Ухвала суду № 54198960, 07.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7787/15 Справа № 204/2226/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року по справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який 07.07.2014 року уточнив, до відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між КП «Теплоенерго» та ОСОБА_3, яка є власником нежитлового приміщення у буд. № 104 по вул. Чичеріна у м. Дніпропетровську, був укладений договір № 1608 від 01.01.2008 року на відпуск теплової енергії для потреб опалення, відповідно до якого позивач здійснює виробництво та постачання теплової енергії по об'єкту споживача, від джерела теплопостачання котельні вул. Уральська, 19 у м. Дніпропетровську. Договір набув юридичної сили з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року. Договір було припинено 31 серпня 2012 року. Станом на 31 серпня 2012 року заборгованість за спожиту теплову енергію становить 76 455 грн. 55 коп. Відповідачка неодноразово повідомлялася про необхідність сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію, проте до теперішнього часу добровільно заборгованість за теплову енергію не погашена.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь суму боргу по сплаті за теплопостачання у розмірі 76 455 грн. 55 коп. та судовий збір по справі у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради суму заборгованості за надану теплову енергію за період з 12.06.2009 року по 20.09.2010 року у розмірі 15 817 грн. 64 коп., судовий збір у розмірі 158 грн. 18 коп., а всього 15 975 грн. 82 коп. Стягнуто з КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради на користь держави недоплачений судовий збір по справі у розмірі 606 грн. 38 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачка була власницею нежитлового приміщення у буд. № 104 по вул. Чичеріна у м. Дніпропетровську з 25.02.2005 року по 31.08.2012 року. 01.01.2008 року між КП «Теплоенерго » та відповідачкою було укладено договір № 1608 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, відповідно до умов якого позивач здійснює виробництво та постачання теплової енергії по об'єкту споживача, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, буд. № 104 , с. 3 прим. 1 від джерела теплопостачання котельні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Уральська, буд. 19.

Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 11 червня 2012 року був виданий судовий наказ, про стягнення заборгованості з відповідачки, який було скасовано.

Крім того, договір № 1608 укладений 01.01.2008 року між КП «Теплоенерго» та ОСОБА_3, на відпуск теплової енергії для потреб опалення, було розірвано 20 вересня 2010 року, що підтверджується відповіддю КП «Теплоенерго» від 20 вересня 2010 року та послуги позивачем більше не надавалися.

Згідно наданого суду акту звірки взаємних розрахунків від 08 серпня 2014 року, відповідачці ОСОБА_3 вже після розірвання договору КП «Теплоенерго» продовжувало нараховувати заборгованість.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що нарахування заборгованості відповідачці після розірвання договору про надання послуг не можливе та не законне, а позовна давність встановлена в три роки перервалася у зв'язку з видачею судового наказу, а тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнути заборгованість в межах строку позовної давності за період з 12 червня 2009 року по 20 вересня 2010 року у розмірі 15 817 грн. 64 коп.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Безпідставними є посилання апелянта в своїй скарзі не належне виконання позивачем своїх обовязків по договору, зокрема, в частині якісних показників і режимів центрального опалення та гарячого постачання у вигляді гарячої води. Оскільки це не спростовує факт заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем, а тому не є підставою для скасування законного рішення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Також, апелянт вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки обставини, повязані із перевіркою наявності заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, а також визначення розміру такої заборгованості, судом першої інстанції, у порушення норм матеріального права, належним чином не зясовані, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, з такими доводами апелянта колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.

Як вбачається, позивачем умови договору № 1608 від 01.01.2008 року виконувалися сумлінно, обєкт споживання теплової енергії вул. Чичеріна, 104 - вчасно та у повному обсязі забезпечувався тепловою енергією. Однак, відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення платежів виконував з порушенням, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України КП «Теплоенерго»має право вимагати виконання відповідачем свого обовязку належним чином та в повному обсязі. А тому, враховуючи зазначене та застосовуючи позовну давність у три роки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Теплоенерго» суму заборгованості за надану теплову енергію за період з 12.06.2009 року по 20.09.2010 року у розмірі 15 817 грн. 64 коп.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, апелянт не надав належних та допустимих доказів відсутності у нього заборгованості перед КП «Теплоенерго».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі зясував права та обовязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_4