Рішення № 54202507, 10.08.2011, Новоодеський районний суд Миколаївської області

Новоодеський районний суд Миколаївської області

м. Нова Одеса, вул. Леніна, 190, 56600, (05167) 2-13-62

Справа № 2-1868/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 серпня 2011 року

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Гажі О.П.

при секретарі Шведовій Я.О.

з участю представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.12.2010 року звернувся в суд з вищевказаним позовом до відповідачів.

В своєму позові позивач зазначив, що 30.07.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №641/4-350, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 22400,00 доларів США зі строком повернення до 29 липня 2018 року під 14% річних. Кредит було забезпечено порукою та укладенням 30.07.2008 року трьохстороннього договору поруки №614/4-350-П між банком, відповідачем ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_3

Посилаючись на порушення відповідачем №1 умов вищевказаного кредитного договору, а відповідачем №2 договору поруки, на не виконання відповідачем №1 своїх зобовязань щодо погашення кредиту, внаслідок чого виникла загальна заборгованість за кредитним договором, станом на 16.11.2010 року, в сумі 182616,94 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом 19714,64 доларів США, що еквівалентно 156390,32 грн., з суми заборгованості по відсоткам - 2952,76 доларів США, що еквівалентно 23 423,34 грн. та пені в сумі 353,38 доларів США, що еквівалентно 2803,28 гривень, позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» існуючу загальну заборгованість по кредитному договору в сумі 182616,94 гривні та всі судові витрати по справі в сумі 1820 гривень.

В процесі судового розгляду справи, судом прийнято до спільного розгляду зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору та обєднано цей зустрічний позовом із первісним позовом.

В своєму зустрічному позові відповідач ОСОБА_2Г, посилаючись на порушення банком чинного законодавства про захист прав споживача, на відсутність у банку ліцензій та індивідуального дозволу на видачу кредиту в іноземній валюті, просив суд визнати недійсними кредитний договір між ним і банком, визнати недійсним договір поруки між банком і відповідачем ОСОБА_3, а також визнати недійсним договір іпотеки між банком і відповідачем ОСОБА_3. Також відповідач ОСОБА_2 по своїм зустрічним позовним вимогам просив суд зобовязати його сплатити на користь ПАТ «Укрсоцбанку» 64523,52 грн. з розстрочкою платежу на 60 місяців з розміром щомісячного платежу 1075,40 грн., а також просив суд зобовязати ПАТ «Укрсоцбанк» приймати від нього протягом цих 60 місяців щомісячні платежі в розмірі 1075,40 гривень на загальну суму 64523,52 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і не визнала зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

В своїх поясненнях, представник позивача зазначила, що в межах наданих їй довіреністю повноважень, вона не вправі зменшувати розміру позовних вимог. Разом з тим, посилаючись викладені в позові обставини та на те, що розрахунок заборгованості по кредиту за позовом був нарахований з процентної ставки по кредиту 15%, а не 14%, як передбачено договором, подала до суду новий розрахунок заборгованості по кредиту з розрахунку 14% ставки на загальну суму 179214,48 гривень, відповідно до якого просила суд задовольнити ці позовні вимоги на суму 179214,48 гривень.

По зустрічним позовним вимогам, представник позивача посилаючись на їх безпідставність, на наявність у банку передбачених законом повноважень на видачу кредитів в іноземній валюті та право вимагати повернення кредиту, як в іноземній валюті так і її еквівалентні - в національній валюті, просила суд в зустрічному позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позову банку не визнали і повністю підтримали зустрічний позов.

Співвідповідач ОСОБА_3 не визнав позову банку і просив суд задовольнити зустрічний позов відповідача ОСОБА_2

В обгрунтування своїх заперечень проти позову банку і в підтримання своїх зустрічних вимог, відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 посилаються на те, що кредитна заборгованість виникла через фінансові труднощі та фінансову кризу, внаслідок якої вартість долара виросла майже в два рази, чим скористався банк.

Крім того, відповідач, як на підставу зустрічних позовних вимог посилається на те, що кредит банком видавався не правомірно, в доларах США, а в гривнях.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, пояснення відповідача ОСОБА_3, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Укрсоцбанку» до відповідачів підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанку» - задоволенню не підлягає.

Цей висновок суду ґрунтується на наступному:

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» і відповідачем ОСОБА_2 30 липня 2008 року було укладено кредитний договір №641/4-350, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 22400,00 доларів США зі строком повернення до 29 липня 2018 року під 14% річних. Кредит було забезпечено порукою та укладенням 30.07.2008 року трьохстороннього договору поруки №614/4-350-П між банком, відповідачем ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_3 та укладенням іпотечного договору від 30.07.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_3, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобовязань позичальника за основним кредитним зобовязанням виступило нерухоме майно житловий будинок №41 по вул. Свободи в м. Нова Одеса з усіма господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка, площею 0,0686 га, для обслуговування цього житлового будинку, що розташована за цією ж адресою і належать на правах власності поручителю ОСОБА_3

В подальшому між банком і відповідачем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту від 30.07.2008 року, відповідно до якої процентна ставка за користуванням кредитом була змінена з 14% на 15%.

Про факт підписання цієї додаткової угоди про зміну процентної ставки між сторонами, її існування і виконання сторонами свідчить сам документ додаткова угода, факт подання банком позову до суду, де позовні вимоги сформовані і подані з розрахунком заборгованості по кредиту з урахуванням 14% і переходом на 15% плати за користування кредитом.

Підтвердженням цього факту укладення між сторонами цієї додаткової угоди являється і сам факт виконання позичальником ОСОБА_2 умов цієї угоди і внесення ним платежів до банку з урахуванням 15 % ставки, що вбачається з наданої банком роздруківки внесених платежів.

Відповідачі в порушення умов вищевказаних кредитного договору і договору поруки, не виконували своїх зобовязань щодо погашення кредиту та відсотків по ньому, внаслідок чого у них перед кредитором виникла загальна заборгованість за кредитним договором, яка станом на 16.11.2010 року, складала в загальній сумі 23020,78 доларів США, що еквівалентно 182616,94 гривень, відповідно до курсу НБУ, в тому числі: 19714,64 доларів США простроченої заборгованості за платежами по кредиту, що еквівалентно 156390,32 гривням, 2952,76 доларів США заборгованість по відсоткам по кредиту, що еквівалентно 23423,34 гривням, 353,38 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, що еквівалентно 2803,28 гривням.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 порушив п.п.1.1, 2.4,2.9, 3.3.4, 3.3.7- 3.3.8 умов вищезазначеного кредитного договору, щодо виконання своїх зобовязань по проведенню розрахунків по кредитному договору, а відповідач №2 ОСОБА_3 не виконував своїх зобовязань перед позивачем, як поручитель.

Відповідно до ст.ст.526, 530, 1054 ЦК України, внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 своїх зобовязань по кредитному договору, порушення ним умов цього договору, він повинен нести за це відповідальність, у відповідності з умовами вказаного вище договору та згідно зі ст.ст.610-612,1050ч.2 ЦК України та відшкодувати банку виниклу заборгованість по кредиту.

У відповідності до вимог ст.ст.553-554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України, боржники не звільняються від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

Разом з тим, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд зазначає, що, відповідач ОСОБА_3 не знав про зміну умов кредитного договору між сторонами і про факт підвищення процентної ставки з 14% до 15% і з ним, як з поручителем, не підписувалась така додаткова угода.

Згідно ст.559 ЦК України у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється.

Тому, поручитель ОСОБА_3 не може нести за цим договором відповідальності перед позивачем за відповідача ОСОБА_2 і не може бути по даній справі солідарним боржником, так як позивачем ПАТ «Укрсоцбанк», в порушення вимог чинного законодавства було укладено додаткову угоду з відповідачем ОСОБА_2 зі зміною на більшу процентної ставки за користування кредитом без повідомлення поручителя, без його згоди і без підписання такої ж додаткової угоди з поручителем(а.с.77).

За таких обставин, відповідач ОСОБА_3, на підставі ст.559 ЦК України, звільняється від відповідальності як поручитель, через відсутність правових підстав і відсутність вини.

В звязку з цим, суд вважає позовні вимоги позивача до відповідача ОСОБА_3, як до солідарного боржника безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням дослідженого в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 у відповідності до вимог кредитного договору і чинного законодавства, згідно ст.ст. 526, 610-612, 1050 ЦК України, одноособово повинен нести відповідальність за неповернення кредиту та відшкодувати позивачу заборгованість по даному кредитному договору у відповідності до доведених в судовому засіданні позовних вимог, в загальній сумі 179214,48( сто сімдесят девять тисяч двісті чотирнадцять грн. 48 коп.) гривень.

Що ж стосується первинних позовних вимог банку до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку 182616,94 гривень загальної заборгованості по кредитному договору, то суд зазначає, що розрахунок цієї суми заборгованості в суду позивачем не доведено, а навпаки представником позивача, відповідно до наданих в довіреності повноважень, надано новий розрахунок існуючої заборгованості, відповідно до якого ця заборгованість складає 179214,48 гривень(а.с.85-87).

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» суд вважає безпідставним, таким що не підлягає задоволенню.

На думку суду, саме по собі надання кредиту в іноземній валюті не є підставою для визнання цього кредитного договору недійсним, так як чинним законодавством України такої прямої заборони на укладання таких договорів не встановлено.

Так, ст.99 Конституції України дійсно передбачено, що грошовою одиницею України є гривня, але при цьому не встановлено будь-яких обмежень щодо можливого використання в Україні грошових одиниць інших держав.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері застосування іноземної валюти в Україні являється Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що банк за кредитним договором зобовязується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Коштами, у розумінні чинного законодавства, а саме ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вважаються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього ж Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 указаного Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Пунктом 2.3. «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого Постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р., передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі, здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

За правилами підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року одержання індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті необхідно, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На теперішній час законодавцем не визначі межі термінів і межі сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

В звязку з викладеним, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банком кредитування в іноземній валюті є наявність у нього генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

При видачі відповідачу ОСОБА_2 кредиту в доларах США банк, як свідчать дослідженні в суді докази, мав усі необхідні на той час дозволи НБУ.

Не вбачається з досліджених в судовому засіданні фактичних обстави і порушень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов кредитного договору в іноземній валюті.

У відповідності до змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику, який обрав для себе грошову одиницю кредитування.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України від кредитного ризику залежить і розмір процентної ставки.

Тому, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, на таких, зазначених в договорі умовах, з покладенням кредитного ризику на позичальника, відповідач ОСОБА_2 мав можливість і обєктивно міг передбачати зміну курсу гривні по відношенню до долару США, виходячи з економічної ситуації в Україні та враховуючи динаміку зміни курсів гривні та її девальвації.

Тому, обравши кредит в іноземній валюті з меншою процентною ставкою, ніж в національній гривні, позивач на той час вважав для себе ці умови більш вигідними, сприятливими та справедливими.

З урахуванням викладеного та дослідженого в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відсутність порушень норм цивільного законодавства, зокрема в сфері банківського права та не вбачає порушень законодавства щодо захисту прав споживачів при укладенні між сторонами по справі кредитного договору в іноземній валюті та договорів іпотеки і поруки, в звязку з чим не вбачає підстав і для визнання їх недійсними.

З урахуванням встановленого в судовому, згідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по справі в загальній сумі 1820 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 179, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», тр/р 37396641139293 в Одеській філії ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 328016, ЄДРПОУ 09328015 заборгованість за кредитним договором №641/4-350 від 30.07.2008 року в загальному розмірі 179214,48( сто сімдесят девять тисяч двісті чотирнадцять грн. 48 коп.) гривень

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1700 гривень державного мита та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволені іншої частини позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, - відмовити.

Відмовити повністю ОСОБА_2 в задоволені його зустрічного позову до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а учасниками процесу, які не були присутні при його проголошенні в десятиденний строк з моменту одержання копії рішення суду.

Головуючий: