Рішення № 54202317, 03.12.2015, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/116/15 Справа №447/604/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

03.12.2015 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Березюк Г. М.

при секретарі Федчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, Приватної агрофірми «Світанок» про визнання незаконними рішення сільської ради, свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок та запису про реєстрацію права власності, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, подані списки сільською радою на право отримання сертифікатів на земельний пай, сертифікати на земельний пай та записи про їх реєстрацію, визнання поважною причини пропуску строку для прийняття спадщини, продовження строку на прийняття спадщини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання заповіту незаконним, недійсним і нікчемним та його скасування, розподіл спадкового майна та визнання права власності в порядку спадкування на усе нерухоме майно, визнання права власності на земельну ділянку за місцем знаходження спірного будинку ,-

в с т а н о в и в:

14.04.2003 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання недійсним рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку. Під час розгляду справи неодноразово уточняв свої позовні вимоги, востаннє звернувся з уточнюючою позовною заявою до ОСОБА_2, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, Приватної агрофірми «Світанок» про визнання незаконними рішення сільської ради, свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок та запису про реєстрацію права власності, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, подані списки сільською радою на право отримання сертифікатів на земельний пай, сертифікати на земельний пай та записи про їх реєстрацію, визнання поважною причини пропуску строку для прийняття спадщини, продовження строку на прийняття спадщини. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 16.07.1996 року померла його бабуся ОСОБА_3 , яка до дня смерті, 31.01.1995 року, склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла по половині внукам - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Про заповіт він дізнався на початку квітня 2003 року під час конфлікту із відповідачкою ОСОБА_2 Тоді ж звернувся в Пісочнянську сільську раду та отримав копію заповіту. Зазначав, що на день смерті ОСОБА_3 належав будинок №77 по вул.Л.Українки у с.Черниця Миколаївського району Львівської області, земельна ділянка площею 0,232 га у с.Черниця Миколаївського району, земельний пай розміром 2,07 га, майновий пай розміром 1735 грн, як члену Приватної агрофірми «Світанок». ОСОБА_2 всупереч вимогам закону оформила на себе право власності на все належне ОСОБА_3 майно. Тому просить визнати незаконними рішення Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області №30 від 20.09.1996 року «Про оформлення права власності на житлові будинки» : про оформлення на ОСОБА_4 права власності на будинок №77 по вул. Л.Українки у с.Черниця Миколаївського району Львівської області, свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, видане 19.04.1997 року та запис у реєстровій книзі за реєстровим №21 Стрийського ДК МБТІ про реєстрацію спірного житлового будинку, так як вказаний будинок на день смерті належав спадкодавцю ОСОБА_3 ; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,232 га у с.Черниця Миколаївського району, виданий 11.11.2002 року на ОСОБА_4, оскільки згідно рішення Пісочнянської сільської ради за №11 від 30.12.1994 року вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 ; списки, надані Пісочнянською сільською радою у відділ земельних ресурсів Миколаївської РДА на право отримання ОСОБА_4 сертифікатів на земельний пай розміром 2,07 га, сертифікат серії РН № 592289 від 25.06.2002 року на земельний пай, розміром 2,07 га, виданий на ОСОБА_4 та записи (реєстрації) у книзі реєстрації Пісочнянської сільської ради сертифікатів на земельний пай, розміром 2,07 га. Також просить визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та продовжити строк на прийняття спадщини. Одночасно просить поновити строк позовної давності, так як такий пропустив з поважних причин не знав про існування заповіту на внуків та про оформлення права власності на все майно ОСОБА_3 одноособово на відповідачку ОСОБА_2 Вперше про заповіт дізнався на початку квітня 2003 року, коли відповідачка ОСОБА_2 почала його виганяти із належного ОСОБА_3 будинку.

Відповідачка ОСОБА_2 17.12.2014 року звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району про визнання незаконним, недійсним і нікчемним заповіту та його скасування. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вперше оглянула оспорюваний заповіт наприкінці (восени) 2013 року. Вважає, що заповіт від імені ОСОБА_3 від 31.01.1995 року було складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Заповіт посвідчено не уповноваженою особою.

05.06.2003 року ОСОБА_5, третя особа із самостійними вимогами, предявила позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_3 недійсним, проведення розподілу спадкового майна та визнання права власності на 1/3 житлового будинку. 22.02.2005 року збільшила позовні вимоги та просила також визнати частково недійсним державний акт про право приватної власності на землю, сертифікат про право на земельний пай та визнати право власності на земельну ділянку.

26.02.2015 року відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про залучення її правонаступником третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 , померлої 08.10.2008 року, так як є єдиним спадкоємцем її майна та прийняла спадщину після її смерті.

05.05.2015 року ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги за зустрічним позовом та позовом третьої особи ОСОБА_5, обєднавши такі вимоги у зустрічній позовній заяві. В обґрунтування вимог зазначала, що з пояснень представника Пісочнянської сільської ради їй стало відомо про те, що при посвідченні оспорюваного заповіту були присутні сторонні особи, що свідчить про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, було порушено таємницю нотаріальної дії. Просить визнати заповіт незаконним, недійсним і нікчемним та такий скасувати. Щодо інших вимог вказувала, що на день смерті бабусі ОСОБА_3 у 1996 році її мати ОСОБА_5 була непрацездатною особою, а тому як спадкоємець першої черги мала право на обовязкову частку в спадщині після смерті матері. Спадщину фактично прийняла, так як допомагала утримувати в належному стані житловий будинок, земельну ділянку , користувалася спадковим майном. Враховуючи наведене, просить провести розподіл спадкового майна та визнати право власності в порядку спадкування на усе нерухоме майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3, в тому числі право власності на обовязкову частку спадкового майна в розмірі 2/3 ідеальної частки, на яке за життя мала право ОСОБА_5, визнати право власності на земельну ділянку за місцем знаходження спірного будинку по вул. Л.Українки, 77 у с.Черниця Миколаївського району. Водночас просить поновити строк позовної давності, оскільки про порушення, які були допущені при посвідченні заповіту, їй стало відомо восени 2013 року.

В судовому засіданні позивач по первісному позову ОСОБА_1, допитаний як свідок, первісний позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що його бабуся ОСОБА_3 померла 16.07.1996 року, перед смертю склала заповіт, за яким усе належне їй майно заповіла по половині йому та ОСОБА_2 Про заповіт бабусі дізнався лише у 2003 році. Після смерті бабусі його мати та мати відповідачки ОСОБА_2 фактично поділили належне майно бабусі по половині. Його сімя користувалася таким майном доглядали за будинком, обробляли город. Будь-яких майнових претензій на майно бабусі не предявляли, так як жодних майнових спорів між ними не виникало. ОСОБА_2 ще за життя ОСОБА_3 була прописана в житловому будинку, однак членом колгоспного двору не була, а тому права власності на майно колгоспного двору як член колгоспного двору не могла набути. У 2003 році відповідачка ОСОБА_2 почала його виганяти з житлового будинку, між ними виникали конфлікти. Відповідачка повідомила, що все майно належить лише їй, а вони нічого не мають. Його батько пішов у сільську раду і зясував, що ОСОБА_3 склала заповіт на двох внуків, проте майна ніхто не спадкував. Все майно ОСОБА_3 оформлене на ОСОБА_2 Тоді ж, у квітні 2003 року, він і дізнався про заповіт бабусі, за яким він є спадкоємцем половини її майна та звернувся в суд за захистом свого порушеного права. Зазначав, що про заповіт ОСОБА_3 його ніхто не повідомив, він не був спадкоємцем першої черги, тому в нотаріальну контору не звертався. Пізніше почались ще більші сварки, ОСОБА_2 зводила на нього наклепи, писала скарги в міліцію, прокуратуру, однак такі були безпідставні. ОСОБА_2 не була членом колгоспного двору, так як не проживала у будинку бабусі в с.Черниця. ОСОБА_2М, народилася в селі, проте у 1974 році виїхала з батьками до м.Н.Роздолу, де навчалася у школі. Після смерті бабусі вони фактично поділили і будинок, і земельну ділянку по половині, якими спільно користувалися до 2003 року. Просить первісний позов задоволити в повному обсязі. Як відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечив та вказав, що ОСОБА_2 про заповіт бабусі знала ще до 2013 року, зокрема копія такого ним була долучена до матеріалів позову ще 14.04.2003 року, вимог про визнання такого незаконним, недійсним і нікчемним не предявляла. Просив в зустрічному позові відмовити за спливом строку позовної давності.

Представник позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 - ОСОБА_6 первісний позов підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечив, подавши письмові заперечення проти доводів відповідачки по первісному та позивачки по зустрічному позовах ОСОБА_2

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2, допитана судом як свідок, проти первісного позову заперечила, подавши письмові заперечення, та пояснила, що вона народилася в с.Черниця проживала там від народження. Батьки працювали, а вона проживала з бабусею та дідусем. Вчилася у школі в с.Черниця, лише у старших класах її перевели у спецшколу в м.Новий Розділ, але залишилась проживати у с.Черниця. Паспорт отримала у с.Черниця. На час навчання виписувалась тимчасово, потім повернулась у с.Черниця. Разом з ОСОБА_3 оформляла земельну ділянку. Батьки ОСОБА_1 звертались до них за грішми на машину, але цих грошей не повернули. У 1995 року після інсульту бабусі ОСОБА_7 взяв ОСОБА_3, двох її дочок та поїхали в сільську раду складати заповіт. Копії заповіту отримали її мама та мама ОСОБА_1 У 1996 році після смерті бабусі вони домовились, що вона спадкує усе майно ОСОБА_3, а ОСОБА_1 не повертає борг за машину. Вона звернулась у сільську раду і як останній член колгоспного двору оформила все майно на себе. На прохання ОСОБА_1 у 1999 р. чи 2000 р. вона дала згоду, щоб він поселився в будинок по вул. Л.Українки,77 у с.Черниця Миколаївського району. ОСОБА_1 користуючись спірним будинком, не оплачував комунальні послуги, а тому вона попросила його такий покинути, з приводу чого між ними виник конфлікт. В подальшому ОСОБА_1 почав перешкоджати їй користуватись спірним будинком, його родичі погрожували їй. Вона уступила їм земельну ділянку в урочищі Шкілка, яку батьки ОСОБА_1 здавали в оренду. За 2 роки ОСОБА_1 вирішили, що її чоловік має купити їм квартиру у Львові, тоді вони відмовляться від будинку ОСОБА_3 У 2002 році почались конфлікти, а в 2003 році ОСОБА_1 подав заяву в суд. ОСОБА_1 про заповіт бабусі знав, вона бачила, як його мама йому давала такий. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 за безпідставністю, необґрунтованістю та незаконністю його позовних вимог, а також застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність та відмовити в позові за спливом строку позовної давності. Як позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 позовні вимоги зустрічного позову підтримала в повному обсязі, давши аналогічні доводам позовної заяви пояснення та просила такі задоволити.

Представник відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 ОСОБА_8 в судовому засіданні проти первісного позову заперечив, вимоги зустрічного позову підтримав в повному обсязі. Пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є голослівними та безпідставними. ОСОБА_2 як останній член колгоспного двору оформила право власності на житловий будинок по вул. Л.Українки,77 у с.Черниця. ОСОБА_2 була непрацездатним членом колгоспного двору, тимчасово вибула із колгоспного двору на навчання в університеті, а тому не втратила свого права на майно колгоспного двору. Батьки ОСОБА_1 знали про заповіт, а тому він не міг не знати про такий, однак жодних дій щодо прийняття спадщини не вчинив. Між родичами спадкодавця ОСОБА_3 була домовленість щодо спадкового майна, ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 вартість половини будинку та земельної ділянки. Неправильність посвідчення заповіту полягає в тому, що він не зареєстрований, а також при складені заповіту брали участь дочки спадкодавця, які чинили тиск та порушили таємницю нотаріальної дії.

В судовому засіданні представники Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проти первісного та зустрічного позовів заперечень не висловили, щодо вирішення спору поклалися на думку суду. Представник відповідача ОСОБА_9 пояснив, що у 1995 році він посвідчував заповіт ОСОБА_3. Тоді в сільській раді разом з ОСОБА_3 були її дочки, будь-якого кримінального правопорушення під час посвідчення заповіту він не вчиняв. У 1996 році виконком сільської ради прийняв рішення про оформлення права власності на житловий будинок на ОСОБА_4, так як вона була членом колгоспного двору, бралися до уваги записи в погосподарських книгах.

Представник відповідача по первісному позову - Приватної агрофірми "Світанок" в судове засідання повторно не зявився, хоч належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи, без самостійних вимог, по первісному позову Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання повторно не зявився. Миколаївська РДА надіслала листа про розгляд справи у відсутності представника райдержадміністрації, у вирішенні даної справи покладається на думку суду.

Представник третьої особи, без самостійних вимог, по первісному позову - управління Державного комітету земельних ресурсів України у Миколаївському районі Львівської області в судове засідання повторно не зявився, хоч належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитаних як свідків, покази свідка, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з заповіту від 31.01.1995 р. посвідченого у Пісочнянській сільській раді Миколаївського району Львівської області ОСОБА_3 усе своє майно заповіла по 1/2 частині внукам - ОСОБА_4 (ОСОБА_2) та ОСОБА_1С.(а.с.5 т.1)

ОСОБА_3, померла 16.07.1996 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ №063611.(а.с. 6 т.1)

Згідно довідки № 1144 від 02.06.2004 року виданої Пісочнянською сільською радою вбачається, що заповіт, посвідчений за №9 від 31.01.95 р. від імені ОСОБА_3 не змінено, не відмінено.(а.с.189 т.1)

Відповідно до довідки №02-16/318 від 03.09.2013 року виданої Пісочнянською сільською радою вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована і проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, але право власності на житловий будинок та господарські будівлі зареєстровано не було (а.с.103 т.4)

Як вбачається із довідки №61/02-12, виданої 04.10.2004 р. виконкомом Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області згідно записів погосподарських книг с.Пісочна в буд. 77 по вул. Л.Українки в с.Черниця станом на 1983-1985 р. були прописані -ОСОБА_3, ОСОБА_12. Станом на 1986-1990 р. прописані ці ж особи. Станом на 1991-1995 р.р. прописана ОСОБА_3 Крім того, згідно записів в погосподарській книзі протягом 1986-1990 р.р. числиться і ОСОБА_4, проте даних про дату та рік, на підставі яких зроблено запис про приписку даної особи за вказаною адресою немає. Вказано, що 28.10.1994 року ОСОБА_4 прибула у с.Черниця з м.Львова. ( а.с.191 т.1)

З паспортних даних ОСОБА_2 видно, що така зареєстрована у с.Черниця з 28.10.1994 р. (а.с.38 т.2)

30.08.1996 року ОСОБА_4 звернулася із заявою у виконком Пісочнянської сільської ради про оформлення права власності на житловий будинок по вул. Л.Українки, 77 у с.Черниця Миколаївського району Львівської області.

З рішення виконавчого комітету Пісочнянської сільської ради від 20.09.1996 р. №30 вбачається, що Пісочнянською сільською радою вирішено оформити право власності на житловий будинок в с.Черниця Миколаївського району Львівської області по вул. Л. Українки, 77 за гр. ОСОБА_4 (а.с.7 т.1)

З свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок від 19.04.1997 р. вбачається, що житловий будинок в с.Черниця. по вул. Л.Українки,77 дійсно належить на праві особистої власності ОСОБА_4 05.06.1997 року Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право особистої власності ОСОБА_4 на даний житловий будинок в реєстровій книзі №1 за реєстровим №21.(а.с.44 т.1).

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року за №20 право власності, на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні, такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору ,які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору .

Відповідачка ОСОБА_2 у спірному будинку не проживала станом на 15.04.1991 року, що стверджується довідками №884 від 07.07.2010 року, №06-4/147 від 25.06.2013року, №510 від 14.06.2013 року, виданих КП»Розділжитлосервіс», Новороздільською спеціалізованою школою №4, Черницьким НВК. Зокрема з зазначених довідок вбачається, що відповідачка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.11.1981року по 09.09.1988 рік. З 1976 року по 1985 рік у Пісочненській середній школі Миколаївського району Львівської області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не навчалася. Відповідно до копії трудової книжки серії БТ-11№7575229 відповідачка ОСОБА_2 з 01.09.1988 року по 24.06.1994 рік навчалася в Кримському медичному інституті. За спірною адресою відповідачка була зареєстрована лише з 28.10.1994 року. ( а.с.75 т.2, а.с.148 т.3, а.с.74-77 т.4)

За таких обставин суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 не була членом колгоспного двору по вул.Л.Українки,77 в с.Черниця Миколаївського району, Львівської області, а відтак прав на майно вказаного колгоспного двору не має.

З рішення Пісочнянської сільської ради № 11 від 30.12.1994 р. "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" по с. Черниця передано у власність 37 ділянок. З вказаного рішення не вбачається, що земельну ділянку у приватну власність передано ОСОБА_4 (а.с.8 т.1).

Як вбачається із протоколу 2-ї сесії Пісочнянської сільської ради від 30.12.1994 р. ОСОБА_3 передано у приватну власність у с. Черниця земельну ділянку розміром 0,136 га.(а.с.122-123 т.1)

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю від 11.11.2002 року виданого на підставі рішення Пісочнянської сільської ради від 30.12.94 р. № 11 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,232 га у с.Черниця по вул.Л.Українки, 77 Миколаївського району Львівської області. (а.с.9 т.1)

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України (в редакції від 01.01.2002 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.( ч.1 ст. 126 ЗК України в редакції від 01.01.2002 року.)

Враховуючи те, що рішенням Пісочнянської сільської ради №11 від 30.12.94 р. земельна ділянка була передана ОСОБА_3, за життя остання не отримала державного акту, яким би посвідчувалося її право на земельну ділянку, а тому право на отримання Державного акту на право приватної власності на землю перейшло до її спадкоємців, відтак Державний акт на право приватної власності на землю від 11.11.2002 року, який виданий на підставі зазначеного рішення сільської ради однособово ОСОБА_4, слід визнати незаконним.

Із сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого 25.06.2002 року , вбачається, що ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВСГК «Світанок» розміром 2,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). (а.с. 76 т.2)

Як вбачається із уточненого списку осіб, які мають право на середню земельну частку Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, складеного згідно рішень сільської ради, площа середньої земельної частки, яка внесена в сертифікат, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, становить 2,07 га. ( а.с. 151-153 т.2)

ОСОБА_4 користується земельним паєм у ПАФ "Світанок", що стверджується довідкою ПАФ "Світанок" від 20.08.2004 р. ( а.с. 172 т.1).

Згідно довідки №1767 від 01.10.2003 р. виданої виконкомом Пісочнянської сільської ради земельний пай належний гр. ОСОБА_3 в розмірі 2,07 га. в даний час закріплений за ОСОБА_4 (а.с.91 т.1) Будь-яких інших письмових доказів про належність саме ОСОБА_3 земельного паю в розмірі 2,07 га суду не подано.

Враховуючи те, що земельний пай згідно відповідних списків, складених сільською радою у 1997-1998 р.р., закріплено за ОСОБА_4, фактично після смерті ОСОБА_3, жодних доказів про належність вказаного земельного паю померлій ОСОБА_3 суду не надано, а тому підстав для визнання незаконними списків, поданих сільською радою, на право отримання сертифікатів на земельний пай, сертифіката на земельний пай та запису про його реєстрацію суд не вбачає.

Згідно з свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 01.10.2003 р., виданого Пісочнянською сільською радою, ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна сільськогосподарського підприємства ПАФ «Світанок», частка ОСОБА_3 визначена в розмірі 1735 грн або 0,059 %. (а.с.143 т.1)

Відповідно до ст.541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Судом оглянуто в судовому засіданні оригінал заповіту ОСОБА_3 від 31.01.1995 р. посвідченого у Пісочнянській сільській раді Миколаївського району Львівської області, за яким ОСОБА_3 усе своє майно заповіла по 1/2 частині внукам - ОСОБА_4 (ОСОБА_2) та ОСОБА_1

Заповіт укладено в письмовій формі із зазначенням місця с.Пісочна Миколаївського району Львівської області та часу його укладення 31.01.1995 року, такий підписаний ОСОБА_3, що не викликає жодного сумніву у сторін та суду.

Заповіт посвідчено секретарем виконкому Пісочнянської сільської ради ОСОБА_9, який згідно рішення виконавчого комітету №30 від 14.09.1994 року « Про розподіл обовязків між працівниками апарату сільської Ради народних депутатів» мав повноваження вчиняти нотаріальні дії.

Твердження позивачки по зустрічному позову ОСОБА_2 про те, що під час посвідчення заповіту було порушено таємницю нотаріальної дії, відсутність добровільності в діях спадкодавця під час підписання заповіту, а також те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі в суді не знайшли свого підтвердження, так як жодних доказів, які б стверджували вказані нею обставини суду не подано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заповіт відповідає вимогам закону, а тому підстав для визнання такого недійсним немає.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р. відносини спадкування регулюються правилами ЦК , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася 16.07.1996 року, а тому відносини спадкування регулюються нормами ЦК УРСР.

Статтями 525 та 526 ЦК УРСР визначено, що часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст.. 535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Що стосується вимог ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_5 Судом встановлено, що ОСОБА_5 була дочкою померлої ОСОБА_3 На день смерті матері ОСОБА_5 була непрацездатною особою, а тому мала право на обовязкову частку у спадщині. Проте, ОСОБА_5 ще 12.12.1974 року вибула із с.Черниця в м.Новий Розділ, на день смерті спадкодавця з нею не проживала, про заповіт ОСОБА_3 їй було відомо, що ствердила і сама ОСОБА_2, проте з питанням оформлення спадщини не зверталась, лише у 2003 році після звернення до суду ОСОБА_1 предявила вимогу на обовязкову частку у спадщині. Тому суд вважає, що ОСОБА_5 пропустила строк для прийняття спадщини, а тому такі вимоги до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 71 ЦК УРСР ( який був чинний на час звернення ОСОБА_1 до суду) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3, про заповіт бабусі дізнався лише у 2003 році під час конфлікту із ОСОБА_2, тобто про своє порушене право дізнався у 2003 році, тоді ж звернувся в суд з позовом за захистом своїх прав.

Будь-яких обставин, які б стверджували те, що позивач ОСОБА_1 знав про заповіт бабусі ОСОБА_3 та був ознайомлений із його змістом до 2003 року, судом не встановлено. Пояснення ОСОБА_2, допитаної як свідка, про те, що ОСОБА_1 про заповіт знав, так як про це повідомила його мати, жодними докази не підтверджуються, є голослівними.

Свідок ОСОБА_7 суду ствердив, що після смерті тещі ОСОБА_3 вони фактично поділили господарство порівну, обробляли город, утримували будинок, робили ремонт. ОСОБА_2 рідко приїжджала у с.Черниця. Пізніше почались конфлікти і мати ОСОБА_2 сказала, що вони там нічого не мають, щоб забиралися. Коли їм стали перешкоджати в користуванні, він пішов у сільську раду, де дізнався, що ОСОБА_2 усі документи на майно оформила на себе. Про заповіт ОСОБА_3 вони нічого не знали, він про заповіт дізнався у 2003 році, коли почались конфлікти між ними. Стверджував, що користувались земельним паєм, здавали такий в оренду ПАФ «Світанок», за що отримували плату зерном.

Суд надає віри показанням позивача та свідка ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_1 та його батьки користувалися майном померлої ОСОБА_3 тривалий час, чого не оспорювала і відповідачка ОСОБА_2 Спорів з приводу успадкування не виникало, від спадщини ОСОБА_1 не відмовлявся, про оформлення права власності на майно ОСОБА_3 за ОСОБА_2 не знав, оскільки передача майна у власність відповідачки була здійснена без його участі і відома.

Враховуючи наведене, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог ОСОБА_1 суд не вбачає.

Згідно з положень ст.550 ЦК УРСР , строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Враховуючи те, що у законі не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін.

З часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 минуло більше 19 років. Позивач ОСОБА_1 підтвердив той факт, що знав про смерть ОСОБА_3, однак з заявою в нотаріальну контору не звертався, оскільки не належав до спадкоємців першої черги. Про існування заповіту, який був складений 31.01.1995р. не знав. Про наявність заповіту дізнався у 2003 році, і після звернення до Пісочнянської сільської ради отримав такий заповіт. ОСОБА_1 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 не заявляв. Відповідачка ОСОБА_2 всупереч заповіту право власності на належне майно спадкодавцю в порядку спадкування не оформила, жодних доказів на підтвердження доводів про те, що між спадкоємцями була домовленість щодо спадкування майна ОСОБА_3 суду не надала.

Враховуючи те, що судом не здобуто, а сторонами не представлено доказів з приводу того, що позивачу було відомо про наявність заповіту до 2003 року, тому суд вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними , а відтак такий строк ОСОБА_1 слід продовжити.

Водночас у вимогах ОСОБА_2 по зустрічному позову щодо розподілу спадкового майна та визнання права власності в порядку спадкування на усе нерухоме майно житловий будинок, земельну ділянку, земельний пай, що належали ОСОБА_3, слід відмовити.

Оцінюючи усі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 слід частково задоволити, а в зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 548, 549, 550 ЦК УРСР 1963 року та ст.ст. 10, 60, 169, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

первісний позов задоволити частково.

Визнати незаконним рішення Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області №30 від 20.09.1996 року «Про оформлення права власності на житлові будинки» : про оформлення на ОСОБА_4 права власності на будинок №77 по вул.Л.Українки у с.Черниця Миколаївського району Львівської області.

Визнати незаконними свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, видане Пісочнянською сільською радою Миколаївського району Львівської області 19.04.1997 року на імя ОСОБА_4 та запис у реєстровій книзі за реєстровим №21 Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації Львівської облдержадміністрації про реєстрацію житлового будинку №77 по вул. Л.Українки у с.Черниця Миколаївського району Львівської області за ОСОБА_4.

Визнати незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,231 га у с.Черниця Миколаївського району, виданий 11.11.2002 року Пісочнянською сільською радою Миколаївського району Львівської області на ОСОБА_4.

Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та продовжити ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання заповіту незаконним, недійсним і нікчемним та його скасування, розподіл спадкового майна та визнання права власності в порядку спадкування на усе нерухоме майно, визнання права власності на земельну ділянку за місцем знаходження спірного будинку відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області.

Суддя : Березюк Г. М.