Рішення № 54203832, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Корчевного Г.В., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення порушень прав споживача та відшкодування завданої шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року позивач звернувся із позовом, в якому зазначив, що відповідачі зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1, мають заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги. Тому, просив стягнути із відповідачів 14183,69 грн. основного боргу за утримання житла та оплаті за користування комунальними послугами за період з 01 травня 2011 року по 31 жовтня 2013 року, 224,02 грн. - індексу інфляції, 932,31 грн. - 3% річних, а також 229,40 грн. судових витрат. (а.с.2-5)

Відповідачі позов не визнали, ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації протягом тривалого часу не виконує обов'язків виконавця послуг, балансоутримувача, не здійснює належного обслуговування будинку, утеплення та ущільнення вікон, дверей до зимового сезону, 22 березня 2011 року сталось коротке замикання в будинковій електромережі та в квартирі позивача за зустрічним позовом відбулась пожежа, тому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 4500,00 грн. шкоди завданої внаслідок пожежі, 1840,40 грн. вимушених витрат на опалення не утеплених місць загального користування, а також просила визнати незаконними та таким, що не підлягає оплаті нарахування по нормам споживання без врахування показників встановленого у квартирі теплового лічильника. Крім того, просила стягнути з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на свою користь 20000,00 грн. моральної шкоди. (а.с.26-28, 58-60)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року, з урахуванням ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 25 травня 2015 року про виправлення описки, позов КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 14 183,69 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги, 224,02 грн. інфляційних витрат, 932,31 грн. річних та 229,40 грн. судового збору, а зустрічний позов ОСОБА_1 до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення порушень прав споживача та відшкодування завданої шкоди залишено без задоволення.(а.с.84-86, 105)

КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 рішення суду не оскаржували.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали скаргу і просили її задовольнити. Представник КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації - ОСОБА_4 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(а.с. 146-150)

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 травня 2004 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 в рівних частинах.(а.с. 7, 10)

Позивач, у спірний період, був виконавцем житлово-комунальних послуг у будинку, де знаходиться належна відповідачам на праві власності квартира. (а.с.69-76)

Цих обставин відповідачі в суді апеляційної інстанції не спростували.

Правовідносини, що виникли з приводу постачання-отримання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 вищезазначеного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 18 вищевказаних Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно розрахунків, по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2011 року по 31 жовтня 2013 року нарахована заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з урахуванням проведеного перерахунку складає 14 183.69 грн. (а.с.8)

Цих обставин, наявність непогашеної заборгованості апелянт ОСОБА_1 не спростувала і в апеляційному суді про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання.

Інших доказів сплати грошей за житлово-комунальні послуги у зазначені періоди і погашення заборгованості відповідачами не надано, розрахунком позивача врахований перерахунок заборгованості та її зменшення. Розрахунок складений постачальником послуг відповідає положенням Постанови КМ України від 20 травня 2009 року № 529 яка була чинною до 01 червня 2011 року та чинної Постанови КМ України від 01 червня 2011 року № 869.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2013 року N К/9991/29412/12, N К/9991/31386/12 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі N 2а-12409/11/2670 в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та не чинним пункту 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року N 869.

Посилання апелянта, що суд першої інстанції протиправно застосував до спірних правовідносин тарифи, які не підлягають застосуванню згідно Постанови Верховного Суду України № 21-246а11 від 28 листопада 2011 року колегія суддів визнала неспроможними. Так, зазначеною постановою відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Київенерго» про перегляд судових рішень за якими Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року скасував, позов задовольнив частково: визнав дії КМДА при зміні тарифів на комунальні послуги з 1 грудня 2006 року такими, що порушують вимоги підпунктів 1, 6 частини першої статті 6, пункту 2 частини першої статті 20, підпунктів 3 - 5, 7 частини першої статті 30, частин 2, 3 статті 31, частини п'ятої статті 32 Закону України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги"; скасував розпорядження КМДА від 30 травня 2007 року N 640, 642, 643.

Проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2012 року у справі № N К/9991/12928/12, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року, та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Посилання на правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-470а14, колегія суддів відхилила, за таких підстав. Вказаною постановою відмовлено в перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 р. (N К/9991/16763/11, N К/9991/16751/11, N К/9991/16838/11), якою залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року, останньою постановою дії Київського міського голови визнані неправомірними, розпорядження N 1332 від 30.11.2009 року, N 1333, N 1335, N 191, N 392 визнані незаконними та нечинними з моменту прийняття.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації N 1332 від 30.11.2009 року втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2011 року N 101 тобто до початку спірного періоду заборгованості, а постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2011 року у справі N 2а-10054/11/2670, залишеної без змін хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2012 року у справі N 2а-7498/12/2670 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання цього розпорядження незаконним і не чинним.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації N 1333 від 30.11.2009 року втратило чинність з 1 липня 2010 року згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 травня 2010 року N 392, тобто до початку спірного періоду.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації N 1335 від 30.11.2009 року, № 191 від 30.03.2010 року визнано недійсними за вищевказаними судовими рішеннями, проте цими розпорядженням було продовжено на січень - грудень 2010 року дію розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 N 978 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та від 31.08.2009 N 979 "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", що також перебуває за межами спірного періоду нарахованої заборгованості.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 392 від 31.05.2010 року втратило чинність з 1 лютого 2011 року згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29 грудня 2010 року N 1222, тобто до початку спірного періоду, а постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2012 р. у справі N 2а-7498/12/2670, у задоволенні позовних вимог в частині оскарження розпоряджень КМДА N 392 від 31.05.2010 року, N 1222 від 29.12.2010 року, N 99 від 27.01.2011 року, N 101 від 27.01.2011 року та N 140 від 03.02.2011 року - відмовлено.

Посилання на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України у справі № 21-270а14 (щодо стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби), у справі № 6-110цс12 (з висновком, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору) цих висновків не спростовують, а тому колегія суддів їх відхилила.

Тому колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги на неправильність розрахунку з огляду на визнання не чинними положень нормативних актів на підставі яких такий розрахунок виконаний.

Справа розглядалась районним судом з 25 грудня 2013 року до 12 грудня 2014 року під час її розгляду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 подавали заяви, зустрічну позовну заяву, уточнювали позовні вимоги, а відтак брали участь у розгляді справи і мали можливість надати до районного суду власні розрахунки та докази на обґрунтування заперечень проти первісного позову, заяву про застосування загальної та спеціальної позовної давності в порядку ст.ст. 258, 267 ЦК України. Тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів відхилила доводи щодо неповноти розгляду справи районним судом і відмовила у прийнятті нових доказів, які не були подані до районного суду та заяви в суді апеляційної інстанції про застосування строків позовної давності.(а.с. 24-28, 58-61, 151-162)

Про неможливість прийняття нових доказів і такої заяви на стадії апеляційного розгляду, якщо сторона, яка подає заяву брала участь у розгляді справи районним судом і мала можливість їх подати до районного суду, свідчить і правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Доводи ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 про скасування оскаржуваного рішення і залишення первісного позову без розгляду в порядку п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 310 ЦПК України з підстав, що позивач в районному суді не з'являвся в судові засідання і не надав копій ухвал про скасування судового наказу щодо вимог про стягнення боргу за період з 2009 року по 01.05.2011 року та з 01.04.2013 року по 30.10.2013 року, колегія суддів визнала неспроможними та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки встановлено, що відповідачі фактично споживали житлово-комунальні послуги, розрахунок заборгованості складений позивачем за період коли відповідачі набули право власності на вищевказану квартиру, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 638 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин та підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що сплата коштів за спожиті комунальні послуги є грошовим зобов'язанням і відповідачі не сплачували або несвоєчасно сплачували гроші внаслідок чого утворилась заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 224,02 грн. - індексу інфляції, 932,31 грн. - 3% річних за вищевказаний період на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

До суду не надано доказів прийняття виконавцем на абонентській облік лічильника теплової енергії у квартирі ОСОБА_1, ОСОБА_2, як це передбачено за вимогами пункту 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 р. N 630(із змінами), а відтак показники такого лічильника не можуть бути прийняті до уваги, а тому колегія суддів відхилила посилання на неправильність розрахунку заборгованості.

При цьому ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснила, що дії (бездіяльність) постачальника послуг щодо відмови у прийнятті на облік лічильника теплової енергії в судовому порядку не оскаржувала.

Посилання відповідачів на неналежне обслуговування будинку, належними доказами по справі не підтверджені, тому не можуть бути визнані підставою для звільнення відповідачів від сплати грошей за спожиті комунальні послуги, а відповідно і підстави для задоволення вимог за зустрічним позовом відсутні. За таких обставин районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1

За свідоцтвом № 31975 від 19 травня 2004 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками вищевказаної квартири в рівних частках, ОСОБА_2 на час розгляду справи районним судом і ухвалення оскаржуваного рішення набув повноліття, тому з огляду на положення ст. 360 ЦК України відповідачі зобов'язані відповідно до належної кожному частки брати участь у витратах на утримання квартири, нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. (а.с.10)

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відповідальність відповідачів в рівних частках перед позивачем, а висновок районного суду про фактичне стягнення з кожного із відповідачів загальної суми заборгованості колегія суддів визнала помилковим.

На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню із кожного з відповідачів на користь позивача по 114.70 грн. судового збору сплата якого підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи. (а.с.1)

Оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову підлягає зміні.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Передбачених процесуальним законом підстав для постановлення окремої ухвали щодо секретаря судового засідання районного суду - ОСОБА_5 колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 303, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року змінити в частині задоволення позову Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, виклавши резолютивну частину в цій частині в наступній редакції.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 35756919) задовольнити і стягнути на його користь із:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,: 7091 (сім тисяч дев'яносто одна) грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2011 року до 31 жовтня 2013 року, 112 (сто дванадцять) грн.. 01 коп. інфляційних витрат, 466(чотириста шістдесят шість) грн.. 15 коп. 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та 114 (сто чотирнадцять) грн.. 70 коп. судового збору за розгляд справи районним судом;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2: 7091 (сім тисяч дев'яносто одна) грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2011 року до 31 жовтня 2013 року, 112 (сто дванадцять) грн.. 01 коп. інфляційних витрат, 466(чотириста шістдесят шість) грн.. 15 коп. 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та 114 (сто чотирнадцять) грн.. 70 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Г.В.Корчевний

Л.Д.Махлай

Справа № 22-ц/796/16031/2015

Унікальний номер 760/28039/13-ц

Головуючий у першій інстанції - Бобровник О.В.

Доповідач Левенець Б.Б.