Вирок № 54196443, 09.12.2015, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/727/15-к

Провадження № 1-кп/376/45/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р.

Сквирський районний судКиївської областів складі:

головуючого - судді Коваленка О.М.,

при секретаріШумак Л.С.,

з участю:

прокурораБацури В.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області кримінальне провадження № 12014110000000295 від 25 вересня 2014 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, мешкає за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Пустоварівка, вул. Мічуріна та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює ТОВ «Ардометал» оператором, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

24 вересня 2014 року, близько 19 години 45 хвилин, ОСОБА_1, керуючи технічно справним легковим автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, рухаючись по автодорозі, що сполучає с. Ленінське та автодорогу Кременець Біла ОСОБА_8 Ржищів, на відстані 300 метрів від початку населеного пункту с. Ленінське в межах Сквирського району Київської області в напрямку автодороги Кременець - Біла ОСОБА_8 - Ржищів, в порушення вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), згідно з яким «учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими» неухильно не виконав вимоги Правил дорожнього руху, в порушення вимог п. 1.5 ПДР України, відповідно до якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків» не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, в порушення п. 2.3 б) ПДР України, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», був неуважний, маючи можливість обєктивно виявити велосипедиста ОСОБА_9, який рухався на велосипеді «Україна» по проїзній частині ближче до правого краю в попутному напрямку, грубо порушуючи вимоги п. 12.3 ПДР України, де вказано, що «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, та після розїзду із невстановленим слідством автомобілем зіткнувся з велосипедом «Україна», під керуванням велосипедиста ОСОБА_9 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Відповідно до висновку експерта № 54 від 20 жовтня 2014 року при судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що смерть наступила від поєднаної травми голови, хребта, грудної клітки, живота. Закрита черепно- мозкова травма з тяжким забоєм головного мозку (крововиливи під м'які мозкові оболонки). Розрив зв'язок між 7 шийним і 1 грудним хребцем із зміщенням та здавленням спинного мозку. Закритий перелом 2-7 ребер зліва та грудини на рівні 2-го ребра. Закрита травма живота із розривом селезінки. При дослідження трупа ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлено пошкодження: в області лобу справа рана щелевидної форми з нерівними краями розміром 9x1 см, дном рани є апоневроз, в області правого плеча з переходом на задню поверхню синець синього кольору овальної форми розміром 6x4см. В області шиї справа з переходом на підборідку садно неправильної форми розміром 8x7см із вертикальними подряпинами, що ідуть майже паралельно одна одній. На внутрішній поверхні правого гомілко-стопного суглобу садно коричневого кольору овальної форми розташоване нижче рівня шкіри розміром 0,5x0,Зсм. На внутрішній поверхні правої стопи в області основи великого пальця садно характеру вище описаного розміром 2х1 см. На зовнішній поверхні тазу зліва в області лівого кульшового суглобу садно характеру вище описаного розміром 6х4 см. На зовнішній поверхні лівого колінного суглобу садно характеру вище описаного розміром 7х5 см. Поєднана травма голови, хребта, грудної клітки, живота. Закрита черепно мозкова травма з тяжким забоєм головного мозку (крововилив під мяку мозкову оболонку в області півкуль мозочку та основи черепа). Розрив звязок між 7 шийним і 1 грудним хребцем із зміщенням та здавленням спинного мозку. Закритий перелом 2-7 ребер зліва та грудини на рівні 2-го ребра. Закрита травма живота із розривом селезінки. Описані вище тілесні пошкодження виникли від дії тупих предметів або при падінні на такі в час та за обставин описаних вище і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень як небезпечні для життя. Первинний удар транспортним засобом вірогідніше всього було зроблено в ліву половину тіла покійного. При судово токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_9 етиловий спирт не виявлений. Грубе порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 1.3,1.5,2.3 б),12.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, перебувають в прямому причинному звязку з виникненням дорожньо транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_9

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому діях визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за обставин викладених в обвинувальном акті, а також додатково вказав, що 24 вересня 2014 року він їхав забрати дружину. По його стороні дороги також рухався велосипедист, якого він зачепив правою стороною машини. З початку з міста аварії зник, забрав дружину та викликав швидку допомогу, міліцію та повернувся на місце скоєння ДТП. Бажання взагалі покинути місце ДТП не було. За викликом прибула швидка та працівники констатували смерть постраждалого. Обвинувачений має досвід керування автомобілем з 1996 року та має відповідну категорію водія, на час скоєння ДТП автомобільна дорога не була перевантажена, автомобіль рухався зі швидкість приблизно 60-70 км. на годину, велосипедиста обвинувачений побачив приблизно метрів за сто до зіткнення.

Алкогольні напої в день ДТП обвинувачений не вживав і в загалі не вживає алкогольні напої. Тіло потерпілого з місця ДТП ОСОБА_1 нікуди не переносив, перемістив лише велосипед потерпілого. На наступний день, після ДТП, обвинувачений поїхав шукати родичів потерпілого, однак не знайшов. На досудовому слідстві перед потерпілими не вибачався та ніяку шкоду не відшкодовував, вперше вибачився перед потерпілими в судовому засіданні. ОСОБА_1 просив суд строго його не карати, а саме не позбавляти волі, оскільки в нього маленька дитина на утриманні та він щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 24 вересня 2014 року, приблизно о 20 год. 30 хв. вона від своєї тітки ОСОБА_10 дізналася про те, що її батька збив автомобіль. 25.09.2014 року потерпіла приїхала до батька в лікарню, а саме до моргу. Обвинувачений на поховання батька не був присутній, його вона зустріла вже на слідчому експерименті. На третьому слідчому експерименті обвинувачений вів себе не пристойно по відношенню до потерпілих. ОСОБА_1 вибачився перед потерпілими лише через девять місяців і в залі судового засідання. Батько потерпілих в 71 рік був здоровою людиною, працював начальником охорони, допомогав виховувати сина потерпілої, а свого внука. Потерпіла просить суд застосувати до обвинуваченого покарання повязане з позбавленням волі, а саме максимальний строк передбачений законом.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він дізнався про ДТП від свого племінника. Потерпілий приїхав одразу на поховання батька, раніше не міг приїхати, оскільки був занятий на роботі. На похованні люди запитували чи зявився обвинувачений. При проведенні слідчих дій, обвинувачений вів себе погано по відношенню до потерпілих. З батьком потерпілий останній раз спілкувався за три тижні до ДТП. Батько завжди був прикладом для потерпілого. Обвинувачений жодного разу не вибачався, не телефонував. Потерпілий вважає, що ніякого щирого каяття з боку обвинуваченого не відбулося, а тому просить суд застосувати до нього максимальну міру покарання, повязану з позбавленням волі. Грошові кошти, які було надіслано обвинуваченим поштою 08.12.2015 року, потерпілий не отримував, а також повідомив, що ніяких переказів та грошових коштів від обвинуваченого без рішення суду йому не потрібно.

Крім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, що 24.09.2014 року, близько 19 год. 20 хв., або 19 год. 40 хв., він їхав з роботи з с. Ленінське, що в м. Сквира Київської області. По дорозі він побачив автомобіль на якому було пошкоджено праву сторону. З боку на дорозі лежала людина, це був ОСОБА_9, батько потерпілих по кримінальному провадженню, з яким вони працювали на одному підприємстві СП «Інтерагро Сквира», останній працював на посаді начальника охорони. Також на місті ДТП було ще дві особи чоловік та жінка, у якої була істерика. Свідок перевірив тіло, воно було ще теплим, зателефонував на роботу та повідомив, що автомобілем збито «нашого ОСОБА_9», після цього забрав людей з роботи та знов повернувся на місце ДТП. Лікар швидкої повідомив, що постраждалий помер. Велосипед знаходився біля померлого на узбіччі. Померлий був дуже поважною людиною, завжди був гордий за свого сина та внука.

З висновку судової інженерно технічної експертизи від 21.11.2014 року № 471, яку було досліджено в судовому засіданні (том 1 а. провадження 95-99) вбачається, що система робочого гальма автомобіля НОМЕР_2, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля НОМЕР_2, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля НОМЕР_2, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено.

З висновку судової інженерно технічної експертизи від 24.11.2014 року № 472 (том 1 а. провадження 104 - 109) вбачається, що найбільш вірогідно, в момент первинного контакту повздовжні вісі автомобіля НОМЕР_2 та велосипеда «Україна» знаходились під кутом близько 0* при попутних напрямках їх руху. В момент зіткнення автомобіль «ВАЗ 21099» контактував правою передньою частиною переднього бамперу із лівою педаллю велосипеда «Україна», правою боковою поверхнею переднього правого крила із лівими стійками кріплення заднього багажника та вертикальною стійкою кріплення заднього колеса велосипеда. Передній капот та переднє вітрове скло автомобіля, вірогідніше за все, контактували з тілом потерпілого.

З висновку судової інженерно технічної експертизи від 24.11.2014 року № 473 (том 1 а. провадження 118 - 121) вбачається, що водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 у дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п.п. 12.2, 12.3 ПДР України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку. Обрана водієм автомобіля НОМЕР_2 швидкість не перевищувала допустимої швидкості по умовах видимості елементів дороги в напрямку руху. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «ВАЗ 21099» мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедистом шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху.

По причинах вказаних в дослідницькій частині дослідження питання можливості обїзду велосипедиста не досліджується. Проведеними дослідженнями встановлено, що водій автомобіля знаходився в такій дорожній обстановці, що при своєчасному виконанні технічних вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України він мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедистом шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для його руху, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

З висновку судової інженерно технічної експертизи від 26.01.2015 року № 5-02/37 (том 1 а. провадження 197 - 199) вбачається, що вірогідніше за все, зіткнення автомобіля НОМЕР_2 та велосипеда «Україна» сталася на автодорозі, що сполучає с. Ленінське та автодорогу Кремінець ОСОБА_8 Ржищів, поблизу с. Ленінське Сквирського району Київської області, на смузі руху, по напрямку до автодороги Кремінець ОСОБА_8 Ржищів, перед початком «осипу скла» (позначка 2 схеми ДТП). Із за відсутності основних ознак, за якими можливе встановлення, за затвердженими до використання методиками судової транспортно трасологічної експертизи, точного, відносно елементів дороги, місця зіткнення автомобіля та велосипеда не надається можливе.

З висновку судової інженерно технічної експертизи від 18.03.2015 року № 5-02/108 (том 1 а. провадження 232 - 235) вбачається, що водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 у дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п.п. 12.2, 12.3 ПДР України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку. Обрана водієм швидкість не перевищувала допустимої швидкості по умовам видимості елементів дороги в напрямку руху. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедистом шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху.

Таким чином, на підставі вказаних доказів, які у суду не викликають сумніву, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, враховуючи обставини вчиненого діяння, суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 66 КК України обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено. Твердження представника потерпілих ОСОБА_6 про те що, обвинувачений втік з місця ДТП, а також те, що обвинувачений переніс велосипед з місця ДТП на інше, є обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1 на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 67 КК України при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

ОСОБА_1 офіційно працює, по місцю праці характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

В судовому засіданні досліджено характеризуючи данні на обвинуваченого за якими він характеризується позитивно та які зібрано за місцем реєстрації обвинуваченого, а саме АДРЕСА_1, однак в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений останні три роки фактично мешкає в будинку дружини за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Пустоварівка, вул.. Мічуріна, 6 будь - які дані з цього приводу суду не надано.

Злочин класифікується як тяжкий, шкоду потерпілим відшкодовано частково, суд звертає увагу на те, що обвинуваченим 08.12.2015 року, перед початком судового засідання об 11 годині поштовим переводом було відшкодовано матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що свідчить копія квитанцій «Укрпошти», хоча з часу скоєння злочину 24 вересня 2014 року минуло більше року, суд звертає увагу на позицію потерпілих та їх представників, щодо застосування до обвинуваченого покарання повязаного з позбавленням волі, оскільки на їх думку обвинувачений розкаявся тільки для суду, а тому суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе з ізоляцією від суспільства, шляхом позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому обрати у вигляді тримання під вартою.

До канцелярії Сквирського районного суду Київської області надійшов цивільний позов потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що 24 вересня 2014 року ОСОБА_1 здійснив наїзд на велосипед «Україна», на якому рухався батько потерпілих ОСОБА_9. Внаслідок тілесних ушкоджень, які батько отримав в результаті вказаного зіткнення, останній помер на місці пригоди. Обвинувачений керував автомобілем НОМЕР_2 на підставі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль, який належить ОСОБА_13 відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» ОСОБА_1 керував автомобілем на достатній правовій підставі, а тому несе відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок ДТП. Проте, відповідальність ОСОБА_1М, як водія транспортного засобу, застрахована ПАТ «Київський страховий дім», що підтверджується страховим полісом відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, спричинену здоровю чи життю потерпілого становить 100000 грн. На підставі вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власника наземних транспортних засобів » позивачі вважають, що страхова компанія також повинна бути відповідачем в цій справі.

Для поховання батька позивачами було потрачено кошти на організацію та проведення поминального обіду в день поховання 7000 грн., що підтверджується рахунком № 15 від 26.09.2015 року; на організацію та проведення поминального обіду на 9 день після смерті 2940 грн., що підтверджується рахунком № 17 від 01.11.2014 року. Окрім того, позивачі вимушені витрачати кошти на виготовлення та спорудження надгробного памятника батькові, вартість робіт та памятника складає 42000 грн., що підтверджується рахунком № 211 від 27.12.2014 року.

Також позивачам, в результаті загибелі батька, як його дітям, було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях.

В судовому засіданні позивачі неодноразово змінювали позовні вимоги через свого представника та остаточно просять суд стягнути з ПАТ «Київський страховий дім» та громадянина ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування витрат на здійснення поховання,виготовлення та спорудження надгробного памятника, грошові кошти в сумі 51940 грн. та в якості відшкодування моральної шкоди 500000 солідарно. Стягнути з ПАТ «Київський страховий дім» та громадянина ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн. солідарно.

В судовому засіданні потерпілі позивачі та їх представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити їх вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з нього витрат на поминальні обіди в розмірі 9940 грн. визнав в повному обсязі. В судовому засіданні захисником ОСОБА_1 було надано для огляду оригінали квитанцій та надано їх копії, які підтверджують сплату потерпілим матеріальної шкоди в розмірі 9940 грн. по 4.970 грн. кожному, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_3 витрат на виготовлення та спорудження надгробного памятника у розмірі 42000 грн. не визнав в повному обсязі, оскільки памятник не було виготовлено та встановлено.

В судовому засіданні встановлено і це не заперечувалось позивачами, що дійсно з їх боку на час розгляду позовної заяви витрати на виготовлення та встановлення памятника у розмірі 42000 грн. не понесено, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивачів у розмірі 500000 грн. відповідач визнав частково, а саме вказав, що ця сума дуже велика та просив суд зменшити цю суму та стягнути у розмірі на розсуд суд.

Представник відповідача ПАТ «Київський страховий дім» в судове засідання жодного разу не звився, надав до суду заперечення на позовну заяву в яких, вказав, що вказані вимоги в позовній заяві підприємство не визнає в повному обсязі, вважають їх необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, а саме відповідальність власника транспортного засобу ВА321099, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1, застраховано відповідно до полісу № АІ/1643695 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім», укладеного 09.08.2014 p., строком дії з 00 год. 00 хв. 10.08.2014 до 09.08.2015 р. Більше як через шість місяців після ДТП, а саме 30.03.2015 р. лише ОСОБА_3 з порушенням строку передбаченого ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулась з повідомленням до Страховика про подію, що може бути визнана страховою.

В свою чергу ОСОБА_1 обовязку щодо повідомлення Страховика про ДТП передбаченого ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» взагалі не виконав.

Відповідно до положень п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до положень п. 35.1. ст. 35 цього Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування відповідного зразку. Позивачі з відповідною заявою до відповідача не звертались. З урахуванням вказаних положень чинного законодавства, та долучених до позовної заяви документів, вбачається, що Позивачі з відповідною заявою до ПАТ «Київський страховий дім» не зверталися та документів на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не подавали, що свідчить про те, що на сьогодні у ПАТ «Київський страховий дім» не виникло обовязку, щодо виплати страхового відшкодування.

За змістом пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо - транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально, вищевказані вимоги Закону ОСОБА_1 не виконано.

В судовому засіданні встановлено, що позивачами та обвинуваченим ОСОБА_1 не виконано вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за якими з ПАТ «Київський страховий дім» може бути стягнуто шкоду на користь позивачів, а тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди на користь позивачів слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В судовому засіданні встановлено і це доведено матеріалами кримінального провадження, а також визнано обвинуваченим, що злочинними діями потерпілим було заподіяно моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд, враховуючи глибину фізичних, душевних страждань, які зазнали позивачі від дій відповідача ОСОБА_1, їх тривалість, можливості відновлення і виходячи з засад розумності та справедливості, вважає визначити моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. кожному та стягнути її на користь позивачів з відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Матеріалами кримінального провадження документально підтверджені витрати на залучення експерта, які підлягають стягненню з обвинуваченого, а саме:

-витрати на проведення судової інженерно технічної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № 471 від 21 листопада 2014 року у розмірі 393,12 грн.;

-витрати на проведення судової інженерно технічної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно трасологічні дослідження» № 472 від 24 листопада 2014 року у розмірі 489,44 грн.;

-витрати на проведення судової інженерно технічної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № 473 від 24 листопада 2014 року у розмірі 393,12 грн.;

-витрати на проведення судової інженерно технічної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно трасологічні дослідження» № 5-02/37 від 26 січня 2015 року у розмірі 367,08 грн.;

-витрати на проведення судової інженерно технічної експертизи за експертною спеціальністю « Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортних пригод» № 5-02/108 від 18 березня 2015 року у розмірі 460,80 грн., що разом складає 2103,56 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 127,128,129,368, 370, 374 КПК України, ст. 23 ЦК України, суд

засудив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 обрати у вигляді тримання під вартою. Взяти під варту в залі суду негайно. Строк відбування покарання рахувати з 09.12.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.. кожному.

В задоволенні іншій частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 2103,56 грн.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_4, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 залишити останньому.

Речові докази: велосипед марки «Україна», який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Сквирського РВ ГУМВС України в Київській області повернути потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_14.