610 ЦКУ порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.

Позивачем нараховані річні у сумі 177 673,76 гривень та інфляційні в сумі 1 624 217,08 гривень за період з 23.12.2012 по 26.08.2015 року.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань», господарський суд дійшов висновку, що розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат є вірним, а 3% річних завищеним і становить 177 310,05 гривень, оскільки позивачем помилково зазначений період прострочення з 23.12.2012 року в той час, як цей період розпочався з 25.12.2012 року.

Відповідач заперечує проти стягнення інфляційних і річних з посиланням на відсутність своєї вини, оскільки він не отримав бюджетного фінансування для своєчасного і повного проведення розрахунків з позивачем.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання

Крім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У пункті пятому Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 містяться розяснення з цього приводу та зазначено, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005..

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність своєчасного бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобовязання викладено також у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446, яка за приписами статей 82, 111-28 ГПК України є обовязковою у правозастосовній діяльності судів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню в обґрунтований частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526, 610, 625, ч.1,2 ст.837 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення 4 014 477,74 гривень задовольнити частково.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (85301, Донецька область, місто Красноармійськ, вулиця Дніпропетровська, будинок № 2; р/р 35247022000832 у ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016; код ЄДРПОУ 25946285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Б. Хмельницького, будинок № 24-а; р/р 260010134622 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 335957; код ЄДРПОУ 33653812) 2 212 586,90 гривень заборгованості, 177 310,05 гривень річних, 1 624 217,08 гривень інфляційних втрат, 73 073,34 гривень судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту підписання повного тексту. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 12.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 17.11.2015.

Суддя О.В. Овсяннікова