Вирок № 54203988, 10.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.,

суддів Верховець Т.М., Кепкал Л.І.,

за участю секретарів Сергути Г.О., Міленко О.В., Яцевич Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва Буряка О.О. на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Сторожука В.П., Глиняного С.В.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 24 січня 2005 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки; 08 серпня 2005 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. ст. 69, 71 КК України на 3 роки позбавлення волі, 18 листопада 2006 року звільнений із виховної колонії умовно-достроково на невідбутний термін 1 рік 4 місяці 25 днів; 26 квітня 2007 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 2 роки позбавлення волі, 09 січня 2009 року звільнений із Кременчуцької ВК Полтавської області по відбуттю строку покарання; 08 вересня 2009 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України на 6 років позбавлення волі, 10 березня 2015 року звільнений із Вінницької ВК (№86) по відбуттю строку покарання;

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

За даним вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 05 квітня 2015 року приблизно о 23.30 год. прибув до магазину «Велика Кишеня» за адресою: м. Київ, пл. Дружби Народів, 6, де проходячи по торгівельному залу даного магазину у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення шоколадок «Мілка», що належать ТОВ «ФУДМЕРЕЖА», ЄДРПОУ № 36387249, реалізуючи який, ОСОБА_2 таємно шляхом вільного доступу умисно з корисливих мотивів задля власного збагачення, впевнившись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, взяв з полиці наступні шоколадки, та поклав їх собі під резинку штанів, в які був одягнутий:

- шоколад «Мілка» молочний з цілим горіхом та карамеллю, 300гр. - 2 одиниці загальною вартістю 148 грн. 20 коп. (вартість товару без ПДВ),

- шоколад «Мілка» з цілим мигдалем, 95 гр., молочний з цілим горіхом та карамеллю, 300гр. - 12 одиниць загальною вартістю 332 грн. 76 коп. (вартість товару без ПДВ),

- шоколад «Мілка» молочний з кремом та полуницею, 90 гр. - 2 одиниці загальною вартістю 42 грн. 10 коп. (вартість товару без ПДВ), та направився до виходу з магазину.

Виконавши усі дії, які ОСОБА_2 вважав необхідними для повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжки), останній вийшов за лінії кас магазину «Велика Кишеня», однак кримінальне правопорушення йому не вдалося закінчити з причин, що не залежали від його волі, так як пройшовши через сигнальні рамки, які розташовані на виході із вищезазначеного магазину, лінію контролю, був зупинений працівником даного магазину.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_2 міг спричинити ТОВ «ФУДМЕРЕЖА» майнову шкоду на загальну суму 523 грн. 06 коп. (вартість товару без ПДВ).

Крім того, 20 червня 2015 року приблизно о 18 годині в м. Києві по вул. Прирічна, 17-А, ОСОБА_2з метою повторного таємного викрадення чужого майна, побачивши, що ніхто не наглядає за велосипедом марки «Giant Suede ОХ W», вирішив скористатися цим та таємно повторно викрасти останній.

Так, ОСОБА_2з корисливих мотивів з метою збагачення за чужий рахунок, скориставшись тим, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який припаркував неподалік від бювету велосипед марки «Giant Suede ОХ W» (серійний номер НОМЕР_1), вартістю 2000 гривень, що належить ОСОБА_5, не спостерігав за останнім, таємно повторно викрав вищевказаний велосипед. Після чого на вищевказаному велосипеді з місця вчинення злочину втік, а викраденим майном розпорядився на свій власний розсуд.

Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2000 гривень.

Заступник прокурора м. Києва Буряк О.О. в апеляційній скарзі просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання - 1 рік 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без зміни.

Прокурор вважає неправильним застосуванням ст. 75 КК України, оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки конкретним обставинам кримінального правопорушення, даним про підвищену небезпеку особи обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, відбував реальне покарання у місцях позбавлення волі, після чого, зухвало ігноруючи можливість призначення суворого покарання, вчинив нові злочини проти власності. Така поведінка обвинуваченого, на думку апелянта, вказує на те, що ОСОБА_2 прагне вести злочинний спосіб життя та не бажає перевиховуватися. Також прокурор звертає увагу, що викрадені обвинуваченим речі не можна віднести до предметів першої необхідності. Таким чином, апелянт вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства є неможливим, а суд першої інстанції у вироку не навів належного обґрунтування можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши дані щодо особи обвинуваченого, заслухавши виступи сторін у судових дебатах і останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на доказах, перевірених судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та не заперечується в апеляції прокурора, як і висновок про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Також суд першої інстанції з урахуванням обставин провадження і даних про особу обвинуваченого правильно призначив ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів за правилами ст. 70 КК України.

В апеляції прокурора не заперечуються висновки суду про призначення ОСОБА_2 покарання за окремими статтями Кримінального кодексу України та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України і апелянт не прохав апеляційну інстанцію призначити обвинуваченому більш суворе за видом та розміром покарання, ніж призначив суд першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання.

Вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню у частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з мотивів, наведених в апеляції прокурора.

Обґрунтовуючи висновок про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_2 без відбування покарання у виді позбавлення волі, суд послався у вироку на молодий вік обвинуваченого та стан його здоров'я. Зокрема, суд послався на висновок судово-психіатричної експертизи, яким виявлено порушення емоційно-вольової сфери та встановлено, що внаслідок перенесених черепно-мозкових травм у ОСОБА_2 діагностовано органічний розлад особистості.

Отже, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував лише окремі дані щодо особи обвинуваченого.

Разом з тим, для застосування вимог ст. 75 КК України суду належало врахувати тяжкість злочинів, особу винного та інші обставини справи в сукупності.

У даному випадку суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України відносно ОСОБА_2, не врахував того, що обвинувачений, будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі і за вчинення корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, протягом місяця вчинив новий умисний корисливий злочин, який не зміг довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, а через нетривалий час вчинив ще один умисний корисливий злочин.

Враховуючи наведене, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляції прокурора про те, що згадані вище обставини справи не давали суду першої інстанції підстав для висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Оскільки рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим та не відповідає вимогам вказаної статті, то вирок суду в частині звільнення від відбування покарання підлягає до скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку, за яким засуджений має відбувати реально призначене йому за вироком суду першої інстанції покарання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва Буряка О.О. задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, скасувати в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України - на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України вважати ОСОБА_2 засудженим за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку апеляційного суду до виконання.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд міста Києва протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С у д д і :

В.В. Ковальська Т.М. Верховець Л.І. Кепкал

[1] Справа № 11-кп/796/1851/2015 Категорія КК: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185

Головуючий у першій інстанції Бевзенко Ю.П.

Доповідач Ковальська В.В.