Ухвала суду № 54201101, 09.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1729/15-к

Провадження № 11-кп/779/453/2015

Категорія ч. 1 ст. 368 КК України

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ткачук Н.В.,

суддів Шкрібляка Ю.Д., Фіцака Т.Д.,

секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

з участю прокурора Шишка Є.А., Мельника В.М.,

захисника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області Гулкевича В. Д. на вирок Тисменицького районного суду від 25 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час вчинення злочину державного виконавця ВДВС Тисменицького районного управління юстиції, на даний час непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, громадянина України, -

Засуджено за ч.1 ст. 368 КК України до штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк три роки без спеціальної конфіскації.

Згідно ст. 100 КПК України вирішено питання речових доказів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 у користь держави 4915 (чотири тисячі девятсот п'ятнадцять) гривень 20 копійок процесуальних витрат.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді застави залишено без змін.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 являючись службовою особою, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надав неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади.

Відповідно до наказу виконувача обовязків начальника головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 24 листопада 2009 року ОСОБА_4 призначений на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції. 14 листопада 2013 року державному виконавцю Ясунику І.І. присвоєно 13 ранг державного службовця. У відповідності з посадовою інструкцією державного виконавця ВДВС був наділений повноваження здійснювати примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, в спосіб і в порядку, визначені виконавчим документом, тощо. Таким чином ОСОБА_4 згідно Закону України «Про запобігання корупції» був субєктом відповідальності за корупційні правопорушення.

На підставі виконавчого листа Тисменицького районного суду виданого 17 червня 2014 року, відкрив виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 у користь ОСОБА_6 грошової компенсації вартості його частки у спільному сумісному майні подружжя в сумі 25000 гривень. У межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Ясуником І.І. винесено постанову від 27 квітня 2015 року про накладення арешту на належну боржнику ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в урочищі «Мочари».

Водночас під час виконання своїх службових обовязків у виконавчому провадженні не в повному обсязі вжив заходів примусового виконання рішення суду, зокрема, жодного разу не здійснював перевірки майнового стану боржника ОСОБА_5 за адресою її проживання, не здійснив дій щодо обмеження її у праві виїзду за межі України.

16 липня 2015 року ОСОБА_4 у ході зустрічі, діючи умисно, з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_5 надати йому 6000 гривень за зволікання у виконані рішення суду та вжитті заходів до реалізації належної боржнику земельної ділянки, не вчиняв впродовж 2015 року виконавчих дій з метою примусового стягнення грошових коштів у користь ОСОБА_6

Будучи обуреною незаконними діями ОСОБА_4, 16 липня 2015 року звернулась в УМВС України в Івано-Франківській області.

Пізніше, згідно попередньої домовленості з ОСОБА_4 20 липня 2015 року прибула до ВДВС Тисменицького РУЮ, де приблизно о 12 годині 56 хвилин, обвинувачений, діючи умисно, з метою незаконного збагачення та особистої наживи, у приміщенні коридору ВДВС Тисменицького РУЮ, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 6000 гривень за невжиття протягом липня-грудня 2015 року заходів щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 у користь ОСОБА_6 грошової компенсації в сумі 25000 гривень, у тому числі заходів, спрямованих на відчуження належної боржнику земельної ділянки на яку накладено арешт.

ОСОБА_4 після одержання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди, помістив отримані грошові кошти в сумі 6000 гривень до лівої кишені своїх штанів, а у подальшому заховав їх у приміщенні туалету, таким чином ОСОБА_4 являючись службовою особою, яка наділена повноваженнями представника влади, 20 липня 2015 року одержав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 6000 гривень за вчинення в інтересах ОСОБА_5, яка надала неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади.

Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у звязку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Вказує, що призначене судом покарання не відповідає загальним засадам призначення покарань та меті покарання, оскільки злочин носить підвищений рівень суспільної небезпеки, до вчинення злочину штовхнуло бажання наживи, користь та судом не було дотримано вимог п.1 ч.1 та ч.2 ст.65 КК України, тобто ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу обвинуваченого. Просить вирок Тисменицького районного суду відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.368 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування на 3 роки без спеціальної конфіскації.

В судовому засіданні:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

- обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники просили вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників, який просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки суду щодо доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину ніким не оспорюються, а тому апеляційною інстанцією не перевіряються.

Крім того, кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 розглянуто в порядку ч.3 ст. 349 КК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а призначене покарання достатнім і справедливим.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 являючись службовою особою, одержав неправомірну вигоду для себе в інтересах того, хто надав неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.368 КК України.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання, з наступними змінами, п.2, розяснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті ( частини статті ), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, в тому числі обтяжуючі й помякшуючі обставини та дані про його особу, внаслідок чого призначив йому покарання необхідне і достатнє для виправлення і попередження вчинення нових злочинів та в межах санкції ч.1 ст. 368 КК України.

Таке покарання слід вважати справедливим та достатнім.

Апеляційні доводи про те, що покарання є мяким і недостатнім не відповідає встановленим судом обставинам події, оскільки судом було враховано тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, а саме: що він сумлінно виконував свої службові обовязки, під час роботи у ВДВС Тисменицького районного управління юстиції неодноразово нагороджувався грамотами, високий професіоналізм, тому суд прийшов до правильного висновку, що призначене засудженому покарання у вигляді штрафу, відповідно до вимог ст. 65 КК України, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

У апеляційній скарзі прокурора не наведено також доводів щодо невідповідності покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Обставинами, що помякшують покарання суд правильно врахував щире каяття, те, що раніше не судимий, хворіє важкими хронічними захворюваннями, батьки - пенсіонери, мати ветеран праці, закріплений як помічник за рідним братом ОСОБА_7, який є інвалідом дитинства та через хворобу не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обовязки, а також відсутність обставин, які б могли обтяжувати призначене покарання.

Крім того, під час апеляційного розгляду було долучено до матеріалів провадження висновок лікарсько-консультативної комісії про хворобу брата ОСОБА_7 та необхідність опіки над ним, позитивну характеристику на ОСОБА_4, як жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 від настоятеля храму Преображення Господнього м. Тлумача та копію квитанції про сплату штрафу за вироком.

Санкція ч. 1 ст. 368 КК України передбачає за вчинення злочину альтернативне покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України у випадку якщо санкція статті передбачає альтернативні покарання, то більш суворий вид покарання з числа передбачених призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів, що має бути судом відповідно мотивовано.

Тому, судом першої інстанції правильно умотивовано та правильно обрано покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчиненню нею нових злочинів.

За наведених обставин, підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

К е р у ю ч и с ь ст. ст. 376, 404, 405, 418, 419 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області Гулкевича В. Д. залишити без задоволення, вирок Тисменицького районного суду від 25 вересня 2015 року відносно ОСОБА_4,- без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: Н.В. Ткачук

Ю.Д. ОСОБА_8 Фіцак

Згідно з оригіналом

Суддя Н.В. Ткачук