Постанова № 54199732, 08.12.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 року Провадження №2-а/425/83/15

Справа №425/4051/15-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, яким після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжне Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії та зобовязати Управління пенсійного фонду України в місті Рубіжному здійснити з 01 жовтня 2015 року перерахунок пенсії ОСОБА_2, в розмірі 90 % від суми всіх складових його заробітної плати, що вказані у довідці № 786 від 07 жовтня 2015 року про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці, його роботи (період з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року).

У призначений день та час судового засідання, для розгляду справи по суті сторони не зявились, про місце, день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Подали письмові заяви, якими просили суд розглянути справу без їх участі.

В силу положень частини шостої статті 12 та частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України), розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тобто в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами, а фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позиція позивача полягала у тому, що при призначенні йому пенсії, відповідачем не було враховано усіх складових його заробітної плати. Але отримавши за останнім місцем своєї роботи довідку, яка підтверджує усі складові його заробітної плати, що не були враховані раніше, він звернувся до відповідача з проханням здійснити йому перерахунок пенсії, з дати подання ним вказаної довідки, як документа, який підтверджує необхідність перерахунку йому пенсії у бік збільшення. І оскільки відповідач, на його думку, неправомірно, відмовив йому у здійсненні такого перерахунку, він просив визнати відмову у цьому протиправною та зобовязати відповідача здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням усіх складових його заробітної плати, що вказані у наданій ним відповідачу довідці.

Відповідач з урахуванням уточнених позовних вимог, заперечував проти задоволення позову. Із посиланням на статтю 37 Закону України «Про державну службу», представник відповідача вказував на те, що діючі положення цієї норми не дозволяють здійснювати перерахунок пенсії виходячи з розміру 90% заробітної плати. По-друге, з огляду на положення статті 33 Закону України «Про державну службу» та пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», позивач не має право на перерахунок пенсії, оскільки вона призначається виходячи тільки із тих складових заробітної плати, які прямо передбачені зазначеними нормативно-правовими актами, а сам перерахунок проводиться з місяця прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця, але таке рішення у 2014 та 2015 році не приймалось. При цьому, представник відповідача звертав увагу суду на те, що позивач оскаржує рішення відповідача про призначення йому пенсії, що мало місце ще з 07 червня 2011 року, а строк на оскарження такого рішення складає шість місяців, який позивач пропустив без поважних причин. Тому позов, слід залишити без розгляду. А у випадку якщо суд не залищить позов без розгляду, у його задоволенні слід відмовити оскільки перерахунок пенсії забороняє здійснити пункт 5 прикінцевих положень Закону України ""Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Зважаючи на те, що позивач та відповідач доводили свої вимоги і заперечення тільки письмовими доказами, які є в матеріалах справи, без використання інших засобів доказування, суд, на основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини:

Сьомого червня 2011 року, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області із заявою при призначення йому пенсії по Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». При цьому до своєї заяви, він додав довідки від 07 червня 2011 року про складові його заробітної плати за період з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року, які не враховували таких складових її заробітної плати, як-от: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода, компенсація за невикористану відпустку та індексація (а.с. 42-72).

Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, на підставі поданих ОСОБА_1 документів, призначило йому з 07 червня 2011 року пенсію, на підставі статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», тобто в порядку визначеному Законом України «Про державну службу», як державному службовцю. При цьому, виходячи із стажу його роботи, відсоток розрахунку призначеної його пенсії від його заробітної плати склав 90%, але заробітна плата, з якої він рахувався, не включала в себе такі складові, як: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода, компенсація за невикористану відпустку та індексація (а.с.33-41,73,74,75-79).

Девятого жовтня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області із заявою, якою просив здійснити перерахунок йому пенсії, на тій підставі, що раніше визначений йому розмір пенсії не враховує усіх складових його заробітної плати, за період його роботи з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року, але довідка №786 від 07 жовтня 2015 року, яку він додає до заяви, підтверджує додаткові складові його заробітної плати, що дає йому право збільшити розмір його пенсії шляхом перерахунку (а.с.12-16).

Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, в особі його начальника, відмовило йому у здійсненні перерахунку пенсії на тій підставі, що на момент призначення йому пенсії, довідки про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці його роботи, які він надавав для призначення пенсії, не містили таких складових його заробітної плати, що вказані у довідці № 786 від 07 жовтня 2015 року; стаття 37 Закону України «Про державну службу» не передбачає можливості призначення пенсії у розмірі 90% від заробітної плати; а матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, компенсація за невикористану відпустку, а також індексація не являються складовими заробітної плати, і не передбачені постановою Кабінету Міністрів України №865 від 31 травня 2000 року, як такі, що включаються у заробіток для обчислення пенсії; з 01 червня 2015 року, в силу положень пункт 5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", перерахунок пенсій на умовах Закону України "Про державну службу" не здійснюється (а.с.15-16).

Вважаючи, що Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області неправомірно відмовило йому у здійсненні перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною таку відмову та зобовязання управління здійснити перерахунок пенсію, з урахуванням усіх складових його заробітної плати, з моменту його звернення (а.с.3-8).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та субєктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір, в межах якого позивач, вважає що відповідач своєю протиправною дією у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії, порушив його право на отримання соціального захисту у старості у вигляді права на отримання пенсії державного службовця, у належному розмірі. А тому, оспорює таку відмову.

Для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Положеннями частини 1 статті 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 96 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Так, одним із законів, що регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення є Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», оскільки частина сьома статті 21 цього закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлювала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Законом України «Про державну службу», зокрема статтею 37 було передбачено умови призначення пенсії державним службовцям, у тому числі порядок визначення відсотку заробітної плати, з якого обчислювався конкретний розмір пенсії для конкретної особи.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 з 07 червня 2011 року, пенсія була призначена саме у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про державну службу», а розмір відсотка, для нарахування пенсії від суми його заробітної плати, відповідачем було визначено на рівні: 90% (а.с.11-12).

Однак судом встановлено, що на момент призначення позивачу пенсії, відповідач виходив з тих складових заробітної плати позивача, які були вказані у поданих позивачем документах, зокрема у довідках від 07 червня 2011 року про складові заробітної плати у період роботи з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року (а.с.54,55-57). При цьому, такі довідки були складені за діючими, на дату їх подання позивачем, формами затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України №5-11 від 14 лютого 2011 року (яка згодом була визнана незаконною, постановою окружного адміністративного суду міста Києва при розгляді справи №2а-4753/09/2670), і які не передбачали відображення у складі заробітної плати таких складових, як-от: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, компенсація за невикористану відпустку, а також індексація.

Відповідно до положень частини другої статті 37 Закону України «Про державну службу» (які діяли на момент вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначалась виходячи з тих сум їх заробітної плати, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

А формально, якщо виходити тільки з положень частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» (на що, власне, і вказував відповідач), заробітна плата державних службовців на той момент складалась з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Проте, за визначенням статті 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховувались: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески. А за визначенням статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включались всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справлялись страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Таким чином, з огляду на зміст останніх норм матеріального права, будь-які отримувані ОСОБА_1, у період з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року виплати у складі заробітної плати, за умови, що з них були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, повинні були враховуватись в його заробіток (дохід) для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входили вони до структури його заробітної плати чи ні.

До такого висновку суд дійшов через те, що норми вказаних законів (про пенсійне забезпечення та загальнообовязкове державне пенсійне страхування), якими таке правило встановлюється, є спеціальними по відношенню до норм закону України «Про державну службу», і тому саме вони мають пріоритет у застосуванні.

Саме такий правовий висновок, було зроблено і Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року, та аналогічні висновки у постановах від 14 і 28 травня 2013 року та 04 березня 2014 року.

І тому, аргумент відповідача про наявність положень статті 33 Закону України «Про державну службу», суд не розглядає як аргумент, що повинен вирішити справу на його користь.

Судом встановлено, що у період з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року, позивач у складі свого заробітку, серед іншого, отримував і такі доходи, як: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, компенсація за невикористану відпустку, а також індексаці (а.с.12-13). Проте вказані доходи не були враховані відповідачем, при визначенні ним розміру заробітної плати, з якої позивачу була нарахована пенсія з 07 червня 2011 року, але з усіх цих доходів було нараховано та сплачено страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування (а.с.12-13,54,55-57).

Тобто, на думку суду, позивач дійсно мав право на врахування всіх вказаних доходів у складі заробітку для обчислення його належного розміру пенсії.

Проте відповідач, на момент призначення пенсії позивачу, не мав документів, які могли б підтвердити, що позивач у складі свого заробітку мав такі доходи, що вказані вище.

Однак, позивач і не оскаржує правомірність та правильність рішення відповідача про призначення йому пенсії з 07 червня 2011 року, оскільки предметом його оскарження являються дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку вже призначеної пенсії, у бік її збільшення, на підставі поданої довідки, яка підтверджує наявність у позивача додаткових доходів у складі заробітної плати, які не були враховані відповідачем раніше, при призначенні пенсії (а.с.3-8).

З наведених мотивів суду видається очевидним, що позовні вимоги позивача не можуть бути залишені без розгляду, з тих підстав, з яких просив відповідач. При цьому суд враховує і те, що дізнавшись про відмову відповідача у здійсненні перерахунку своєї пенсії (а.с.15-16), позивач менше ніж за місяць подав позов до суду (а.с.3-8), що з огляду на положення статті 99 КАС України свідчить про дотримання позивачем строків звернення до суду.

Суд констатує, що положення частини 1 статті 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» прямо передбачають можливість перерахунку пенсії на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. А Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» прямо не забороняє здійснення перерахунку пенсії у таких випадках.

Також суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 стаття 8 Конституції України). «Одним з проявів якого є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм … . Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (абзаци 2 і 3 пункту 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року справа про призначення судом більш мякого покарання).

З огляду на це, навіть за прямої відсутності у Законі України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» положень щодо права пенсіонера на перерахунок у бік збільшення призначеної йому раніше пенсії на підставі документу, який підтверджує наявність у пенсіонера додаткових доходів у складі заробітної плати, які не були враховані раніше при призначенні пенсії, але виявлені пізніше, відмова у реалізації такого права була б явно не справедливою. Та свідчила б про безпідставне обмеження змісту права кожного громадянина України на отримання пенсії у належному розмірі, що гарантовано частиною 1 статті 46 Конституції України, у складі права на забезпечення у старості.

І саме тому суд вважає, що відповідач не на підставі Конституції України, тобто протиправно, відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії за наявності довідки №786 від 07 жовтня 2015 року, як документа, що підтверджує більший розмір заробітку позивача за період з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року, ніж той розмір його заробітку, за цей же період, з якого була нарахована пенсія позивачу з 07 червня 2011 року у розмірі 90%.

Заперечення відповідача в тій частині, що єдиною підставою для перерахунку пенсії, згідно пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», є рішення Кабінету Міністрів України про підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця, яке у 2014 та 2015 році не приймалось, суд відхиляє на підставі вказаних вище мотивів. А також через те, що підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі рішень КМУ, не являється виключною підставою для перерахунку пенсії у бік її збільшення, а є лише однією з багатьох, прямо передбачених законодавцем підстав для перерахунку пенсії у бік її збільшення.

Що стосується доводів відповідача про неможливість здійснення перерахунку пенсії у розмірі саме 90% від усіх складових заробітної плати позивача, то суд вважає їх помилковими у звязку із наступним.

Пенсія позивачу вже була призначена з 07 червня 2011 року, і він не просить призначити йому нову, а лише просить здійснити її перерахунок, тому судження відповідача щодо необхідності застосування статті 37 Закону України «Про державну службу», в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, та пункту 5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", являються неправильним тлумаченням принципу застосування закону у часі. А також не враховують положень статті 22 Конституції України, за якими при прийнятті нових законів та внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову відповідача у здійсненні позивачу перерахунку слід задовольнити, а право позивача на отримання пенсії у належному розмірі слід визнати таким, що порушується відповідачем і тому захистити.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

А із системного тлумачення положень частини 1 статті 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вбачається, що при виникненні права на підвищення пенсії, її перерахунок проводиться з 1-го числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з 1-го числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з довідкою, яка підтверджує необхідність здійснення перерахунку пенсії 09 жовтня 2015 року, тобто до 15-го числа місяця, свого звернення.

Тому, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача здійснити перерахунок пенсії підлягають задоволенню повністю, шляхом зобовязання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90% від суми усіх складових його заробітної плати, що вказані у довідці №786 від 07 жовтня 2015 року про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці його роботи (період з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року), з 01 жовтня 2015 року.

А в силу положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір.

Отже, керуючись статтями 1-7,17-20,23,24,69-86,122-154,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області у здійсненні ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) перерахунку пенсії.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області здійснити з 01 жовтня 2015 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), в розмірі 90% від суми усіх складових його заробітної плати, що вказані у довідці №786 від 07 жовтня 2015 року про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці його роботи (період з 01 березня 2009 року по 31 травня 2011 року).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя - Д.С. Коваленко