Постанова № 54200174, 04.12.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-а/641/71/2015 Справа №641/3961/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Мельник І.М.

при секретарі Беловій А.М., Наумовій В.В.,Чандарогловій О.В., Севостяновій О.М.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні адміністративний ОСОБА_6 до Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, третя особа Виконавчий комітет Харківської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними дії Департаменту комунального господарства Харківської міської ради щодо знесення нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 61,8 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Героїв Сталінграда, 134-г, яка належала їй на праві приватної власності та стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на її користь грошові кошти в розмірі 581656,00 грн. в якості відшкодування майнової шкоди у вигляді прямих збитків, заподіяної протиправними діями, а також стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на її користь грошові кошти в розмірі 707000,00 грн. в якості відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), заподіяної протиправними діями.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 7 серпня 2008 року позивачкою ОСОБА_6 за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі було придбано нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 61,8 кв. м., розташовану за адресою: місто Харків, проспект Героїв Сталінграда, 134-г.

Окрім того, позивачкою 10 березня 2011 року було укладено із Харківською міською радою Договір оренди землі, відповідно до умов якого було надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0090 га для обслуговування вищевказаної Будівлі. Вказаний договір укладено строком до 1 листопада 2014 року із переважним правом орендаря на поновлення строку дії.

Передача земельної ділянки в оренду позивачці відбулася на підставі рішення 38 сесії Харківської міської ради V скликання від 25 листопада 2009 року №281/09 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд».

2 жовтня 2013 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 605 «Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан», яким відповідачу Департаменту комунального господарства міста Харкова згідно п.1.1. було доручено забезпечити звільнення території від безхазяйного майна, самовільно розміщених обєктів, тимчасових будівель торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення у відповідності з додатком., згідно п. 1.2. в разі не звільнення території в добровільному порядку провести звільнення території від самовільно набудованих обєктів і розташованого майна згідно додатку шляхом їх демонтажу і переміщення на територію КП «Харківводоканал», згідно п. 1.3. забезпечити складання Інспекції по благоустрою і екології міста Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради актів звільнення території міста Харкова, Пунктом 7 Додатку до вказаного рішення («Перелік самовільно розміщених обєктів, від яких звільняється територія м. Харкові з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан») було визначено Будівлю, що належала позивачці на праві приватної власності.

3 жовтня 2013 року відповідачем на підставі вищезазначеного рішення було здійснено знесення вказаної Будівлі, про що того ж дня складено відповідний Акт №582/13. Згідно з відомостями, вказаними в Акті, відповідачем було проведено роботи з демонтажу цегляної конструкції із залізобетонним перекриттям, а її рештки транспортовано для зберігання на полігон до смт. Дергачі.

Позивачка вищевказане рішення Харківської міської ради оскаржила в суді.

Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 8 липня 2014 року в адміністративній справі №641/3200/14-а було частково задоволено позовні вимоги позивачки та скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №605 від 2 жовтня 2013 року «Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан» в частині пункту 7 Додатку до вказаного рішення «Перелік самовільно розміщених обєктів, від яких звільняється територія м. Харкові з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року вищевказану Постанову Комінтернівського районного суду міста Харкова залишено без змін та вказано, що оспорюване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради є протиправним.

Позивач вважає, що відповідач по справі є органом який вчинив протиправні дії якими було завдано майнову шкоду згідно звіту Серії НА № 0185 від 17 вересня 2012 року про визначення ринкової вартості нерухомого майна нежитлової будівлі літ «А-1», розташованого за адресою місто Харків, проспект Героїв Сталінграду, 134-Г в розмірі 581656,00 грн. без врахування НДС.

Крім того позивач вказує, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач є фізичною особою підприємцем та здійснювала підприємницьку діяльність, що полягала у тому числі в передачі належного їй нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку.

1 березня 2013 року між позивачкою та приватним підприємством «ТЕМП 2011» було укладено договір оренди нежитлового приміщення зі строком дії до 31.01.2016 року включно, а також акти приймання послуг з оренди приміщення із зазначенням сум оплат. Сума щомісячної орендної плати за договором 23250,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому суд приймає до уваги та вважає доведеними факти, встановлені судовими рішеннями за попередніми позовами ОСОБА_6 до органів місцевого самоврядування міста Харкова в частині визнання протиправними рішень виконкому Харківської міської ради щодо знесення належного позивачці майна.

В той же час, позивачка звернулася із адміністративним позовом про відшкодування шкоди до відповідача у квітні 2015 року, обґрунтовуючи це тим, що хоча вона фактично дізналася про порушення свого права власності у жовтні 2013 року, коли було знищено її нерухоме майно, проте правові підстави для звернення із адміністративним позовом до відповідача в неї зявилися з моменту винесення Харківським апеляційним адміністративним судом ухвали про визнання рішення виконкому Харківської міської ради щодо знесення незаконним, тобто з 1 жовтня 2014 року.

Окрім того, представником позивачки надано суду документальні підтвердження звернення позивачки 6 березня 2015 року до Комінтернівського районного суду міста Харкова із адміністративним позовом з ідентичними позовними вимогами, який працівниками канцелярії суду помилково було зареєстровано як цивільний позов.

Також представником позивача було подано клопотання про визнання причин пропуску строків звернення до адміністративного суду поважними, в якому посилався на практику Європейського суду з прав людини в обґрунтування наведеної позиції.

Представники відповідача Департаменту комунального господарства міста Харкова, та третьої особи т - Виконавчий комітет Харківської міської ради проти задоволення клопотання представника позивача заперечував та надав суду власне клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, мотивуючи це пропуском позивачем шестимісячного строку на звернення.

Також відповідач заперечував проти задоволення позови, посилаючись на те, що Департамент комунального господарства не є відповідачем, а лише склав акт № 582/13 від 03 жовтня 2013 року про проведення звільнення території від самовільного розміщених обєктів.

Відповідач зазначив, що Рішенням Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 ПП «Норк» було надано в оренду земельну ділянку по просп. Г.Сталінграда, 134-Г, площею 0,0090 для будівництва тимчасового торговельного павільйону у складі тимчасового торговельного комплексу.

Висновком управління містобудування та архітектури Харківської міської ради, який передував зазначеному рішенню, було встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах «червоних ліній», а також встановлено обмеження заборона капітального будівництва.

Проте, всупереч вказаній забороні, ПП «Норк» було самовільно побудовано нежитлову будівлю літ. «А-1» площею 61,8 кв.м.

Право власності на самовільно побудоване майно було визнано за ПП «Норк» на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.05.2008 у справі № 2-2163/2008.

На підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2008 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» площею, 61,8 кв.м. перейшло до ОСОБА_6

Рішенням Харківської міської ради від 25.11.2009 р. № 281/09 ФОП ОСОБА_6 надано в оренду строком до 01.11.2014 земельну ділянку площею 0,0090 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, земель транспорту по просп. Героїв Сталінграда, 134-Г, для експлуатації а обслуговування нежитлової будівлі.

Пунктом 8.4. вказаного рішення міської ради ФОП ОСОБА_6 було попереджено, що земельна ділянка розташована в межах «червоних ліній» просп. ОСОБА_7 і в разі початку реконструкції проспекту повинна бути звільнена при першій вимозі міської ради без компенсації витрат.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі від 21.04.2011 № 631010004000277 строком до 01.11.2014 року.

Відповідно до п. 7 зазначеного договору земельна ділянка передавалась, що була надана ФОП ОСОБА_6, розташована в межах «червоних ліній» просп. ОСОБА_7 і в разі початку реконструкції проспекту повинна бути звільнена при першій вимозі міської ради без компенсації витрат.

Харківським Апеляційним Господарським судом було винесено постанову від 08 вересня 2015 року якою рішення Господарського суду м. Харкова від 01 грудня 2014 року - скасували. Позов Департаменту транспорту Харківської міської ради задовольнили повністю. Визнали незаконними пункт 8.2, 8.3, 8.4, 8.5. рішення Харківської міської радивід 25 листопада 2009 року № 281/09 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" . Визнали недійсним договір оренди землі від 21.04.2011 року № 631010004000277 укладений між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_6 на земельну ділянку по проспекту Героїв Сталінграду, 134-Г площею 0.0090 га для експлуатацію та обслуговування нежитлової будівлі.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1253/13 Департаменту транспорту Харківської міської ради було надано дозвіл на реконструкцію обєктів транспортного комплексу території обмеженої: проїздом Садовим, просп. Маршала Жукова, просп. ОСОБА_7, вул. Ньютона, вул. Холмогороською, вул. Киргизською. Реконструкцію виконати до 31.12.2015.

Оскільки при прийнятті рішення про надання в оренду земельної ділянки за вказаною адресою ФОП ОСОБА_6 була повідомлена про те, що земельна ділянка знаходиться в межах «червоних ліній» та повинна бути звільнена при першій вимозі, свою згоду щодо вказаних обмежень ФОП ОСОБА_6 надала шляхом підписання договору оренди землі, в якому дане обмеження є суттєвою умовою договору.

В ході підготовчих робіт щодо проведення зазначеної реконструкції Департамент транспорту було повідомлено, що в зоні реконструкції розміщена нежитлова будівля по просп. Героїв Сталінграду, 134-Г.

Вказана земельна ділянка була надана ФОП ОСОБА_6 для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 61,8 кв.м. право власності на яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2008, укладеного між ПП фірмою «Норк» та ОСОБА_6.

Право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» площею 61,8 кв.м. виникло у ПП фірми «Норк» на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.05.2008 у справі № 2-2163/2008, яким за ПП фірмою «Норк» визнано право власності на новостворене нерухоме майно. Вказана споруда була збудована без відповідних дозволів уповноважених на те органів.

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 13.04.2011 № 461 «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів» у випадку визнання права власності на самочинно збудований обєкт за рішенням суд він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Пунктами 11-12 Постанови визначено, що датою прийняття в експлуатацію обєкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката, експлуатація обєктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Спірний обєкт в установленому законом порядку в експлуатацію прийнято не було.

Відповідно до договору оренди землі, укладеного з ПП фірмою «Норк» № 6935/05 від 31.03.2005, земельна ділянка по просп. Героїв Сталінграду, 134-Г, надавалась для будівництва тимчасового торговельного павільйону у складі тимчасового торговельного комплексу.

Підставою для надання в оренду вказаною земельною ділянки став розроблений ПП фірмою «Норк» проект відведення земельної ділянки 2004 року, в якому міститься висновок управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 26.01.2004, відповідно до якого земельна ділянка за вказаною адресою, що була надана ПП фірмі «Норк» має обмеження містобудівного характеру, а саме: без права капітальної забудови, розміщення обєкту погоджується до початку реконструкції проспекту ОСОБА_7.

Вказані обмеження були передбачені у звязку з находженням зазначеної земельної ділянки в межах «червоних ліній» проспекту ОСОБА_7, в межах яких, відповідно до затвердженого Генерального плану м. Харкова, була запланована реконструкція обєктів транспортного комплексу.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Згідно з ст. 18 ЗУ «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких обєктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

Відповідно до ДБН України розміщення і будівництво наземних обєктів житлового-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім обєктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Суд, вислухавши думку сторін та всесторонньо дослідивши подані сторонами докази і надані пояснення, дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача та відхилення клопотання представника відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.2 тієї ж статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строків звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, питання щодо можливості поновлення строків для звернення із адміністративним позовом до суду знаходиться в межах повноважень суду за умови, якщо причини пропуску такого строку будуть визнані судом поважними. В даному випадку суд вважає причини пропуску позивачкою строку для звернення до адміністративного позову поважними з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з висновками, викладеними у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (№63566/00), суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні ЄСПЛ по справі «ОСОБА_8 проти Туреччини» (№22277/93) суд зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Мушта проти України" (№8863/06) встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Як вбачається з наданих до справи матеріалів, позивачка весь час, починаючи з моменту фактичного знищення її майна, не припиняла звертатися до судових органів за захистом свого порушеного права власності. При цьому, суд бере до уваги пояснення представника позивачки відносно того, що позивачка ОСОБА_6 помилилася у виборі відповідача у попередніх судових процесах через складнощі в розумінні розмежування компетенції нормотворчих та виконавчих органів місцевого самоврядування, через що пропустила встановлений статтею 99 КАС України строк.

Водночас, у п.109 рішення ЄСПЛ у справі «Плеханов проти Польщі» (№22279/04) вказано, що якщо публічний орган несе відповідальність за спричинення шкоди, то позитивне зобовязання держави зі сприяння встановленню належного відповідача набуває тим більшого значення.

Так, у параграфі 75 свого рішення у справі «Georgel та Georgeta Stoicescu проти Румунії» (№9718/03) ЄСПЛ зазначає, що покладення на заявницю обовязку визначення органу, проти якого їй потрібно було заявити позов, призвело до встановлення непропорційної вимоги, котра не встановила справедливої рівноваги між публічним інтересом та правами заявниці.

Разом із тим, судом при винесенні рішення у справі враховано також і позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену в постанові Пленуму цього Суду від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Пунктом 4 вказаної Постанови розяснено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Пунктом 9 Постанови встановлено, що у мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість поновлення позивачці строків для звернення до адміністративного суду.

Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача протиправними суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з положеннями ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з положеннями ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони були збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За приписами статті 376 ЦК України знесення обєктів самочинного будівництва дозволяється виключно на підставі рішення суду, ухваленого за відповідним позовом заінтересованого органу державної влади або місцевого самоврядування.

Порядок знесення самочинно збудованих обєктів також врегульовано приписами статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено, що обовязковою підставою для знесення є відповідне рішення суду.

Так, у судових засіданнях представником відповідача судові рішення про знесення обєкту нерухомого майна, що належав позивачці, не надавалися. Твердження представника позивачки про відсутність таких судових рішень представником відповідача спростовано не було.

Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2014 року в справі № 641/3200/14-а скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 605 від 02.10.2013 року Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан в частині пункту 7 Додатку до вказаного рішення Перелік самовільно розміщених обєктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан.

Разом із тим, суд критично ставиться до твердження представника відповідача та представника третьої особи про недоведеність вчинення дій по знесенню будівлі безпосередньо Департаментом комунального господарства міста Харкова, оскільки з наданого суду Акту про знесення будівлі вбачається, що цей документ складено на фірмовому бланку цього Департаменту та підписаний його посадовими особами, а окрім того, безпосередньо Департаменту комунального господарства рішенням виконкому Харківської міської ради було доручено здійснити процедуру звільнення території від самовільного побудованих обєктів відповідно до п.1.1, ч. 1 рішення № 605 від 02 жовтня 2013 року

Таким чином, з урахуванням відсутності з боку відповідача достатніх доказів на підтвердження правомірності його дій, як субєкта владних повноважень, суд вважає позовну вимогу про визнання дій Департаменту комунального господарства Харківської міської ради обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування заподіяної майнової шкоди у вигляді прямих збитків суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено відповідно до Конституції України положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Департамент комунального господарства Харківської міської ради є виконавчим органом Харківської міської ради, згідно з рішенням 1 сесії Харківської міської ради «Про структуру виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» від 24 листопада 2010 року, а тому в контексті положень Закону України «Про місцеве самоврядування» є органом місцевого самоврядування та субєктом владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних дій органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, згідно з ч.1 ст.77 вищевказаного Закону.

Відповідно до ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ч.2 тієї ж статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки.

Згідно з ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, придбана позивачкою Будівля є нерухомим майном, знесення якого відповідачем завдало позивачці майнової шкоди у вигляді реальних збитків у розмірі вартості цього майна.

На підтвердження розміру заподіяних знесенням будівлі збитків представником позивачки надано висновок серії НА №0185 про визначення ринкової вартості нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «А-1», розташованої за адресою: м. Харків, проспект Героїв Сталінграда, 134-Г, складеним професійним оцінювачем ОСОБА_9, ринкова вартість станом на 17 вересня 2012 року становила 581656,00 грн. (пятсот вісімдесят одна тисяча шістсот пятдесят шість гривень 00 копійок).

Однак суд вважає, що надані позивачем докази, щодо завданої неправомірними діями відповідача шкоди , а саме вартості знесенного нерухомого майна ОСОБА_6С . згідно звіту про визнання його ринкової вартості, такі які суд не вважає обґрунтованими та не доведеними стосовно неправомірних дій відповідача , так як дана оцінка обекта нерухомості була проведена в вересні 2012 року з метою продажу будівлі з урахуванням її вартості для господарської діяльності , висновок оцінки не містить обґрунтованої вартості будівлі , оцінка не відображає підстави зміни вартості майна з часу її придбання ОСОБА_6 до часу оцінки . Вартість спірного майна здісненна на підставі визначення вартості 1 м-2 будівлі з розрахунку середнього розміру між ринковими пропозиціями обектів нерухомого майна в різних районах міста Харкова як обектів господарської дільності . При цьому висновки оцінювання не містять відомостей щодо самої споруди , матеріалів з яких вона зроблена її стану ,не вкизначена її балансова вартість на час оцінки .

Тоді як згідно п. 3 договору купівлі продажу нежитлової будівлі від 27 серпня 2008 року згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» 14 липня 2008 року № 19523871, реєстраційний номер 23845803, балансова вартість відчужуваної нежитлової будівлі складає 30495,01 грн.

З огляду на те, що станом на момент розгляду адміністративної справи спірне майно перестало існувати в натурі, з моменту придбання і до моменту ринкової оцінки будь яких доказів, щодо зміни балансової вартості нежитлової будівлі не надано позивачем, суд приходить до висновку, що обґрунтованою вартість нежитлової будівлі є згідно договору купівлі продажу нежитлової будівлі від 27 серпня 2008 року .

Що стосується позовних вимог про відшкодування заподіяної майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками також є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_4 В00 № 943266 від 26.07.2005 року позивачка є фізичною особою-підприємцем, здійснювала підприємницьку діяльність, що полягала у тому числі в передачі належного їй нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку.

Окрім того, представником позивачки до позовної заяви було додано розрахунок розміру упущеної вигоди, згідно з яким розмір заподіяних збитків в цій частині становить 707000,00 грн. (сімсот сім тисяч гривень 00 коп.), виходячи з того, що через знищення відповідачем належного їй майна вона була позбавлена можливості одержувати доходи в якості орендної плати, які вона отримувала раніше за укладеним договором оренди та могла справедливо розраховувати на їх отримання і в майбутньому до закінчення строку дії такого договору, якби її майно не було знищене.

Представником позивачки в судовому засіданні були надані в якості доказів спричиненої шкоди у вигляді упущеної вигоди укладений між позивачкою та Приватним підприємством «ТЕМП 2011» договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2013 року зі строком дії до 31.01.2016 року включно, а також акти приймання послуг з оренди приміщення із зазначенням сум оплат. Сума щомісячної орендної плати за договором 23250,00 грн.

Однак позивачем в даному проваджені є фізична особа ОСОБА_6, що не є тотожним фізичній особі підприємцю ОСОБА_6 яка здійснювала господарську діяльність в межах своїх повноважень наданих їй згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця та свідоцтва платника єдиного податку виданого суб'єкту госпадарювання ОСОБА_6, згідно якого визначено місце провадження господарської діяльності проспект Героїв Сталінграду, 134-Г, та визначено види господарської діяльності серед інших надання в оренду ї експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6, в частині відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), фізичної особи підприємця ОСОБА_6 заподіяної протиправними діями відповідача, розяснивши позивачу право на звернення до суду в якості фізичної особи підприємця, в порядку ГПК України або при зверненні з адміністративним позовом в порядку ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6.

Щодо розподілу судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір немайнового характеру в розмірі 73,08 грн. та судовий збір в розмірі 487,20 грн.

За вимогу майнового характеру відповідно до п. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленної частини вимоги.

Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. 159-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_6 строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту комунального господарства Харківської міської ради щодо знесення нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 61,8 кв.м., розташованою за адресою : місто Харків, проспект Героїв Сталінграду, 134-Г, яка належала ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Стягнути з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 30495,01 грн. в якості відшкодування майнової шкоди у вигляді прямих збитків, заподіяної протиправними діями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн. та 73,08 грн., як сплачені позивачем на час подачі адміністративного позову.

Стягнути з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради в Державний бюджет судовий збір в розмірі 1339,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 у Державний бюджет судовий збір в розмірі 3045,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у строки та порядку, встановленими ст. 254 КАС України.

Суддя - ОСОБА_8