Рішення № 54198152, 07.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р.Справа № 922/5758/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом ДП "Харківський завод шампанських вин", м. Харків до ТОВ "Землемір-проект", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 22.09.15 р.;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.11.15 р., яка була прийнята судом) просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Землемір-проект" основний боргу в сумі 300,00 грн., пеню в сумі 24,25 грн., 3% річних в сумі 3,15 грн., інфляційні витрати в сумі 0,30 грн. та судовий збір в сумі 1218,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про надання послуг № 37 від 30.12.13 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.15 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 грудня 2013 року між Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Землемір-проект" (відповідач, замовник) був укладений договір про надання послуг № 37 (далі - договір; а.с. 12), відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв відповідача.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі, якщо жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про намір його припинити за 1 місяць до закінчення строку дії договору, то цей договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

На підставі п. 7.2 договору, цей договір був пролонгований до 31.12.15 р.

Вартість послуг виконавця складає 100,00 грн. з ПДВ на місяць (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, по закінченню календарного місяця сторонами складається та підписується акт приймання-передачі наданих послуг.

Суд зазначає, що строк оплати наданих позивачем послуг умовами спірного договору не визначений.

На виконання умов договору, за період з березня по травень 2015 року позивач надав відповідачу послуги щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв останнього, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 16-18), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

В п. 5. договору зазначено, що в разі, якщо замовник не виконає вимоги, зазначені в п. 3.2 договору, виконавець залишає за собою право призупинити поточне обслуговування замовника до надходження на поточний рахунок виконавця відповідної суми.

Згідно з п. 7.2 договору, кожна із сторін має право вимагати дострокового Припинення дії цього договору, письмово попередивши про це іншу сторону за 1 місяць до бажаної дати розірвання договору.

22.07.15 р. позивач, користуючись правом на дострокове припинення спірного договору, закріпленого в п. 7.2, звернувся до відповідача з листом № 376 (а.с. 30), в якому зазначив про дострокове припинення договору та вимагав погасити заборгованість перед Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин", яка виникла за вказаним договором.

Проте, відповідач на вказаний лист-вимогу ніяким чином не відреагував, заборгованість перед позивачем не погасив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, строк оплати наданих позивачем послуг умовами спірного договору не визначений.

Відповідно до ч. 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №376 (а.с. 30) 22.07.15 р., в якому, зокрема, вимагав погасити заборгованість за спірним договором, у відповідача з 22.07.15 р. виникло зобов'язання сплатити заборгованість.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач, станом на момент розгляду справи, заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 300,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, за спірним договором з 22.07.15 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 300,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 24,25 грн., 3% річних в сумі 3,15 грн. та інфляційні витрати в сумі 0,30 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що сторони в спірному договорі забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки не передбачили. Законом також не встановлено забезпечення виконання спірного зобовязання неустойкою.

Посилання позивача на ч. 2 статті 231 ГК України судом не приймаються, оскільки Пленум Вищого господарського суду України в своїй постанові від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив (п. 2.2), що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Оскільки відповідач в даному випадку прострочив виконання саме грошового зобов'язання, застосування ч. 2 статті 231 ГК України до спірних правовідносин є незаконним.

Отже, вимога про стягнення пені є незаконною та такою, що підлягає відхиленню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3,15 грн. та інфляційних втрат в сумі 0,30 грн. за період з 22.07.15 р. по 26.11.15 р. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Землемір-проект" (61057, м. Харків, вул. Римарська, б. 21-а, код ЄДРПОУ 32759503) на користь Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, код ЄДРПОУ 30590422) основний боргу в сумі 300,00 грн., 3% річних в сумі 3,15 грн., інфляційні витрати в сумі 0,30 грн. та судовий збір в сумі 1127,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_2